ПІДРУЧНИК З ФІЗИКИ ДЛЯ ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ

Після довгих років замовчування перша офіційна згадка про вченого Зенона Храпливого прозвучала 1990 року на загальних зборах відродженого Наукового товариства імені Шевченка НТШ у Львові. Зенон Храпливий увійшов в історію української фізичної науки як один із фундаторів релятивістської квантової механіки та нелінійної квантової електродинаміки.

Скупі рядки нарису «Чортківська округа», виданого в 70-х роках минулого століття на Заході, розповідають, що його батько — Василь Храпливий — довгий час працював директором школи в селі Лисівцях Заліщицького повіту на Тернопільщині. Але його захоплювала не лише педагогічна праця. Учитель і директор надзвичайно цікавився агрономією та тримав зразкове сільське господарство. 15 березня 1904 року в сім’ї Храпливих народився четвертий син — Зиновій. Та не судився батькові довгий вік. Він раптово помер, і мати залишилася сама з чотирма синами.

Родина переїжджає до Тернополя, де Зиновій закінчує народну школу. Перша світова війна застає Храпливих на канікулах у Карпатах. Фронт наближався. Родина не могла залишатися між двома вогнями — австрійським та російським, бо залежала від цісарської пенсії. Поспіхом емігрували товарним поїздом через Закарпаття, Моравію — до Відня, де вже зупинилися далекі родичі й зібралася значна українська громада. Старших братів мобілізують до австрійської армії, а Зиновій відвідує гімназійні курси. Оскільки ж Відень був просто переповнений переселенцями, то мати з сином переїздять до західної Австрії. Тепер хлопець міг вчитися тільки заочно.

Після війни, у 1918 році, Софія Храплива з сином повертаються до Збаража, де мешкала її сестра. Місто досить знайоме Зиновію, бо проводив тут літні канікули. Допомагаючи матері, хлопець працює на пивному заводі. Щоденна самоосвіта дала можливість 1923 року заочно скласти іспити на атестат зрілості у Тернопільській гімназії — закладі, що його в різний час закінчили відомі вчені Іван Пулюй, Іван Горбачевський, Олександр Смакула та інші.

Зиновій записується на студії одночасно у Віденському й Краківському університетах. Але матеріальна скрута змусила юнака залишити навчання. Лише через три роки він вступає до Львівського університету, а по закінченні складає іспит на звання вчителя фізики і математики.

Педагогічна стезя Храпливого починається в Перемишлі, де він викладає спочатку у приватній жіночій, а відтак у чоловічій державній українській гімназії. 1936 року повертається до Львова. Про викладання в університеті годі було мріяти. І Зиновій працює вчителем фізики 1-ї академічної української гімназії. Його учні характеризують професора Храпливого як справедливу й педантичну людину, що користувалася авторитетом. Він чи не єдиний з-поміж гімназійних учителів не мав прізвиська.

Зважаючи на катастрофічну нестачу української книжки у школі, вже 1938 року Зиновій Храпливий видає «Нарис фізики» — підручник для старших гімназійних класів. Це була своєрідна реакція українського науковця і педагога на спробу тотальної полонізації освіти в Західній Україні. За рівнем викладу підручник відповідав кращим німецькомовним аналогам. Принаймні так вважали деякі представники польської освітньої еліти.

«Структура підручника, добір та дохідливе висвітлення матеріалу спроможні зацікавити навіть сьогоднішнього читача, — так оцінив непересічне значення «Нарису фізики» історик, доцент Тернопільського державного технічного університету імені І.Пулюя Олександр Рокіцький, виступаючи на науковій конференції «Сучасні проблеми квантової теорії», присвяченій 100-річчю від дня народження Зиновія Храпливого. — Автор дотримувався принципу не перевантажувати учня надмірною інформацією, пам’ятаючи, що ілюстрації сприймаються краще, ніж розлогі описи і складні математичні викладки. Тому текстова частина є переважно інтерпретацією рисунків та висвітленням фізичної суті явищ і процесів. Вдало використовуючи приклади з повсякденного життя, Зенон Храпливий легко вводить учнів у світ фізичних понять і величин, обгрунтовує фізичні закони з мінімальним використанням математичного апарату, зате особливу увагу зосереджує на практичному застосуванні здобутків фізики в житті людини. Підручник був написаний для навчальних закладів гуманітарного напряму, тому автор мав на меті подати загальну фізичну картину світу. І, судячи з популярності книжки, це йому успішно вдалося зробити».

Одночасно З.Храпливий поринає в науку. Навіть викладаючи в Перемишлі, він бере участь у роботі наукового семінару Інституту теоретичної фізики при Львівському університеті. Вражав високий науковий рівень семінару. Сучасники відзначали ще й іншу перевагу цього товариства високоосвічених людей — тут не було польського шовіністичного духу. А контакти з відомими вченими того часу — Войцехом Рубіновичем, Стефаном Щеньовським, Станіславом Лорією, які керували семінаром, — підштовхували Зиновія до активних наукових пошуків.

