Погляд — у пісок, або «Страусова» політика електорату

Виявляється, наші обивателі тому й «смирні», що звикли вибірково ставитися до всіх викликів, які їм постійно підкидає суспільство, - люди навіть обмежують, найчастіше - впертим незнанням теми, свій інтерес до політичних постатей та соціальних інститутів. Перебувати у звичному «штампі» масової свідомості їм зручніше, ніж у звичному її «вивиху»…

Між «плюсом» і «мінусом»

Центр соціальних і маркетингових досліджень «СОЦІС» разом із Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Кураса НАН України проводить щомісячне загальнонаціональне моніторингове соціологічне дослідження «Україна і українці».

Останню хвилю дослідження було проведено з третього по 16 серпня по всій території України, методом особистого інтерв’ю опитано 2004 респонденти у віці 18 років і старші, вибірка репрезентативна в цілому для України за показниками віку, статі та величини населеного пункту.

Соціологи вивчали рівень поінформованості населення щодо ведення гучних судових справ. Виявилося, що про справу Леоніда Кучми вважають себе дуже добре поінформованими 25,3% опитаних, щось про це чули 62,6%, взагалі нічого не чули й не знають про неї 9,7%, і 2,4% відмовилися відповідати на запитання. Про справу Юрія Луценка дуже добре поінформовані 34,7% респондентів, 58,3% щось чули про це, 5,2% запевняють, що взагалі нічого не чули й не знають, і 1,8% відмовилися дати відповідь. Про справу Юлії Тимошенко дуже добре поінформовані 44,9% людей, щось чули про неї 50,3%, заявляють, що взагалі нічого про неї не чули й не знають 2,9%, і 1,9% відмовилися відповідати на запитання. Про справу Василя Волги дуже добре поінформовані 12,8% респондентів, щось чули про це 41,9%, стверджують, що взагалі нічого не чули й не знають, 38,5% опитаних, і 6,9% не дали відповіді.

Соціологи ставили запитання: «Як ви сприйняли новину про порушення кримінальних справ щодо цих політиків і чиновників?» З осудом справи Леоніда Кучми виступили 20% опитаних, сприйняли її байдуже - 50,8%, схвалюють - 29,2%. Щодо справи Юрія Луценка осуд характерний для 31,1% респондентів, байдужі до неї 37,6%, а схвалюють її 31,3%. З осудом ставляться до справи Юлії Тимошенко 36,9% людей, з байдужістю - 27% і зі схваленням - 36,1%. Стосовно справи Василя Волги осуд характерний для 16,2% респондентів, байдужість - для 54,1%, а схвалення - для 29,7%.

Як із найбільшим рівнем осуду, так і з найбільшим рівнем схвалення респонденти сприйняли інформацію про порушення кримінальної справи проти колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, - і цей факт свідчить про те, що тут люди виявилися найменш байдужими. Найменше люди схвалюють порушення кримінальних справ проти Леоніда Кучми й Василя Волги - 29,2% і 29,7%, відповідно. В інших випадках схвалення і осуд приблизно на одному рівні.

Ось тільки здається, що пог­ляд нашим людям заволікає дрібний і нудний пісок - як обережним надміру страусам…

- Громадська думка розпилена, - каже виконавчий директор Центру соціальних і маркетингових досліджень «СОЦІС», доктор соціологічних наук Олександр Стегній. - Рівень поінформованості про гучні кримінальні справи в суспільстві високий - можливість дізнатися останні новини про суди в людей є, якщо цим цікавитися. По-різному відповідають не прибічники Юлії Тимошенко і ті, хто голосував на минулих виборах не за неї, ті, хто взагалі не голосував, а також її прибічники і прибічники Януковича. До того ж люди розуміють, що рівень корумпованості в країні залишається дуже високим, а рівень довіри до судів низьким. Тому більшість розуміє: може, Юлія Тимошенко в чомусь і винна, але судять її люди, котрі самі порушують закони. Тим більше що всі знають: не було б гучного судового процесу, якби Тимошенко не була першим конкурентом Януковичу. Луценко не є конкурентом нинішньому гаранту, але його провчили не за політичну вагу, а за те, що він був «польовим командиром» Майдану. А політична вага Волги зовсім невелика, і суд над ним не може мати великого соціального резонансу.

Довіра: впала планка

Соціологи також вивчали рівень довіри населення України до громадських і державних інститутів. Це дослідження цікаве тим, що допомагає зрозуміти, чи почуваються наші люди впевненими і захищеними в суспільстві. Виявилося - ні. Напевно, вони жаліють самі себе нишком, оскільки гучних акцій проти безправ’я ми не спостерігаємо.

- Одна зі складових соціального капіталу - це довіра людей до громадських інститутів. А в нас вона не спостерігається, - розповідає Олександр Стегній. - В Інституті соціології НАНУ щорічно заміряється індекс соціального самопочуття наших громадян. Люди вказують, що їм бракує юридичної допомоги в захисті своїх прав та інтересів. І цієї допомоги критично бракує!

Без конкурентів у довірі в населення церква. Частково в довірі - армія. Але далеко не всі в країні уявляють, що там робиться. І рівень довіри у ЗМІ радості не додає. Іде наступ на свободу слова. Уже питання про довіру пресі не є для нас чутливим, оскільки змінюється сам медійний простір, причому дуже й серйозно. Значна частина ЗМІ, особливо телебачення, вже демонструє єдину точку зору на значимі події, крім хіба що ТBi й частково «5 канал». На пальцях однієї руки можна перелічити справді незалежні газети та журнали. А в інших замовчуються незручні теми: наприклад, чому президент не прийшов на Все­світній форум українців або не відвідав той-таки Соро­чинський ярмарок, щоб бути «ближче до народу». Тому наші люди відчувають до ЗМІ не просто довіру, а довіру-застереження.