Порнографія — це еротика в стані ерекції

«Встретим Эрос — примем меры».

Вишкрябаний цвяхом напис
на столі в студентській аудиторії

Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі затвердила 20 лютого 2007 року «Критерії віднесення друкованої, аудіовізуальної, електронної та іншої продукції, у тому числі реклами, а також переданих та отриманих по комунікаційних лініях повідомлень та матеріалів до розряду порнографічної або еротичної продукції».

Історія боротьби з різними формами сексуальних проявів дуже схожа на історію боротьби з містицизмом. З містиками однаково люто боролася і церква, і більшовики. Результатом цієї запеклої боротьби стало лише те, що ореол духовності і мучеництва оповив і відверту халтуру. Відтак різноманітні «воїни світла» врештірешт урівняли в очах шукачів альтернативної духовності Сведенборга і Блаватську, Бьоме і Хаббарда.

Боротьба з візуалізацією статевих ознак і тим, що ці ознаки одна з одною роблять, має довгу і трагікомічну історію. Факт заборони чи обмеження будьчого у приматів, навіть прямоходячих і балакаючих, завжди викликав просту зворотну реакцію. Воно й зрозуміло — той, хто закликає до обмеженого споживання якогось продукту, насправді хоче побільше залишити його собі. Коли в радянські часи бракувало масла — реклама вихваляла корисність маргарину. Не стало м’яса — з’явилися «рибні дні». А різну там ікру, крабів — просто оголосили ознакою буржуйського світогляду.

Тому перший і найпростіший висновок — якщо держава починає обмежувати форми публічного вияву сексуальності, то це означає, що з її власною потенцією не все гаразд, і вона, так би мовити, потребує позитивного підкріплення. Можна скласти ще й такий висновок — це прихована жадоба самопізнання, яка заперечує роздивляння «чужого» і закликає зосередитися виключно на розгляданні неповторного «свого».

Інакше важко на здоровий глузд витлумачити такі «формальні та змістовні ознаки порнографії», як, наприклад, «анонімність творців, відсутність списку діючих осіб і виконавців, використання псевдонімів». Під цю риску підпадають не лише всі антирадянські дисидентські твори, що писалися під псевдонімами або анонімно, — тут походження пункту було б зрозуміле, бо кадебісти-оперативники одвіку називали дисидентські писання «парнаграфієй» (можете хоч Сверстюка спитати). Але ж і «Слово про Ігорів похід» сюди підпадає! Хто його написав? Де список діючих осіб? Що то за псевда — Боян, Редедя?

Ідемо далі. «Відсутність у тво­рі сюжету, інтриги, контексту, характеру, настрою». Усяка графоманcька писанина, відповідно до цього пункту, також є порнографією. І, можливо, чимало редакторів із цим погодиться, якщо мислити дуже образно. Бо порно­графія має хоч якось та збуджувати, а не викликати нудоту, сонли­вість і бажання негайно запхати рукопис у кошик для сміття. Хо­ча, можливо, Фройд із цього останнього приводу мав би що сказати. Це саме стосується й низки подальших пунктів: «відсутність творчої концепції та художніх принципів побудови твору, однозначність інтерпретації зображуваних сцен, суто умовний зв’язок окремих сцен і епізодів».

Далебі, вся постмодерністська література легко підпадає під ці умови. Ну які в біса у Джойса «художні принципи побудови твору»? А от «суто умовний зв’язок окремих сцен і епізодів» є. А всякі там теоретики постмодернізму на кшталт Лакана чи Дерріди — просто отці порнографії. Чи матері, хто їх зна...

Якщо «персонажі є лише сим­волами статі, позбавлені індивідуальності, не мають характеру та не несуть будь-якої ідеї», то порнографією можна легко оголосити комікси і манга, особливо старі, 50-х років, де герої і героїні абсолютно схематичні, мають гіпертрофовані ознаки своєї статі і відповідно поводяться.

Ще пункт. «Основне місце та/або час твору відведені демонстрації або описанню в натуралістичній формі фізіології злягання, демонстрація чого і є головною метою даного виробу». Власне, усі твори про любов, починаючи з Середньовіччя, говорять про те, як герой і героїня рухаються до процедури «злягання», і це справді було метою тих виробів. Утім, рівень середньовічного натуралізму не вимагав деталізації. Але не через високу мораль, а через звичайність цього процесу. Кому сьогодні спаде на думку натуралістично описувати фізіологію процесу потискання рук?

