ПЕНСІЯ: ДИСКРИМІНАЦІЯ ЗА СТАТТЮ?

— У кого за інших рівних можливостей найбільше шансів зайняти вакансію?

— В одноногої чорношкірої лесбіянки.

Цей відомий американський дотеп про доведену в США до абсурду політкоректність, яка закликає надавати на ринку праці перевагу жінкам, інвалідам, афро-американцям і представникам сексменшин.

Наш вітчизняний анекдот на тему пенсій може виглядати так.

— У кого за інших рівних можливостей найменше шансів одержати гідну пенсію?

— У багатодітної матері з вищою освітою, котра успішно закінчила аспірантуру.

Фахівці Харківського національного університету попереджають: запровадження нової пенсійної системи може призвести до того, що середні розміри трудових пенсій в Україні в переважної більшості жінок виявляться відчутно менші, ніж у чоловіків. Різниця визначатиметься їхнім неоднаковим становищем у сфері зайнятості, освіти й відмінностями гендерних ролей.

Останніми роками багато країн світу зіштовхнулися з необхідністю реформувати свої пенсійні системи. Відсоток молодих і працездатних громадян дедалі меншає, а літніх і непрацездатних — дедалі більше. У зв’язку з цією ситуацією в Україні також передбачено перехід до багаторівневої змішаної пенсійної системи відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Нова система складатиметься з кількох складових:

— трудові пенсії, розмір яких залежатиме лише від розміру пенсійних виплат і страхового стажу (солідарний, а в перспективі — обов’язковий накопичувальний рівень пенсійної системи);

— додаткове пенсійне забезпечення (добровільний накопичувальний рівень).

Громадяни, котрі не мають необхідного страхового стажу для отримання трудової пенсії, одержуватимуть соціальну пенсію, яка фінансується не з Пенсійного фонду, а з держбюджету.

Економічна ефективність запровадження нової системи очевидна. А як справи з її соціальною ефективністю? Відповідно до нових принципів формування пенсії, її розмір прямо залежатиме від розміру заробітної плати і тривалості виробничого стажу (тих періодів, за які сплачено внески до Пенсійного фонду). Справедливо? Як сказати... Ця система в її чистому вигляді грунтується на юридичній рівності становища жінок і чоловіків у сфері зайнятості та не враховує такі «деталі», як нерівність фактична.

Приміром, нерівність в оплаті праці.

По-перше, нині в нашій батьківщині найпоширенішими є традиційні гендерні ролі, відповідно до яких годувальником родини вважається чоловік. На думку роботодавців, це повноцінний працівник — він не приголомшить у самий непідходящий момент вимогою декретної відпустки чи бюлетенем для догляду за дитиною. А жінка, іменована берегинею та хранителькою вогнища, на думку роботодавців — працівник другого сорту, завантажений сімейними обов’язками, й, відповідно, отримує нижчу зарплату.

По-друге, протягом багатьох десятиліть у нас існувало, а нині навіть посилилося відставання рівня оплати праці в тих галузях народного господарства, де переважно працюють жінки. Це зв’язок, охорона здоров’я, торгівля, освіта, культура та мистецтво, соціальне забезпечення й інше. І хоча законодавці періодично намагаються подолати цю традицію, приміром, 2001 року до Верховної Ради було подано проект закону України «Про державні гарантії рівних прав і можливостей чоловіків і жінок», віз і донині там.

У результаті заробітна плата «слабкої статі» становить нині в середньому 70—80% заробітної плати чоловіків. Це перший мінус від майбутньої пенсії жінок.

Подивимося, які ваші справи зі стажем? Запитання не пусте, оскільки розмір пенсійних накопичень визначатиметься не лише розміром заробітної плати, а й періодом, протягом якого здійснювалися відрахування до Пенсійного фонду.

На жаль, і тут прекрасна половина програє сильній статі, оскільки цей стаж у жінок практично завжди менший, ніж у чоловіків. Так заведено, що практично всі соціальні пільги, призначені для працівників із сімейними обов’язками, використовуються в основному жінками. Візьмімо, приміром, право кого-небудь із батьків на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Ви часто зустрічали щасливого батька сімейства, котрий користувався б таким правом? Отож-бо й воно! Як правило, сидять удома з малюком жінки. Піклуються про нього, годують, напувають, сповивають, перуть, ходять на огляд до педіатрів, не сплять ночами, якщо він хворіє, лікують, навчають перших слів, та чи мало обов’язків із догляду за дитиною, якщо хочеш виростити її здоровою!