У той період формувалися основи сучасної квантової фізики, які дали нове бачення атомних явищ та визначили подальший науково-технічний прогрес. Англійський вчений Поль Дірак заклав підвалини релятивістської квантової механіки, що поєднувала теорію відносності з квантовою механікою. Дослідження, які проводилися у провідних наукових центрах світу — щодо з’ясування від’ємних рівнів енергії в теорії Дірака, — захопили й Зиновія Храпливого. В основу його докторату (1932 р.) лягли дві праці — «Про від’ємні рівні в теорії Дірака» та «Про власний потенціал електрона у хвильовій механіці». Згодом вони були опубліковані у відомому на той час польському журналі «Acta Physica Polonica». Храпливий довів хибність пояснень деякими авторами «від’ємних» розв’язків рівняння Дірака. Зауважимо, що це були роки геніальних фізичних рішень та відкриттів: 1931-й — Дірак передбачив існування позитрона («антиелектрона»), 1932-й — відкриття електрона Андерсоном. Протягом двох десятиліть З.Храпливий продовжує розвивати релятивістську квантову механіку. Результати його досліджень будуть опубліковані у провідному американському фізичному журналі «Physical Review» та представлені на багатьох міжнародних наукових конференціях.

Успіхи Зенона Храпливого гідно поцінував український науковий світ. У 1934 році його обирають дійсним членом НТШ, яке на той час прирівнювалося до Академії наук. Наступним науковим зацікавленням Храпливого стала ідея нелінійної електродинаміки, авторами якої були Леопольд Інфельд та Макс Борн. Теорія мала на меті усунути деякі труднощі класичної електродинаміки, зокрема нескінченну енергію точкового заряду електрона. Відразу після публікацій Л.Інфельда і М.Борна український фізик розробляє свою версію нелінійної електродинаміки. Одержаний вираз потенціалу електрона було застосовано для обчислення поправок до спектру водню, які виявилися набагато меншими від експериментально спостережуваних. Храпливий зробив перше попередження про неповну спроможність нелінійної теорії електродинаміки!

Прихід більшовиків у 1939 році доктор Храпливий відчув не відразу. Хоча діяльність НТШ у Львові було припинено, на викладацьку роботу до університету нова влада запросила його відомих представників —Василя Щурата, Філарета Колессу, Івана Крип’якевича, Кирила Студинського, Володимира Левицького, Мирона Зарицького та інших. Зиновію Храпливому запропонували посаду професора кафедри теоретичної фізики і навіть призначили його проректором з навчальної роботи. Після десятиліть польського панування кафедри університету та інших вузів нарешті відкрилися для українців, почалося викладання українською мовою. Однак ейфорія тривала недовго: дуже скоро університет заполонили агенти КДБ, викладачів і студентів стали масово звинувачувати в буржуазному націоналізмові. Все закінчилося масовими арештами…

Фашистська окупація перервала творчі плани вченого. Коли 1941 року у Львові утверджувалася німецька влада, Храпливий був у відрядженні. Повернутися додому йому вдалося лише через два місяці. Університет закрили. Щоб вижити, професор влаштувався редактором у «Видавництво шкільних книжок. Львів. Краків».

Перед новим приходом радянської влади Храпливий встиг емігрувати на Захід, бо зрозумів, що залишатися в Україні просто небезпечно. Він знав про арешт і розстріл більшовиками своїх авторитетних колег—членів НТШ — Кирила Студинського, Петра Франка, Володимира Старосольського, Івана Фещенка-Чопівського. Емігрант спочатку живе у Відні, а потім переселяється до Мюнхена. У столиці Баварії Храпливий певний час працює професором і керівником кафедри фізики Міжнародного вільного університету, організованого ООН для біженців, а відтак — викладає фізику в Українському техніко-господарському інституті. Мине три роки, і його запросять на посаду професора фізики в католицький університет міста Сент-Луїс у США… Професор Храпливий був дійсним членом американського НТШ, членом Нью-Йоркської академії наук, членом Американського фізичного товариства…

Усі брати Зиновія Храпливого стануть визнаними представниками української інтелігенції: Іван Храпливий викладав класичні мови у Коломийській гімназії, здобув звання доктора філософії, але, на лихо, не уникнув сталінських репресій; Роман Храпливий — чотар УГА, загинув у вирі визвольних змагань, Євген Храпливий став доктором сільськогосподарських наук, дійсним членом НШТ і багато років очолював товариство «Сільський Господар» у Галичині.

Вже вийшовши на пенсію, Зиновій Храпливий читає спецкурси в американських університетах, займається перекладами, укладає словник української технічної термінології. Точніше, продовжує працю, започатковану на початку 30-х маленьким українсько-польським словником фізичних термінів, що був оригінальним додатком до підручника з фізики, та вже більшим Українсько-німецько-англійсько-французьким словником 1948 року, виданим під псевдонімом д-ра З.Лисівецького.

Зиновій Храпливий відійшов у вічність 1 жовтня 1983 року. Поховали його на цвинтарі Св.Андрея у Баунд-Бруку — в пантеоні визначних українців Америки. А у столітній ювілей український вчений повертається в Україну — принаймні у своїх наукових та педагогічних здобутках.