"Поки космічні кораблі борознять простори Всесвіту…"

Людиною року, що минув, журнал Times назвав "порушників тиші" - збірний образ жінок і чоловіків, які відкрито заявили про випадки сексуального домагання у своєму житті. В епоху розвитку штучного інтелекту, тестування безпілотних автомобілів і розробки комерційних польотів на Марс…

Торік у жовтні актриса Аліса Мілано закликала відповісти хештегом #metoo всіх, хто мав досвід сексуального домагання, воскресивши акцію восьмирічної давності активістки Тарани Бьорк. У перші 24 години - 12 мільйонів реакцій, коментарів і ретвітів з хештегом з'явилося в соціальних мережах. 45% американців сказали, що знають хоча б одну людину, яка приєдналася до акції. Неймовірна реакція суспільства на пропозицію поговорити на тему сексуальних домагань - ще одне підтвердження того, що практично кожна жінка за своє життя пройшла через досвід сексуального домагання. Є індустрії, в яких це десятиліттями було частиною негласного договору. Насмілюся припустити - ще й тому, що жінки погоджувалися. Договір змінився в односторонньому порядку, і раптом те, що всі знали, стало новиною.

Щодня хтось із голлівудських зірок робить ще одне гучне зізнання, яке довго й у деталях обговорюють у соціальних мережах. Деякі з тих історій сталися ще в минулому столітті, але тільки зараз це стало темою для обговорення. І оскільки настав час, усі, нарешті, готові і суспільство чекає ще більше зізнань, ще більше одкровень і ще більше деталей. Проте скидається це все на обговорення висипки на шкірі з людиною, яка хвора на рак. Безумовно, висипка на шкірі більш очевидна, вона обмежує і бентежить, і про неї не так страшно говорити. Але висипка псує якість життя сьогодні, а ракова пухлина ставить під питання саме життя. Тема сексуальних домагань - це симптом, фрагмент значно важливішої і глобальнішої дискусії. Яка ставить під загрозу нашу еволюцію, а отже - і саме життя. Це дискусія на тему, чому жінки отримують у середньому на 23% менше за чоловіків, виконуючи ідентичну роботу; чому у фільмах чоловіки говорять більше; чому за всю історію рейтингу Forbes 500 там було всього 64 жінки; чому при народженні дитини роботу кидає жінка, навіть якщо її кар'єра краща й успішніша. Дискусія на тему, чому у світі, де 52% населення - жінки, працює тільки кожна друга, тоді як на роботу ходить більшість чоловіків - 76%, і чому в жінок з'являється більше шансів отримати керівну посаду в період кризи компанії. Це варте дискусії, а тема домагань на роботі відводить убік, затягуючи в обговорення окремих випадків.

Коли спостерігаєш ажіотаж навколо цієї теми, гортаєш дрібні подробиці кожного інциденту, який жінки носили в собі роками і навіть десятиліттями, не полишає сум від того, що ми тільки зараз доросли до обговорення цієї "новини". Дійшли до найпершої сходинки й зробили найперший крок. Але куди нас приведе цей крок?

Чи зможе суспільство, визнавши право жінок відмовитися від сексу в готелі, визнати право жінок на рівну оплату праці? Згідно з оцінками експертів, щоб скоротити розрив в оплаті праці чоловіків і жінок, знадобиться 70 років. Чи зможе суспільство, що відкрило жінкам доступ до найкращих шкіл та університетів світу, домогтися того, що жінки перестануть бути більшістю на найбільш низькооплачуваних роботах? Нині на 20 видах робіт з найнижчою зарплатнею 56% - жінки. Чи зможе суспільство подолати стереотипи, визнавши право жінки відмовитися від материнства і заміжжя, зосередившись на побудові кар'єри топ-менеджера?

Щойно ми зможемо переглянути глобальне ставлення до жінок, тема сексуальних домагань зникне з порядку денного. Її перестануть обговорювати. Тому що ми просто перейдемо на наступний щабель еволюції. Давайте обговорювати головне. Обговорюючи побічне, загрузнути значно легше.