ПІДСТУПНІСТЬ МОЖНА РОЗГЛЯДАТИ І ЯК ПОЗИТИВНУ РИСУ...

— Якщо в жінки стабільний сімейний стан, якщо її кохає та підтримує чоловік, якщо в неї добрі стосунки з дітьми — вона успішно робить кар’єру. Тільки здорові особисті стосунки дають жінці «перепустку» до здорових нормальних взаємин у колективі. А для чоловіка все навпаки: він упевнено почуватиметься з дружиною та дітьми тільки при стабільності на роботі. Бо коли професійно в нього щось не складається, або, не дай Боже, він взагалі втрачає роботу — це катастрофа. Чоловік перестає бути годувальником, вважає, що його вже не поважають у родині, а це шлях до інфарктів, інсультів (якщо він інтроверт) або до образ і провокування сімейних скандалів, він може почати бити дітей, пити тощо. Чоловік, не здатний реалізувати себе професійно, не почувається самодостатньою особистістю, — звідси всі його комплекси. А жінка може бути цілком щасливою в ролі домогосподарки у своєму затишному родинному гніздечку, — так почалася наша розмова про поведінку чоловіка й жінки на роботі з директором Вищих освітніх курсів при Центрі Вільної Преси, старшим науковим працівником, кандидатом педагогічних наук Тетяною Івановою.

— Однак мені здається, що впевнена в собі, самодостатня, успішна жінка, яка реалізувалась у професії, привабливіша для чоловіка, ніж та, в котрої на обличчі написано, що вона шукає супутника життя й без нього в неї нічого не ладиться. Але ж ви кажете, що без підтримки чоловіка жінка не може реалізуватися на роботі. Виходить зачароване коло. І така залежність від чоловіка принизлива для жінки.

— Я повністю з вами згодна. Але поки що вона є. І над цим повинні працювати психологи, психотерапевти, до яких наші жінки поки що дуже рідко звертаються. Взагалі, в українському суспільстві дуже мало робиться для того, щоб підвищити самооцінку української жінки. Американські психологи опублікували дані, які свідчать: 96% жінок на пострадянському просторі заздрять одна одній, але ж заздрість згубно позначається на здоров’ї передусім того, хто заздрить. У США відсоток заздрісних значно нижчий. Психологи це пояснюють тим, що в американських жінок зовсім інакша ситуація: їхня матеріальна стабільність та економічна незалежність (які прямо залежать від матеріального добробуту країни, розвитку її економіки) дозволяють жінці бути доброзичливішою, поблажливішою, відкритішою та дружелюбнішою до інших жінок. Чим більше людина впевнена в собі, у своєму добробуті, стабільності, тим менше в неї виникає різних комплексів. Через економічну нестабільність українська жінка набагато залежніша від наявності чи відсутності чоловіка, ніж американка. Демографічна проблема? Чоловіків у нас народжується більше, ніж жінок, а до 21 року їх стає менше на 25% (через різні хвороби, нестатутні відносини в армії, хуліганство тощо). У свідомості української жінки постійно живе страх втрати «самця». Тут відіграє роль і «домостроївське» сексуальне виховання: жінка — завжди «хранителька вогнища», а коли вогнища немає, то вона ніби неповноцінна. На Заході незаміжня жінка може роками мати бой-френда, і що тут поганого?

— Продавці українських секс-шопів кажуть, що 95% покупців — чоловіки і лише 5% — жінки.

— Наведена вами цифра, до речі, теж свідчить про певні психопатичні відмінності. Для жінки в сексуальних стосунках дуже важливий особистісний чинник, присутність, дотик коханого, його погляд, слова, сама атмосфера. Для чоловіка — це процес більш механічний.

— Бувають, певне, винятки?

— Зрозумійте, що я говорю про домінуючі для певної статі характеристики. Але відомо, що кожній людині властива сукупність чоловічих і жіночих психологічних рис. А їх пропорції для кожного індивідуума різні. Бувають, приміром, балакучі чоловіки. Але науково доведено, що перевершити жінок у цій сфері їм не під силу.

