Право як міра свободи

«Справедливість вічна й аж ніяк не залежить від людських законів», — зазначав Шарль Луї де Секонда, барон де Ла Бред і де Монтеск’є (1689—1755), французький філософ-просвітитель, письменник, історик і правознавець. Він увійшов в історію як блискучий публіцист, що зумів втілити, власне, науковий трактат «Про Дух Законів» (1748) у легкозрозумілу читачеві художню форму. Багатомірна подорож епохами та континентами давала і продовжує давати чудову поживу для роздумів.

Особисті враження Монтеск’є перемежовуються з блискучою ерудицією — відчуваються його надзвичайно широкі знання в царинах історії, права, філософії; з їх допомогою документально підтверджуються постулати стрункої теорії. Цікаво, що підкреслено незалежна позиція автора залучала до лав його шанувальників таких різних людей, як російська імператриця Катерина II, французькі революціонери-якобинці або ж прусський король Фрідріх II Великий.

Монтеск’є терпіти не міг марудної форми викладу. Його «Перські листи» (1721), які принесли автору всесвітню славу, стали взірцем для французької літератури, що розвивалася. Енергійність стилю, лаконізм, дотепність і сатиричний дар — фірмовий стиль Монтеск’є. Герої книги — іноземці (Узбек і перс Рікі) при дворі французького короля — озвучили авторську критику абсолютистської політичної системи. У «Листах», із яких складається роман, перед нами постають дворяни («дворянство дають лише за сидіння у кріслі»), «вершки» аристократії («великий аристократ — це людина, яка лицезріє короля, розмовляє з його міністрами, а також має предків, борги та пенсії»)... Монтеск’є впевнений: «справедливість вічна й аж ніяк не залежить від людських законів».

Та все ж головною працею всього життя мислителя стала книга «Про Дух Законів», яка вийшла мізерним накладом у Женеві. Автор підкреслює важливість верховенства права, але лише за умови поділу влади, щоб її гілки «могли взаємно стримувати одна одну». Монтеск’є розробив теорію «поділу влади», яка справила величезний вплив на розвиток конституційної думки. Мета роботи — забезпечення політичної свободи, гарантія убезпечення громадян від сваволі та зловживання влади. «В кожній державі є три гілки влади: влада законодавча, влада виконавча, що відає питаннями міжнародного права, та влада виконавча, що відає питаннями права цивільного», — зазначає Монтеск’є. Мислитель розробив систему взаємного стримування гілок влади. Але, на відміну від англійця Джона Локка, свого предтечі, він виступив проти ідеї верховенства законодавчої влади. Монтеск’є мріє про той час, коли судова влада стане справді незалежною у своїх рішеннях та вироках, щоб останні «завжди були лише точним застосуванням закону».

Вже виходячи з українських реалій, ми бачимо втілення мрії французького енциклопедиста, коли завдяки поділу влади Верховний суд України призупинив і скасував рішення, які освятили сваволю, у нашому випадку — ЦВК України. Втілення ідей Монтеск’є ми бачимо і в Конституції США. Один із її «батьків», Джеймс Медісон, який назвав великого француза «оракулом», фактично дослівно його цитує: «Зосередження всієї влади, законодавчої, виконавчої і судової, в одних і тих самих руках: або одного, або кількох, або всіх на будь-якій підставі, справді призводить до появи тиранії». Так чи інакше вплив Монтеск’є відчувається буквально у всіх конституціях і на всіх континентах.

Багато дослідників вважають ідеї Монтеск’є застарілими. З цим важко погодитися. Ось його характеристика монархічного правління (тоталітарний варіант): «…якщо в державі немає нічого, крім мінливої і примхливої волі одного, то в ній не може бути нічого сталого, а отже, не може бути й ніякого основного закону». Вражає і нині лаконізм мислителя, який дав таку характеристику трьом способам правління: «Як для республіки потрібна чеснота, а для монархії честь, так для деспотичного уряду потрібен страх. Чесноти він не потребує, а честь була б для нього небезпечною».

Відносини законодавчої і виконавчої гілок влади за Монтеск’є найбільш об’ємно подані у главі VI (XI книга) «Про державний устрій Англії». Мислитель попереджає про спокусу бути «вищою інстанцією»: «Якщо у вільній державі законодавча влада не повинна мати права зупиняти владу виконавчу, то вона має право і повинна розглядати, яким чином приводяться до виконання створені нею закони». Злагодженість дій законодавчої і виконавчої гілок влади залежить від багатьох чинників. У Монтеск’є є чимало блискучих формул, які й донині не втратили свого значення. Одна з них: «Оскільки виконавча влада бере участь у законодавстві лише з допомогою свого права скасування, вона не повинна входити до самого обговорення справ. Немає навіть необхідності, щоб вона вносила свої пропозиції; адже вона завжди має можливість не схвалити висновку законодавчої влади і тому може заперечити будь-яке рішення, що було ухвалене щодо небажаної для неї пропозиції».

Головна книга життя Монтеск’є стала фактом історії. Зовсім не факт, що її прочитали бодай кілька відсотків жителів планети. Цікава книга. Насамкінець кілька блискучих афоризмів від Шарля Луї:

Людським законам властиво від природи підпорядковуватися всім видозмінним обставинам дійсності.

Народ призначив правителя в силу договору, і цей договір має виконуватися; правитель представляє народ лише так, як цього бажає народ.

Закони — це павутиння: великі мухи крізь нього прориваються, а дрібні — застряють.

Закони повинні мати для всіх однаковий смисл.