От із позицією «грубий натуралізм у зображенні або описанні статевих дій» можна посперечатися в цілком інший спосіб. Як психолог, засвідчу, що витончена двозначність «у зображенні або описанні статевих дій» значно більше будить не лише фантазію, а й фізіологію. І тут маємо справу зі статевою дискримінацією на користь жінок, оскільки їх дійсно «грубий натуралізм» хвилює значно менше, ніж чоловіків. А от негрубий і ненатуралізм...

«Використання ненормативної лексики». Таки правда, є невеликий відсоток людей, які збуджуються і від цього або не мислять без таких текстів збудження. Це люди з нахилом до садомазохізму або з досвідом позбавлення волі. Хоча якщо строго підходити до виконання цього пункту, то можна починати з заборони показу окремих народних депутатів, а то й цілих трансляцій Верховної Ради.

«Цілеспрямоване та цинічне підсилення еротичного впливу сексуально-відвертого матеріалу на глядача з допомогою деталізації зображення з метою створення умов для докладного розглядання і смакування всього процесу. Деталізована розробка та переважне використання великого плану, направленого освітлення, прямих ракурсів зйомки при показі сцен статевого акту». Метою всякого творця, незалежно від його рівня, особистої моральності чи статусу, є максимальне і цілеспрямоване підсилення впливу. Невдалі сцени сексу в описі чи в зображенні при­зводять до створення у свідомості стереотипу на кшталт «в СССР секса нет!». А якщо його «нет», то свідомість одного разу спитає у тіла: а чим ти, власне, займа­єшся? Ах, любов’ю, ну-ну...

«Автоатрибуція — віднесення виробу його творцями, реалізаторами, критиками і спеціальною мистецтвознавчою літературою до класу порнографічної продукції». Творці — ще більш-менш зрозуміло. Відзняв касету, написав на ній «порнуха» — значить, так воно і є. Або якщо продавець написав. А от коли покупця «розводять», і він в «порнушній» обкладинці вдома знаходить на касеті пригоди Тома і Джеррі? А написано ж було! А намальовано!.. Ну а якщо самі критики та мистецтвознавці визначають так продукцію — яка ж це автоатрибуція? Можливо, мається на увазі, що вони її самі виготовляють? Тоді «авто».

Розділ «Сексологічні крите­рії порнографії» ніяким критичним коментарям не підлягає, бо це є дуже стислий і навіть науковий перелік усього того, що люди виробляють зі своїми статевими органами, мабуть, останні кілька тисяч років. Можна читати повільно, і за достатньо бурхливої уяви, наприклад, підліткової, отримати або оргазм, або підказку, як його урізноманітнити.

Майже те саме в розділі «Сексологічні критерії еротики», хоча трохи розхолоджує пункт «Демонстрація жіночих статевих органів великим планом, включаючи пальцьове розведення статевих губ, у рамках художньої композиції тільки як епізод укрупнення ракурсу в серії зображень моделі. При цьому кількість зображень з укрупненням ракурсу не повинна перевищувати 20% від загальної кількості зображень у серії. В епізоді укрупнення ракурсу зображення статевих органів не повинне перевищувати 50% площі кадру або всього зображення». На уявлянні цих капосних відсотків можна сильно «тормознутися» і обламати собі весь кайф, а це шкідливо і для психіки, і для фізіології.

До еротики, за приписами даного документа, відносяться не лише «нормативні гетеросексуальні статеві акти», а й імітація «ненормативних» — але якщо здалеку показують. Хоча лише дуже витончена особа зможе розрізнити «в середньому та далекому ракурсі», наприклад, зі справжньою там тваринкою забавляються чи щось імітують з її опудалом. Хоча — на любителя.

І зовсім дивно виглядає в переліку описів еротики «використання як фону художньо зображених елементів пейзажу, інтер’єра, дорогих меблів, іграшок, автомобілів, а також вишуканого одягу і білизни, ювелірних прикрас та біжутерії і т.п.» . Тобто якщо сексуальне дійство відбувається на фоні чогось вишуканого і дорогого, то це еротика. А якщо в «хрущовці» — то вже порнографія? А й справді, куди ж у «хрущовці» з її акустикою заховаєш усі охи, зойки і плямкання? Сусіди нервово курять на балконі. Ну чи не порнографія?