Зокрема, жінка, не напружуючись, промовляє до 600—800 слів за день. При цьому вона використовує додаткових 2000—3000 звуків при спілкуванні, а також 8000—10000 жестів, рухів головою, мімічних та інших сигналів, які ми називаємо «мовою тіла». Це загалом становить 20000 «слів» на день. А чоловік щодня промовляє близько 200—400 слів, 1000—2000 додаткових звуків і робить лише 2000—3000 жестів — разом виходить близько 7000 «слів», тобто третина жіночої «продуктивності». І в цьому вже самою природою закладено джерело конфліктів між чоловіком і жінкою. Приміром, чоловік і дружина проводять удвох вечір. Він уже, швидше за все, витратив усі свої 7000 «слів» на роботі й не має ані найменшого бажання спілкуватися, тож ушнипився в газету чи ввімкнув телевізор. Якщо дружина провела день на роботі або донесхочу наспілкувалася з людьми, то вечір цілком може пройти мирно, бо їй також уже не хочеться розмовляти. Та якщо вона весь день просиділа вдома, займаючись господарством і дітьми, і, в найкращому випадку, наговорила 2000—3000 «слів», а нерозтраченими залишилися 15000, — тоді сварки не уникнути. Їй потрібно виговоритися, й вона це зробить, якщо не позитивним, то негативним чином: «Ти — егоїст, тобі немає до мене діла, ти не цікавишся моїм життям...» — це лише старт. Бо для жінки існує лише один спосіб перестати думати про проблеми — це поговорити про них.

Жінка, проговорюючи свою проблему, вже її розв’язує, у процесі викладу їй багато що стає зрозумілим. А присутній при цьому чоловік, з одного боку, дратується, бо він хоче тиші та спокою, з другого боку — напружується, бо вважає: оскільки йому розповідають про проблему, то чекають від нього допомоги. А допомога часто полягає лише в тому, щоб посидіти й послухати. Та саме цього чоловік і не розуміє.

Чому всі жінки обожнювали Фрейда, хоча він був маленький на зріст, в окулярах і невродливий? Він їх слухав. Чому на Заході 90% пацієнтів психотерапевтів — жінки? Бо психотерапевти їх вислухають. На відміну від чоловічого мозку, який здатен сортувати і складати інформацію, тимчасово забуваючи про неї, жіночий мозок такої особливості не має. Жінка знову і знову прокручує інформацію в голові. А промовляючи нагромаджені за день проблеми вголос, почасти рятується від них. Тут є небезпека: якщо жінку не вислухає чоловік, подруга, друг, вона почне все розповідати на роботі колегам, майже стороннім людям, а ті згодом можуть використати почуте проти неї. Зазвичай самотні жінки частіше всім усе про себе розповідають. А позаяк рівень індивідуалізму в наших жінок нижчий, ніж у західних, то вони й розповідають більше.

— Невже це пов’язано тільки зі здатністю жінки говорити більше, ніж чоловік? Певне, тут річ в емоційно-чуттєвій сфері?

— Авжеж. Бо наша емоційно-чуттєва сфера значною мірою продукт виховання. Часто чоловіки признаються, що не можуть говорити про свої почуття: їм ніяково, незручно. Жінок і чоловіків виховують по-різному — ось у чому річ. Якщо дівчинка розбиває коліно та плаче, мама її розраджує: «Ти моя хороша, ти моя бідненька, мама тебе пожаліє». А хлопчикові в такому разі кажуть: «Не плач! Ти ж чоловік! Перестань плакати!» Тобто, виходить, що для чоловіків світ прояву почуттів — закритий і заборонений, а для жінки почуття — її зброя, її сила. Це призводить до того, що жінка в усіх контактах — і ділових, і особистих — гіпертрофує свої почуття, й це часто не подобається чоловікам — особливо в ділових відносинах. Тож коли жінка хоче зробити кар’єру, їй передусім треба навчитися в роботі відсівати факти від емоцій, інформацію від своїх почуттів. Коли вона приходить на доповідь до начальника чи спілкується з діловим партнером, то мусить пам’ятати: сприйняття чоловіка таке, що він хоче бачити суть проблеми відразу. А коли жінка починає виявляти емоції, висловлювати свої почуття, це чоловіка сердить, і він її квапить: «Далі, то в чому ж суть?». І коли вона, нарешті, говорить головне, він уже втомився й гострота сприйняття знизилася. Це велика проблема у взаєминах статей. Стиль подачі та сприйняття інформації в чоловіків і жінок різняться. Зумовлено це й відмінностями діяльності головного мозку: у жінки права півкуля розвинена більше, ніж ліва, що дозволяє активізувати такі процеси, як творчість, фантазія, емоції, почуття, а в чоловіків, навпаки, більше розвинена ліва півкуля — це логіка, аналітичне мислення.

