ПЛОЩА «ТАТАРСЬКОГО КОРОЛЯ»

Восени нинішнього року йому виповнилося б 80 років, але льотчик на прізвисько Літаючий татарин або Татарський король (саме так називали Амет-Хана Султана колеги. — Прим. авт.) загинув 1 лютого 1971 року під час випробного польоту...

Сімнадцятирічним юнаком Султан поступив до Сімферопольського аероклубу. Далі — «Кача», так любовно називали Качинську військову льотну школу її курсанти. Два роки навчання промайнули непомітно. Ще зовсім юний офіцер, у новісінькій формі з лейтенантськими кубарями в петлицях, одержав направлення до 4-го винищувального авіаційного полку Одеського військового округу.

На початку грудня 1941 року на озброєння полку надійшли британські «Харрикейни». Саме на цьому літаку Султан здійснив свій перший переможний таран. 31 травня 1942 року крилом свого «британця» Амет-Хан завдав нищівного удару по площині німецького «Юнкерса». Залишившись без крил, обидві машини неслися до землі. Султана врятував парашут. Незабаром полк Амет-Хана пересів на літаки Як-1. Молодий льотчик продовжив переможну серію, заслуживши право називатися асом.

Навесні 1943 року полк Султана, отримавши на озброєння американські літаки Р-39 «Аерокобра», був передислокований на Кубань. Літаючому татарину вдалося не тільки швидко «об’їздити» непокірного «американця», а й довести число повітряних перемог до 19. Ще 11 літаків противника Амет-Хан знищив у складі групи. Невдовзі груди 23-річного льотчика прикрасила Золота Зірка Героя.

Після звільнення Кримського півострова Амет-Хан одержав відпустку додому. Але зустріч із рідними була зовсім не радісною. Його брата за «співробітництво» з фашистами розшукувало НКВС, а матері героя загрожувало виселення. Завдяки високому заступництву Султану вдалося вберегти свою матір від прикростей.

Повернувшись із відпустки, Амет-Хан почав освоювати новий літак Ла-7, на якому 25 квітня 1945 року здобув тридцяту перемогу над ворогом, збивши «Фоккевульф-190». У серпні 1945 року Татарський король був нагороджений другою Золотою Зіркою.

Здавалося б, для двічі Героя Радянського Союзу Султана Амет-Хана відкривалися чудові перспективи. Проте недрімаюче око НКВС не випускало з поля зору брата «зрадника». Під загрозою була й льотна кар’єра Султана. І лише завдяки допомозі бойових друзів він продовжував літати, ставши згодом льотчиком-випробувачем.

1 лютого 1971 року літак Султана востаннє відірвався від земної твердині. Під час випробного польоту його Ту-16 буквально рознесло на шматки. Разом із полковником Амет-Ханом загинув і його екіпаж. До речі, справжні причини авіакатастрофи так і залишилися нез’ясованими.

Головнокомандувач авіації дальньої дії головний маршал авіації Олександр Євгенович Голованов так відгукувався про Амет-Хана: «Я думаю, що другого такого льотчика в нас у країні не було. Що стосується льотної культури і тактики ведення повітряного бою, ні Покришкін, за всієї поваги до нього, ні хтось інший із ним не зрівняється...»

На батьківщині Амет-Хана в Алупці, звідки свого часу були виселені майже всі татари, йому, втім, поставили бронзове погруддя. І ось тепер, без малого через тридцять років, згадала про свого земляка-героя і нова влада...

Рішенням Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим двічі Герою Радянського Союзу, заслуженому льотчику, полковнику Султану Амет-Хану було присвоєно звання «Почесний кримчанин». У Сімферополі відкрито меморіальну дошку легендарному сину кримськотатарського народу, його ім’ям названо площу поблизу Центрального ринку міста.