Перебудова чи зоря посткомунізму?

Наш народ полюбляє ностальгувати за тим, що не настало, тому навіть яскраві події в житті країни часто не ведуть до видимих перспектив, а розмиваються у «післясмаку» неминучих поневірянь і розчарувань. Так сталося і з перебудовою - у 1985 році ми сприймали її на ура. Але минув час, і для пересічного українця вона почала асоціюватися з розбитими надіями, чому, на мою думку, сприяють і нинішні «застійні» реалії.

Горбачовські реформи схвалює лише п’ята частина країни

У лютому цього року Київський міжнародний інститут соціології провів всеукраїнське опитування громадської думки: українців запитували про їхнє ставлення до перебудови.

На запитання «Яку роль відіграли в житті нашої країни реформи, розпочаті 1985 року М.Горбачовим під прапором перебудови?» люди дали гнітючі відповіді. Позитивну роль реформ відзначили всього 19,2% респондентів (найвище у віковій категорії 40-49 років (24%), найнижче в категорії 18-29 років та 70 років і старші - 17,7% і 14,4% відповідно). Незначну роль горбачовські реформи відіграли для 8,5% опитаних, а негативну - для 51,3% (у тому числі для 24,9% молоді 18-29 років). Відповіли, що не знають, що таке перебудова загалом, 5,2% респондентів.

Більш як половина (54,3%) опитаних зазначили, що до перебудови їм жилося краще, ніж зараз. Загалом гірше, ніж зараз, до 1985 року жили 15,1% українців (серед них віком 18-29 років - 11,5%, 30-39 років - 17,1%).

Культура «застійної» демократії

Запитання «Що відбувалося б у країні, якби 1985 року не почалася перебудова?» (у процентному співвідношенні) дало відчути доволі масову для респондентів «ностальгію за тим, що не настало».

Постперебудова: труднощі переходу

- У 1985 році населення сприймало перебудову із захватом, а зараз люди оцінюють не стільки її, скільки подальший розвиток подій, - коментують отримані дані генеральний директор КМІС Володимир Паніотто і науковий працівник КМІС Андрій КАШИН. - А якщо людині зараз погано, вона переносить це негативне ставлення на весь життєвий процес.

- Сьогодні більшість людей сприймає перебудову як певний поштовх, що викликав розвиток ринкової економіки і додає туди ж таки всі негативні наслідки цього: корупцію, мафію, - продовжує Володимир ПАНІОТТО. - І для такої оцінки перебудови є дві причини - радянський менталітет з орієнтацією на велику країну і реальні труднощі, пережиті людьми при переході до нових суспільних відносин, коли значна їх частина не змогла знайти себе в новій економічній системі. Зараз відсоток людей, які підтримують ринкову економіку, дещо впав. Але все одно багато хто має суперечливі орієнтації, виступаючи за розвиток ринкової економіки і водночас за посилення державної допомоги.

- Я не думаю, що негативне ставлення до перебудови в Україні пов’язане зі слабкістю громадянського суспільства, - каже професор, співробітник Центру досліджень Росії та Євразії Університету Уппсали (Швеція) Лі БЕННІЧ-БЬОРКМАН. - Це, швидше, результат надзвичайно високих очікувань поліпшення добробуту та процвітання, що, як наївно багато хто думав, настануть після впровадження принципів ринкової економіки. Тому відповідальність за розчарування в перебудові несуть політичні лідери та інститути, які не змогли забезпечити гідний рівень життєво важливих стандартів для своїх громадян.