НОВОРІЧНІ ІГРАШКИ — ЩАСТЯ Й ПОДАРУНКИ В ДІМ

Коріння торжеств, пов’язаних із радісними клопотами, а саме придбанням, прикрашанням новорічної ялинки, вростає у сиву давнину, сягаючи біблійних часів. Традиція зустрічати Новий рік, прикрашаючи оселю ялинкою, — не що інше, як прагнення на межі року, що минає, і наступного повертатися до джерел. Новорічні красуні, встановлені на майданах міст і в затишних квартирах, привертають до себе загальну увагу, уособлюючи райське дерево, а прикраси на них символізують біблійні яблука, одне з яких наша прародичка Єва так необачно запропонувала посмакувати Адамові.

Перші скляні іграшки з’явилися наприкінці XVIII століття в Німеччині і вже звідти поширилися в усі цивілізовані країни. Легенда пов’язує це починання з цілком конкретним роком, коли в країні не вродили яблука, а отже вішати на ялинки було нічого. Щоб за цих умов не порушувати традицію, німці знайшли замінник яблукам — їх символи, скляні кулі. У наших місцях вони з’явилися тільки в середині XIX століття. Це були вироби, завезені з Німеччини, Чехії. Якщо вдатись до сучасної термінології, вітчизняні виробники виготовляли в той час іграшки тільки з паперу, вати й пап’є-маше.

Перші місцеві підприємства, які виробляли скляні кулі, з’явилися тільки після Першої світової війни. Але розвитку вони не набули у зв’язку з відомими подіями. Спочатку Радянська влада, м’яко кажучи, не дуже заохочувала традиції, пов’язані зі святкуванням Різдва та Нового року. І тільки з середини 30-х років минулого століття свято Нового року було реабілітоване, але при цьому з нього вилучили релігійні мотиви, а давній традиції надали одіозно-ідеологічного характеру. Що не могло не позначитися й на ялинкових іграшках, де стала домінувати офіціозна атрибутика у вигляді зірок, серпів із молотами, ракет з обов’язковою радянською символікою. Посівши місце в арсеналі ідеологічної зброї, скляні іграшки одержали «зелену вулицю». При цьому нове виробництво не уникнуло гігантоманії. Один із наочних прикладів цього — Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас. Підприємство, відкрите 1946 року, зайняло величезні площі, тут працювало більш як півтисячі чоловік, а виготовлені ялинкові іграшки розсилали по всьому Союзу вагонними партіями. Саме великі масштаби фабрики спричинили труднощі в 90-х роках. Втративши величезний ринок збуту на території СРСР, фабрика тривалий час ледве животіла. Виробництво ожило після того, як підприємство стало складовою частиною ВАТ «Галімпекс», знайшовши споживачів натуральної високоякісної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

На Клавдіївській фабриці не використовують ні пластмаси, ні інших «замінників». У хід ідуть лише натуральні матеріали. Виробництво невибагливих іграшок зі скла — досить складне й трудомістке. Щоб на вашій ялинці з’явилася гарна іграшка у вигляді кулі чи, наприклад, дзвіночка, вона повинна пройти процес видування, сріблення, фарбування, розмальовування. А для досягнення краси й оригінальності всі ці процеси, за невеликим винятком, здійснюються вручну.

Спочатку в цеху видування кілька десятків склодувів, користуючись газовими горілками й нескладним пристосуванням, видувають із розплавленого скла заготовки майбутніх іграшок. Робота ця складна, тут без уродженого художнього хисту й доброго окоміру не обійтися. Я була свідком того, як одна з найкращих склодувів Людмила Лось створила десяток скляних куль, навіть не користуючись шаблоном, і всі вони виявилися абсолютно однакового розміру — ні міліметра відхилення — й чітко визначеної форми.

Таких майстрів за роки роботи підприємства з’явилося чимало. Олександр Северенчук за зміну робить не менше 200 скляних дзвіночків, які згодом перетворюються на гарні іграшки. Майстер цеху склодувки Тетяна Лещенко віддала підприємству близько 30 років. Всі 32 склодуви, які тут працюють, на законних підставах називають її своєю вчителькою, адже кожен у цьому невеликому колективі завдяки їй усвідомив, що вони створюють основу виробу, і якщо з цеху вийде брак, заготовка з відхиленнями, то нанівець зведуться й зусилля робітників інших цехів. Постачаючи продукцію в багато країн, відчуваючи конкуренцію не лише вітчизняних, а й світових виробників, тут працюють з особливою старанністю.

Обличчям фабрики, її естетичною візитною карткою є цех художнього оформлення ялинкових іграшок, де працюють особливо обдаровані робітниці, котрі мають художню освіту або природний хист до малювання. Найскладніші роботи доручаються таким розмальовувальницям, як Ганна Ющенко. Крім типових виробів, вона виготовляє ексклюзивні речі, замовлення на які останнім часом різко зросли. Скажімо, під час наших відвідин вона розмальовувала кулю, яку замовила бабуся своїй улюбленій внучці Марійці. Розмальовувальниця імпровізувала фарбами, явно натхненна картиною, що відкривалася з вікна: стрункі сосни ніби «забігли» з лісу в селище та так і залишилися в ньому. Таких індивідуальних замовлень стає дедалі більше.

Побувавши на фабриці, потримавши в руках щойно створену, ще теплу клавдіївську іграшку, можна не лише переконатися в тому, що її якість — серйозний аргумент, а й у тому, що така ялинкова іграшка справді — щастя й подарунок у дім.