НП всеукраїнського масштабу

Указ президента «Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей», де, зокрема, йдеться про посилення заходів безпеки при їх перевезенні, як водиться, з добрих намірів обернувся ударом під дих для всіх туристичних організацій, котрі ще намагалися займатися такою невдячною сьогодні працею, як внутрішній дитячий туризм.

Традиційно останній тиждень травня у школах відводять для екс­курсій. Оцінки в журналах уже виставлено, але дітей іще можна чогось навчити — не на уроці, а на власні очі показавши свою країну. Власне, саме так формується почуття, яке іменується патріотизмом. За зібрані протягом року чималі кошти батьків (без будь-якої підтримки з боку держави) школи разом із туристичними фірмами організовують екскурсії. Для багатьох українців саме поїздки в шкільні роки залишаються чи не єдиним спогадом про насичений організований відпочинок, коли можна побувати в різних місцях своєї Вітчизни. Якщо дізнатися про своє місто й околиці можна під час навчального року, то поїздки до столиці, інших цікавих місць відкладають зазвичай на канікули.

Звісно, безпека дітей — понад усе, і ДТП в Криму, коли перекинувся автобус зі школярами (на щастя, без людських жертв) не повинно було залишитися без уваги. Але інструкції, вказівки, накази, які мали б полегшити «головний біль» учителям та працівникам туристичної сфери у плані їхніх зобов’язань щодо життя і здоров’я дітей, фактично зводять усю титанічну роботу нанівець.

Після останнього згаданого вище указу президента до існуючих десятків дозволів і додалися нові. Замість узгоджувати сотні питань з організації поїздок, керівники туристичних фірм мусили сидіти під дверима начальників ДАІ з надією отримати законні дозволи на вже організовані подорожі. Більшість безнадійно махнули рукою, проковтнули образу за тисячні збитки й зареклися будь-коли ще мати справу з дитячим туризмом. Дехто піде в глибоку тінь і возитиме дітей без будь-яких дозволів на підручному транспорті, на якому й стаються ДТП...

Один із реальних виходів був давати в кабінетах ДАІ хабарі, аби встиг­нути до 25 травня — дня початку більшості екскурсій. Але ж самими паперовими дозволами не обійтися. На вимогу чиновників ДАІ, до кожного туристичного автобуса мають приставляти автомобіль інспекторів (звісно, коштом тих-таки малолітніх туристів та їхніх батьків). Якщо, наприклад, на одноденну екс­курсію до Умані зібралися школярі з Дніпропетровщини, то відповідні дозволи на поїздку (за наявності всіх необхідних ліцензій, документів про технічний та медичний огляд тощо) потрібно одержувати і замовляти супровід у трьох (!) обласних ДАІ. Це реально?!

Школярі протягом року обговорювали маршрути майбутньої поїздки. Батьки відкладали чималі суми. Вчителі збирали гроші, складали списки. Адміністрації шкіл готували відповідні накази, погоджували їх у відділах освіти. Турфірми провели величезну агітаційну роботу, витратили чимало грошей на рекламу, страхування туристів, замовлення транспорту, бронювання готелів, харчування —звісно ж, за наявності недешевих ліцензій на право займатися туристичною діяльністю та перевозити дітей. Уже складено валізи — аж раптом наказ «НЕ ПУЩАТЬ!». Виходить, декларуючи важливість патріотичного виховання підростаючого покоління, наша дер­жава робить усе для того, щоб дитячий туризм поховати...

У школярів відібрали всі пільги на залізничному транспорті (студенти вийшли на Майдан і відвоювали свої законні 50% на проїзд під час навчального року). Тепер діти змушені не просто платити за проїзд нарівні з працюючим дорослим, а ще й доплачувати за кожен квиток щонайменше 10 гривень — за бронювання при групових поїздках! Не мають жодних знижок і подорожуючі сім’ї з дітьми, що є звичною практикою багатьох цивілізованих країн.

Нинішнього року, проголошеного роком туризму, число екскурсій під час канікул різко зменшилося. До недешевого проїзду додаються непомірно висока вартість харчування, підняті ціни на квитки в деяких музеях, за оренду автобусів. Навіть безплатні туалети в Києві під час канікул чомусь раптово зачиняються на технічні перерви! Популярна в минулі роки одноденна поїздка до столиці на зимових канікулах перетворилася на не зовсім комфортний проїзд у загальному вагоні до Києва і назад, відвідання вистави в палаці «Україна», скромний обід та екс­курсію по місту — усе вартістю в місячний прожитковий мінімум. Тому навіть такі відвідини столиці для більшості українських сімей із дітьми стали недозволеною розкішшю. Через подорожчання проїзду та харчів скасовано тисячі запланованих екскурсій на весняних (скорочених) канікулах...

Щороку після останніх дзвоників ЗМІ рясніють повідомленнями про трагічні випадки, пов’язані з розвагами чи хуліганством часто нетверезих школярів і дорослих, несправністю атракціонів у парках, бездоглядністю дітей. Тому педагоги, котрим наприкінці навчального року й без того вгору нема коли глянути через завантаженість, усе одно звалюють на себе тягар організації дозвілля, одним із найкращих видів якого залишається організований туризм. Для туристичних фірм нарешті настають довгоочікувані «жнива» — треба встигнути зібрати «врожай», донести до дітей і дорослих нові розробки й нарешті відчути, що недарма працювали цілий рік. Власне — чесно заробити кошти, щоб якось вижити. І тут… Чи то навмисний підпал стиглого «врожаю», чи то зашморг на шиї не з власної волі…

Навіщо боротися, просити ще ковток повітря, коли так просто піти в найближчий генделик, накупити повсюдно рекламованого пива і — гайда «на природу» засмічувати довкілля. Ані тобі клопоту, ані узгодження з інструкціями.