…ПЛЮС ГУМАНІЗАЦІЯ ВСІЄЇ КРАЇНИ!

Три особливості роблять міжнародну науково-практичну конференцію «Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління», що пройшла в Харкові, явищем особливо цікавим.

По-перше, її міждисциплінарний характер дав можливість об’єднати зусилля з вироблення підходів до управління фахівців різного профілю, як учених, так і чиновників та підприємців. По-друге, її ініціатором виступила громадська організація — Всеукраїнська асоціація «Жінки в науці й освіті». І, по-третє, вперше в практиці наукових форумів його учасники були запрошені в Харків разом із дітьми, що в рамках спеціальної програми розробили свій прогноз-проект «Міста майбутнього».

Як відомо, за межею бідності в Україні живе зараз переважна більшість населення, різниця у величині доходів багатих і бідних зростає. З року в рік чисельність населення зменшується через високу смертність і низьку народжуваність. У доповідях експертів Програми розвитку ООН нашій державі рік у рік відводиться дедалі нижча рейтингова позиція. Але ось парадокс — одночасно з цим чисельність працівників апарату управління різних рангів збільшилася у 2,4 раза...

Ціна постсоціалістичних реформ в економіці, на думку учасників конференції, виявилася надзвичайно високою і нічим не виправданою. А можливості подолання системної кризи, у тому числі в управлінні, використовуються далеко не повною мірою. З понад ста доповідей і повідомлень, заслуханих на конференції, поставала вражаюча картина проблем, накопичених на різних рівнях управління: державного, регіонального й муніципального. Головна з них — досі не визначено цілей розвитку. Адже загальні слова про квітучу Україну, як і особисте виживання, — це не мета.

Як засвідчили розрахунки харків’ян, якщо збережеться нинішній рівень малоефективного державного управління і все розвиватиметься за наявним сценарієм, то загальна деградація триватиме. До 2022 року населення України зменшиться ще на 6 мільйонів чоловік, а відносний рівень інтегрального інтелекту нації знизиться на 37% (відносного базового 1992 року). Триватиме зниження матеріального рівня населення — на 47%, відносного рівня харчування — на 34,5%, загальної якості життя — на 36%. Все це — наслідок зменшення виробничих і невиробничих фондів на 37%, що відбиває стан стагнуючої економіки.

Занадто похмуро? На жаль, але життя вже підтвердило прогноз цієї групи харків’ян, зроблений 1995 року... Щоб вийти з нинішньої ситуації, на думку фахівців, потрібно зробити дві речі.

По-перше, гуманізувати взаємовідносини керованих і керуючих систем. Простіше кажучи, громадяни й управлінці мають взаємодіяти на основі переконання, що первинна ланка соціальної системи будь-якого порядку — звичайна людина, а мета управління — поліпшення умов її життя. Населення має своїм управлінцям довіряти. Чи є в нас нині підстави для такого довір’я? «Ні!» — кажуть науковці. Бо немає легітимних центрів розробки мети і стратегії управління. Механізм прийняття рішень непрозорий, а управлінський апарат не прогнозує результатів їх впровадження і не аналізує їхніх наслідків. Довершує картину повна невизначеність рівня відповідальності чиновника за те чи те управлінське рішення й відсутність будь-яких критеріїв оцінки його роботи.

По-друге, слід гармонізувати управління всією соціально-економічною сферою. Тобто забезпечити адекватність і збалансованість роботи всіх її структурних елементів з допомогою системних методів формування та реалізації політики в галузі економіки.

Прийти до наміченого — гуманізації та гармонізації управління — можна буде лише тоді, коли соціальний проект трансформації нашого суспільства розроблятиметься на основі наукової методології. І це можливо, оскільки досягнення вітчизняної школи системних аналітиків відомі у світі.

Учасники конференції вважають за доцільне створити з участю науковців особливий центральний орган, головним завданням якого буде розробка Національної програми розвитку й тактики її реалізації. Він має тісно взаємодіяти з різними політичними, фаховими і громадськими організаціями, проводити громадські експертизи планованих управлінських рішень і їх наслідків. На їхню думку, лише такий підхід до управління дасть Україні можливість вийти на показники стійкого економічного зростання. Запропоновано також створити особливий банк даних фахівців різного профілю, що займаються проблемами управління.

При стабільному економічному зростанні в найближчі двадцять років нинішній ВВП на душу населення (близько 700 доларів) залишиться, у кращому разі, таким самим. Досягти рівня, що був у нас 1992 року, Україна зможе, лише подвоївши його, а теперішнього рівня економічно розвинених країн — років через 50, та й то за умови стабільного середньорічного 10-відсоткового зростання ВВП. От такий найоптимістичніший із прогнозів.

— Це вже друга науково-практична конференція, організована з нашої ініціативи, — каже президент Асоціації, спеціаліст із управління складними системами Надія Гернет. — Нас підтримали Харківська обласна державна адміністрація, Харківський міськвиконком, Українська федерація вчених, Харківський національний університет, Українська інженерно-педагогічна академія, Харківський інститут управління, Північно-Східний науковий центр НАНУ, Харківське відділення Інституту економіки НАН України, «Благодійний фонд на честь сім’ї Алчевських», асоціація жінок Харківщини «Берегиня». Як бачите, нічого специфічно жіночого у програмі конференції не було. Річ у тім, що ми, жінки, особливо гостро відчуваємо тривогу за майбутнє наших дітей і тому хотіли б мобілізувати інтелект України для перелому нинішньої ситуації.

Слід додати, що в усьому світі проблема гуманізації та гармонізації управління об’єктів будь-якого рангу стає предметом пильної уваги і вчених, і фахівців центрів прийняття управлінських рішень. Девіз дня нині формулюється так — «Якість управління визначає якість життя».

…На підсумкове пленарне засідання конференції було винесено дитячі проекти, присвячені «Місту майбутнього». Життєрадісні, барвисті, повні сонця й тепла, вони були такими далекими від прогнозів дорослих! Чи зможемо ми забезпечити нашим дітям те майбутнє, яке вони уявляють?