Польське узбережжя Балтики: можливо все!

Чудові пляжі, сонце, казкова морська вода. Неподалік — старовинні міста й середньовічні замки. Така картинка асоціюється радше з теплими південними морями, ніж із холодною Балтикою. Але цього літа варто перевірити, наскільки стереотип зимного Балтійського моря відповідає дійсності. Всупереч поширеній думці, приблизно від половини червня до першого тижня вересня температура води на південнобалтійських пляжах цілком прийнятна для купання. А польське узбережжя — це не тільки море й пляжі, а й безліч принад у ближчому й дальшому сусідстві. Причому за цілком божеські для пересічного українця гроші.

Труймясто (агломерація Гданська, Сопота, Гдині та кількох навколишніх містечок) — особливий мільйонний мегаполіс. З одного боку, це динамічна й заможна метрополія, потужний портовий, промисловий та діловий центр великого Балтійського регіону. Свідченням чого є бум на ринку нерухомості, зокрема поява на узбережжі височенних хмарочосів, які видно далеко з моря.

З другого — на відміну від Варшави, де всі кудись квапляться, улаштовуючи важливі справи, у Гдині й Сопоті панує атмосфера літнього курорту — великою мірою завдяки доволі цікавій формі мегаполіса, котрий з пташиного польоту нагадує величезний банан завдовжки понад п’ятдесят і завширшки лише два-п’ять кілометрів. А все тому, що міста цієї балтійської агломерації затишно «вмостилися» поміж морем і величезними лісовими пагорбами, з яких розгортаються прекрасні краєвиди на Гданську затоку. Не проблема, якщо ви опинилися в самісінькому центрі мегаполіса — кільканадцять хвилин приємної прогулянки і ви вже в справжній дикій пущі або на пляжі під лагідним балтійським сонцем. Тим часом, гуляючи вулицями міста, маєте пам’ятати, що з-за рогу може вискочити... сім’я диких кабанів, які давно вже стали повноправними мешканцями Труймяста.

Сім розташованих одне за одним міст і містечок метрополії — Вейхерово, Реда, Румія, Гдиня, Сопот, Гданськ та Прущ Гданський — з’єднує в один міський організм наземне метро, а точніше, «колєйка» — швидкісна міська залізниця (SKM). Саме навколо неї зосереджується ділове життя й дозвілля Труймяста. Водночас це — основний транспорт для туристів: «колєйка» без проблем доправить вас у всі цікаві місця. Це значно кращий транспортний засіб для подорожування агломерацією, ніж автомобіль, оскільки після входження Польщі до ЄС тут постійно ремонтують дороги, а надто влітку. Та хоча метрополія складається з семи міст, справді привабливими для туристів є тільки три центральні: Гдиня, Сопот і Гданськ. Вейхерово, Румія, Реда та Прущ — лише міста-супутники, спальні райони, де зазвичай нема чого робити.

Найцікавіше, що Труймясто — це один міський організм і водночас три окремі міста із власною історією та неповторним характером. Столицю регіону Гданськ немає потреби рекламувати. Проте, прибуваючи в це старовинне місто, більшість туристів обмежується лише історичним центром — із відомими на весь світ вулицями Длугою, Длугим Таргом, Маріацькою та набережною Мотлави. Тим часом не завадить від’їхати трохи далі в напрямку Сопота й Гдині й відвідати два дуже цікаві історичні міста, а нині райони Гданська. Ідеться про Вжещ та Оливу. Вони давно вросли в міську тканину Труймяста, але яскраво вирізняються на ній своєю неповторністю.

Перше з них причаїлося відразу за гданською корабельнею — місцем, де почалася революція «Солідарності». Саме у Вжещі можна знайти найцікавіші в Труймясті паби, про які, проте, не пишуть у туристичних довідниках. Тут нікого не дивує, що в одному з них, розташованому на вулиці До Студзенки, можна купити лише українське пиво, яке в Польщі вважається елітним. Воно тут настільки сприймається як своє, що власникові паба навіть на думку не спало рекламувати свій заклад як українську кнайпу чи хоч як відобразити його «українськість» у назві. Таких несподіванок, котрі терпляче чекають на відкриття, у Вжещі дуже багато.

Принади цієї забутої авторами путівників частини Гданська мусите відкривати самотужки. Гуляючи вузькими вуличками, академічними кампусами й старовинними парками, можна іноді спіймати себе на думці, що тутешня атмосфера чимось нагадує... старовинний Львів. Мало хто усвідомлює, що саме у Вжещі зберігся автентичний довоєнний Гданськ, який не знищили ні війна, ні комуністичне та посткомуністичне архітектурне свавілля. А історичний центр самого Гданська (безперечно, надзвичайно гарний) усе ж таки є всього лише післявоєнною реконструкцією, музеєм під відкритим небом, котрий має небагато спільного з колишнім Гданськом. Тим часом його сліди збереглися над річкою Мотлава: там досі, у самісінькому центрі міста, можна побачити руїни — як нагадування про страшні наслідки війни.

Зовсім інший характер має Олива. Саме там, на вулиці Полянки, розташована резиденція людини-символу — Леха Валенси. Тут-таки, поблизу, — старовинний Оливський парк, у центрі якого височіє кафедральний собор — одна з найвизначніших пам’яток готичної архітектури Польщі. Цей район напевне сподобається наймолодшим подорожувальникам, оскільки неподалік, посеред лісу, заховався Гданський зоопарк із безліччю екзотичних тварин.

У протилежному напрямку, за три кілометри від центру Оливи, на межі Гданська і Сопота, розташований затишний морський курорт Єлітково. Про відпочинок на єлітковському пляжі варто подумати особливо в ті дні, коли вода в Гдині й Сопоті зацвітає (що, на жаль, трапляється часто). Буває, що пляжі Єлітково та Бжезьно залишаються єдиними, де можна купатися. Хоча подеколи буває й навпаки: водорості буяють саме на гданському пляжі, тоді як у Гдині відносно чисто.

Варто також додати, що Олива, Єлітково та сусіднє приморське Бжезьно чудово підходять для прогулянок велосипедом. Труймясто пишається своєю мережею доріжок для велосипедистів та безліччю цікавих місць для екскурсій. Велосипеди можна недорого взяти напрокат: де — підкажуть у пунктах туристичної інформації в центральних районах Гданська, Сопота, Гдині й біля вокзалів. Спортивні прилади, у тому числі велосипеди, дозволено безоплатно перевозити міською залізницею: у вагонах виділили спеціальні купе для їхніх власників.

Проте не обов’язково переправлятися до Швеції, аби відчути смак морської пригоди. Місцеві перевізники пропонують і кількагодинні рейси Гданською затокою. Особливо популярними є маршрути з Гданська, Гдині та Сопота так званим водним трамваєм на Гельську косу (вартість — усього 10 злотих). Єдиний клопіт — потрібно завчасно купити квиток, оскільки їх часто бракує. А після повернення до Труймяста можна зайти до однієї з багатьох таверн, де, слухаючи морську пісню та попиваючи холодне пиво, достеменно відчути, що таке відпочинок на польському узбережжі. Гарантовано: хто раз спробує, повернеться сюди через рік.