Чоловікові легше конкретизувати, відсіювати зерна від плевел, тож він і відмежовує факти від емоцій. У жінки домінує перетворювальна функція, у чоловіка — системна. Чоловік краще структурує інформацію. Але я хочу сказати, що в цих процесах величезну роль відіграє досвід. Навчитися аналізувати легше, ніж навчитися відчувати.

— Жінки розв’язують свої проблеми, проговорюючи їх. А чоловіки?

— А давайте запитаємо в медиків. На відміну від жінки, чоловік під тягарем проблем замикається в собі й мовчить. Він сам зі своїми думками. Усе, що потрібно від жінки в такій ситуації, — це дати чоловікові спокій. Коли він нарешті розв’яже свою проблему, до нього повернеться чудовий настрій і він знову почне розмовляти. Та коли не розв’яже... Під час стресу мозок чоловіка активізує функцію просторового мислення й логіки, а в жінки під впливом стресу активізується мовна функція: вона починає безперервно емоційно говорити. І цим рятує себе від розвитку інфарктів та інсультів. Кожен лікар скаже вам, що після інсульту жінки повертаються до нормального життя частіше й швидше, ніж чоловіки. Ті не дозволяють собі зайвих емоцій і відтак раніше помирають: середня тривалість життя в чоловіків у всьому світі менша, ніж у жінок.

Цікавий і такий момент. Річ у тому, що чоловіки переважно розмовляють подумки самі з собою. Якщо чоловік сидить мовчки, втупившись у вікно, він, швидше за все, розмовляє сам із собою. Для жінки, яка більше звикла думати вголос, така реакція незбагненна. Більше того, замкнутість чоловіка її жахає, бо сама вона буває в такому стані лише тоді, коли її скривдили. Вона, природно, намагається його розрадити і цим викликає лише негативну реакцію чоловіка, невдоволеного тим, що хід його думок перервали.

— А що б ви могли сказати про такі риси, як об’єктивність і категоричність?

— На жаль, порівняно з чоловіками, чинник об’єктивності в жінок знижений — вони можуть погано говорити про тих, кому заздрять, до кого ревнують або просто недолюблюють, навіть якщо для поганої оцінки немає жодних підстав. Чоловіки у своїх оцінках об’єктивніші. Зате рівень категоричності в чоловіків вищий. Жінки толерантніші, їм більшою мірою притаманне прагнення до налагодження гармонійних стосунків. Чоловіки віддають перевагу стрункості, категоричності й суворості — щоб усі крапки над «і» було розставлено. І люблять з’ясовувати стосунки. У чоловіків вищий рівень конфліктності: я маю на увазі передусім стосунки в колективі.

— А мені здавалося, що жінки саме через свою емоційність менш стримані...

— Вони менш стримані, але в критичний момент (наближення якого, до речі, і вловлюють швидше) зуміють конфлікт, що наближається, або звести нанівець, або якось згладити. У системі психогеометрії Делінге, приміром, жіночий соціотип визначається колом, а чоловічий трикутником. Різкість у словах, прямолінійність позиції — це чоловіче. Жінка може десь промовчати, десь натякнути — вона хитріша. Та коли цю хитрість спрямовано на оптимізацію стосунків, її можна тільки привітати.

— У такому разі ми дійшли парадоксального висновку. Виходить, що жінка потайніша від чоловіка, хоча справляє враження відкритішої?

— Авжеж. Жінка потайніша, лицемірніша, з огляду на свою потайливість, і підступніша, з огляду на ці обидві риси вдачі. Чоловік завжди захищав свій світ у відкритому бою, на полі битви. Але інстинкт збереження потомства (який сьогодні жінка переносить і на чоловіка), захисту родини, функція берегині притаманні жінці історично. І попри те, що вона не вступає у відкритий бій, як чоловік, вона має досить ресурсів, аби зберегти те, що для неї дороге. Тож підступність інколи можна розглядати і як позитивну рису, все залежить від ситуації.