Оборонні пам’ятки обороняють від... туристів?

Невеличке місто Бережани на Тернопіллі нині, на жаль, не вельми знане. І це попри те, що його оборонні укріплення протягом двох століть (!) не змогла подолати жодна армія, а тамтешні замок, міська ратуша, церковні споруди є непересічними зразками класичної європейської архітектури...

Сьогодні місто-музей лише злегка прочиняє двері для туристів. А для того щоб Бережани стали по-справжньому привабливі і почали заробляти на туризмі непогані гроші, треба чимало зробити.

Величі і неприступності зам­ку в Бережанах не потьмарюють навіть напівзруйновані стіни. Бу­дівництво фортифікаційної спору­ди за наказом власника Бережан Миколи Синявського було справою незвичайної ваги: недарма воно тривало аж 20 років — з 1534-го по 1554 рік. Товсті стіни (до шести метрів!), опасисті вежі різної форми — які ще потрібні докази грандіозності оборонної архітектури?! Про важливість споруди свідчить низка історичних фактів — свого часу тут бували російський цар Петро І, польські королі Август ІІ і Ян ІІІ Собеський.

Збудована 1554 року у фортечному костьолі замкова каплиця до сьогодні дихає ренесансом: на її стелі збереглося розкішне ліплення із зображенням чотирьох євангелістів. Та не мине й сотні років, як будуть добудовані дві каплички з елементами бароко. Вони стануть усипальницею представників родини Синявсь­ких і здобудуть славу «перлини світової архітектури».

Перша світова війна не пощадила замку — він був сильно пошкоджений. Друга світова теж додала руйнувань. Після воєнних лихоліть фортецю донищили, і шість десятиліть вона стояла в руїнах.

Нині історико-архітектурний комплекс «Замок-каплиця Синяв­ських» чекає на реставраторів. Нещодавно тут були про­ведені лише протиаварійні роботи, а сама реставрація замку ще попереду. Відновлення однієї з веж розпочато, але для його завершення потрібно 2,5 млн. гри­вень. Увесь комплекс реставраційних робіт у замку оцінюється в понад 30 млн. гривень.

Міській ратуші пощастило більше, аніж бережанському замку. Її сучасний варіант спорудили у 1803 році в стилі популярного тоді в Європі класицизму, а згодом увін­чали двоярусною годинниковою вежею. Понад сто­ліття в стінах ратуші розміщувалася відома Бе­режанська гімназія, в якій училися письменники Маркіян Шашкевич, Богдан Лепкий, Михайло Яц­ків, художники Юліан Пань­кевич і Яків Струхманчук, актор Василь Юр­чак та багато інших відомих людей. Зрозуміло, два століття залишили на цій історичній пам’ятці свої глибокі карби, і вона теж потребує реставрації та заміни комунікацій. На жаль, її оновлення — перспектива далека: цьо­го року буде розроблено лише проектно-кошторисну документацію. Далі справа за грішми...

Хай як дивовижно, але істо­рія і час найменше зруйнували культові споруди міста. Дерев’яну Миколаївську церкву в Бережани перенесли з Гуцуль­щини. За народними оповідками, її виміняли на зерно та хліб і хурами перевезли в розібраному вигляді. У передмісті Бережан церкву склали з важких брусів і без жодного (!) цвяха. Сьогодні її прикрашають бароковий іконостас, уміло інкрустова­ні рами образів Божої Мате­рі та Святого Мико­лая.

Милує око і кам’яна церква Пресвятої Трійці, що в самому центрі міста. Неповторний іконостас, чудотворний образ Бого­родиці, який три століття тому графові Олександрові Синявсь­кому подарував сам Папа Римський, фрагменти мощів Іоанна Хрестителя... Чи багато церков можуть похвалитися такою концентрацією релігійних пам’яток?..

Костьол Святого Миколая, споруджений 1683 року на честь бережанців, які брали участь у переможному бою над турками під Віднем, дав початок комплексу будівель монастиря Бернардинів. Згодом для захисту від татарсько-турецьких набігів монастир обнесли муром і «втягнули» в оборонне кільце міста. Оборонну велич історичної пам’ятки «тонко» оцінила радянська влада і... розмістила в стінах монастиря трудово-виправну колонію для неповнолітніх. До речі, юних правопорушників тут перевиховують і донині. Хоча, зрозуміло, значно більше користі цей об’єкт міг би принести, якби був переорієнтований на туристичні потреби.

На відміну від обителі бернардинів, оборонний костьол Різдва Діви Марії, збудований у ХVII столітті за наказом Адама-Ієроніма Синявського, та дзвіниця у формі оборонної вежі використовуються за призначенням. У храм приходять на богослужіння парафіяни римо-католицької церкви. І хоча деякі відновлювальні роботи тут проведено (зокрема перекрито дах будівлі), про час основної реставрації поки що невідомо.

Комплекс споруд Вірменської церкви вражає поєднанням стилів бароко і рококо та міцними оборонними мурами. Але ця культова споруда не діє ще з радянських часів. Тоді вона використовувалася як склад, пізніше як спортзал для школярів, потім пустувала, а тепер закрита взагалі. І теж потребує реставрації, а інакше її доруйнує час.

Знавці релігійного мистецтва зможуть відвідати у Бережанах Музей переслідуваної церкви. Якщо вас змучила спрага за словом — будь-ласка, тут-таки Му­зей книги. У ньому можна побачити зразки глаголичних листків, факсиміле Ізборника Святослава (ще ХІ ст.!), Київський псалтир (ХV ст.), копії видань Івана Федорова — «Апостол» та «Буквар» (обидва 1574 р.), чимало стародруків. У Музеї Богдана Лепкого, що розташований поряд, зберігаються оригінали збірок поезій, нарисів, романів та повістей, малярські роботи видатного митця, передані зі США його племінником доктором Романом Смиком. Діє в місті і Музей лемківської культури.

Якщо вирішите після всіх екс­курсій зняти інтелектуальну напру­гу та відпочити від міської суєти — мерщій у найближче село Рай, де є чудовий мисливський палац і парк, створені у
ХVII ст. Адамом і Євою Синявсь­кими. Не зайво подякувати одному з чергових власників Бережан князеві Чарторийському, який перетворив природні водой­ми в мережу озер, а трохи згодом перебудував палац, надавши йому рис класицизму. Велична будівля збереглася донині.

Розвиток туристичної інфраструктури в Бережанах, здається, нарешті зрушив з мертвої точки. У місті працюють три невеликі готелі — на чотири-шість номерів кожен, будується мотель. Проте готельних комплексів, які б могли прийняти бодай одну організовану туристичну групу, поки що немає. Тому аж ніяк не дивно, що переважна більшість гостей довше від кількох годин у Бережанах не затримується.

Міський голова Бережан Степан Токарський перспективу розвитку туризму в місті бачить насамперед у будівництві сучасних готелів з усіма побутовими зручностями, ресторанами, більярдними залами, конференц-залами. Тому нині міська влада готує конкурс із продажу земельної ділянки під будівництво великого готельно-розважального комплексу. Тож, сподіватимемося, найближчим часом відійде в минуле парадокс: оборонні споруди, якими багаті Бережани, обороняють місто від… туристів.