Понад будиночками і будинками, над пам’ятником улюблениці місцевого населення видатній українській акторці Марії Заньковецькій, подібно ракетам, зринають у небо маківки церков. Це — Ніжин, один з колишніх форпостів Київської Русі, який уперше згадується у літописах під 1147 роком як Уненеж (нинішня назва уперше згадана 1514 року). Колишнє місто ярмарків (Троїцького, Покровського і Всеїдного), колишнє полкове козацьке місто (тут 1663 року відбулася Чорна рада, на якій гетьманом обрано І. Брюховецького, котрий віддав українські землі під безпосередню владу московського царя). Ніжин — це також колишня «грецька столиця» України. Місто, в якому збереглися храми і будинки, пов’язані з життям грецької громади, може зацікавити представників туристичних фірм і ділових кіл Греції.
За доби Гетьманщини, у сімнадцятому сторіччі, у Ніжині оселилася велика грецька громада: спершу, як водиться, приїхали купці, потім ремісники, а потому і їхні родини переселилися до торговельно-ярмаркового центру. Богдан Хмельницький надав ніжинським грекам привілеї — дозволив самоврядування, звільнив від податків і мита, допоміг збудувати школу, урочисто відкриту 1696 року. Досі збереглися і шкільний будинок, і Хресто-воздвиженська та Всіхсвятська церкви, що належали грецькій громаді. Українські греки приїздять до Ніжина, щоб посмакувати його прозорим повітрям, щоб відчути дотик історії.
Шкода, що нині Ніжин — типове провінційне містечко України, яке потребує інвестицій для реконструкції своїх історичних та архітектурних пам’яток, для створення туристичної інфраструктури — починаючи від побудови готелів, затишних і недорогих ресторанчиків та кав’ярень і закінчуючи ремонтом доріг та створенням туристично-інформаційного центру. Туристи охоче їхатимуть до Ніжина, якщо їм буде де розташуватись, де попоїсти — адже подивитись у місті є на що.
Почати уявну подорож Ніжином варто з тих-таки храмів: Миколаївського і Благовіщенського соборів, Покровської церкви, відновлюваних Введенського і Георгієвського монастирів. Ці культові споруди будувалися на кошти громади, серед якої були козаки і греки. Ще одне місце, яке варто відвідати, — знаменитий Ніжинський педагогічний університет, який засновано 1820 року братами — князями Безбородько як «гімназію вищих наук». Цей навчальний заклад займав «проміжне становище» між університетами і губернськими гімназіями і користувався особливими правами та привілеями. Серед його випускників — письменники М. Гоголь, Н. Кукольник, Є. Гребінка. Якщо пощастить потрапити до будинку гімназії, видається, що ви перебуваєте у справжньому храмі науки: великі аудиторії, високі вікна, довгі коридори зберігають луну від голосів тих, хто тут учився.
А ще у Ніжині обов’язково треба відвідати Музей — поштову станцію (через місто проходив поштовий тракт Глухів — Київ), грецький магістрат (споруджений 1785 р.), першу міську аптеку (1740 р.), і, звичайно ж, Ринкову площу, на якій гуляли-гомоніли відомі ярмарки: до речі, їхніми гостями були купці і банкіри, представники заводів і компаній з Російської імперії, Західної Європи і країн Сходу. Які до сучасного Ніжина, на жаль, потрапляють дуже рідко.