ОЛІМПІЙСЬКА РІВНОПРАВНІСТЬ

Наполегливе лобіювання більш широкого представництва жінок як серед самих олімпійців, так і серед олімпійських чиновників почалося з появою на посаді Міжнародного олімпійського комітету Хуана Антоніо Самаранча. (Хоча гучні скандали, пов’язані з обвинуваченнями в корупції та порушенні правил контролю над застосуванням спеціальних медичних препаратів, можливо, запам’ятаються наступним поколінням більше.) Саме його заслугою є те, що 1981 року жінка вперше стала членом МОК, а нині, завдяки його зусиллям, зі 113 делегатів МОК 13 жінок. Утім, чотири роки тому пан Самаранч висловив тверду переконаність у тому, що вже 2005 року жінки обіймуть не менше 20 відсотків усіх відповідальних посад у МОКу. Але серед 48 кандидатур, запропонованих для заміщення 14 нових позицій у МОК, немає жодної жіночої кандидатури.

Проте нинішні ігри в Сіднеї знаменують своєрідний подвійний рекорд у багаторічній боротьбі жінок за свою рівноправність на олімпійських майданчиках. 4400 спортсменок, котрі подали заявки на участь в Олімпійських іграх, це рекордні 42 відсотки від загальної кількості учасників. А за переліком видів, у яких їм дозволено брати участь у змаганнях, жінки вперше зрівняються з чоловіками. Уперше жінки візьмуть участь в олімпійських змаганнях з важкої атлетики (а саме, у вправах зі штангою), триатлону, тайквондо й сучасного пентатлону. Буде також розширено програми змагань із водного поло, метання молота та стрибків із жердиною на полі та на треку.

Та все-таки жінки-спортсменки надають більшого значення не кількісним, а якісним показникам. Ще кілька років тому провідні американські видання цілком серйозно доводили, що жіночий спорт не може бути так само видовищним і грошовим, як і чоловічий. Саме з урахуванням цієї установки до програми телевізійних трансляцій спортивних змагань на Олімпійських іграх в Атланті й не було закладено повні версії матчів із жіночого футболу, де американській команді дісталися золоті медалі. Переповнені стадіони, а також невимовне обурення телеболільників, котрих позбавили захоплюючого та драматичного видовища, змусили NBC, яка заплатила 3,5 мільярда доларів за право телетрансляції п’яти наступних Олімпійських ігор, запевнити своїх глядачів, що відтепер кожну хвилину матчу жіночого футболу чи софтболу буде показано по телевізору.

Ще одним показником якісних змін у жіночому спорті послужив календар, у якому знялися оголеними чимало відомих спортсменок. Їхні мускулисті тіла, що прикрасили багато кабін водіїв, продемонстрували всьому світові, що сила та міць можуть складати жіночу гордість не менше, ніж тендітність і демонстративна доступність. Та й приклад Маурін О’Тул, культової американської спортсменки, яка в 39 років вирішила повернутись у великий спорт заради участі в перших Олімпійських змаганнях із водного поло, надихає багатьох жінок. Причому не лише спортсменок і не тільки американок.