У результаті кожна професійно зайнята жінка, котра народила бодай одну дитину й використовувала трирічну відпустку для догляду за нею, автоматично карає себе зменшенням розміру майбутньої пенсії, оскільки відрахування до Пенсійного фонду за неї робитимуться з мінімальної заробітної плати по країні. Якщо ж вона народила двох дітей і щоразу брала відпустку, то — це шість років за мінімальною ставкою. І так далі. Це вже другий мінус.

А ось якою буде ситуація, якщо після 2007 року в країні запровадять обов’язкову накопичувальну систему.

— Для кількісної оцінки гендерної асиметрії в майбутніх пенсіях ми розрахували співвідношення розмірів пенсійних накопичень і виплат у чоловіків і жінок залежно від рівня їхньої освіти й кількості дітей, — розповідає асистент кафедри фінансів Національного аерокосмічного університету «ХАІ» Юлія Діденко. — Розрахунки здійснювалися на прикладі однієї вікової групи, весь трудовий шлях якої проходитиме в період функціонування накопичувальної пенсійної системи за ставки інвестиційного доходу — 6% і рівня інфляції — 5% на рік. Що вийшло? За однакового рівня освіти чоловіка й жінки, але з урахуванням того, що жінка має дитину й повністю використала відпустку для догляду за нею, її пенсійні накопичення становитимуть 47—63% накопичень чоловіка. Якщо ж дітей двоє й вона використовувала дві відпустки, то — 39—52%, якщо троє, то 36—48%.

І якщо перерви трудової діяльності, пов’язані з підвищенням рівня освіти, можуть надалі виправдатися зростанням заробітної плати чи кар’єри жінки, то перерви через перебування у відпустці для догляду за дитиною, навпаки, лише гальмують їхнє збільшення. Більше того, як показує досвід, часто зростання заробітної плати й кар’єри жінки припиняється ще до народження дитини, а саме в той момент, коли роботодавець дізнається про очікувану радісну подію.

Але це ще не все. Довго жити — це для жінки також шкідливо!

— Юліє Юріївно, нині існує значна різниця між середньою тривалістю життя в Україні чоловіків і жінок. Це має якесь значення для розміру пенсії?

— Звісно. Чоловіки в середньому живуть на 10 років менше від жінок. Отже, у разі запуску накопичувальної пенсійної системи великі пенсійні накопичення чоловіків ділитимуться на меншу кількість років життя після виходу на пенсію, а менші за розміром накопичення жінок — на більшу кількість років. У результаті розмір пенсії жінки, котра пішла на заслужений відпочинок у 55 років, може становити близько 20% розміру пенсії чоловіка.

— А якщо в жінки є сила й бажання попрацювати ще кілька років?

— Якщо жінка продовжить свій виробничий стаж і вийде на пенсію в 60 років, це збільшить розмір її пенсії на 31—38 % — залежно від рівня її освіти й кількості дітей. Але навіть цей захід не зможе виправити становища. Відповідно до розрахунків, розмір пенсії жінки, котра вийде на пенсію в 60 років, однаково буде більш як учетверо менший від пенсії чоловіка. Запровадження накопичувальної пенсійної системи в її нинішньому вигляді може спричинити подальше погіршення рівня життя жінок-пенсіонерок.

— Яке ж пенсійне майбутнє жінок, котрі, що називається, вирішили присвятити себе родині та дітям?

— Жінки, які протягом всієї чи більшої частини свого життя виконували лише неоплачувану хатню роботу чи працювали через це неповний робочий день із невеликою оплатою, отримуватимуть невелику трудову чи взагалі соціальну пенсію — рівень їхньої забезпеченості в старості залежатиме лише від чоловіка, дітей і особистих заощаджень.

— Виходить, пенсійна схема орієнтована на працюючого чоловіка, для котрого характерна постійно оплачувана робота протягом усієї трудової діяльності. А либонь в СРСР пенсія жінок не була в кілька разів менша, ніж у чоловіків?

— Тоді була інша соціально-економічна ситуація й діяла інша пенсійна система. Проте й у СРСР середня пенсія жінок становила лише 60—90% середньої пенсії чоловіків — через відмінності в розмірах заробітної плати.

Чи можна щось зробити, аби права жінок не були обмежені, що називається, на старості років? Експерти називають один найрадикальніший шлях — підвищення в Україні віку виходу на пенсію для жінок до 60 років. Але навряд чи ця пропозиція сподобається українським політикам, котрі ухвалюють рішення.