Нехай дерева будуть великими

А ці дорослі, як на мене, самі не розуміють, що кажуть.

П.Треверс.«Мері Поппінс»

Напередодні Нового року погодна тема для зав’язування розмови заміняється темою майбутнього святкування. Кілька днів тому їхала в таксі і знічев’я запитала водія про те, як він збирається святкувати Новий рік. «Удома, напевно, — знехотя відповів він. — Набридло мені це свято. Щороку одне й те саме». «То поміняйте правила. Усе ж залежить від вас», — порадила я, нітрохи не здивувавшись, адже подібну відповідь в останні дні чула в 97% випадків. Бідолаха не знайшов, що на це відповісти, так і промовчали всю дорогу. Втім, воно й на краще. Ну що цікавого може розповісти людина, якій не вдається раз на рік урізноманітнити для себе таке чудове й таємниче свято? Про те, що раніше радував хоча б святковий стіл, а тепер і він не дивина? І це я вже чула. А ще про те, що хтось, уже давно переставши бути маленькою дівчинкою, усе ж таки кожного новорічного ранку очікує побачити біля свого ліжка замість розтоптаних капців кришталеві черевички з усіма подальшими наслідками. На мій погляд, ходити в них дуже незручно, та коли вже так хочеться, то за стільки років, здається, можна хоча б спробувати здійснити свою блакитну мрію. Ми всі підсвідомо чекаємо новорічної ночі дива, і якщо воно не відбувається, страшенно розчаровуємося. Але ж навіть «цеглина ні з того ні з сього нікому й ніколи на голову не звалиться» — як рекламують екранізацію безсмертного булгаковського роману фразою з «Майстра та Маргарити». А вже хоч почасти справжнє диво — тим більше.

Сьогодні вранці п’ятирічна донька раптом заявила, що торік ялинка була більшою. «Так, усе правильно. Ти просто ростеш, тому ялинка здається тобі меншою». — «А ти і тато, ви теж будете здаватися мені меншими?» — «На жаль, це так», — відповіла я, і дочка заплакала: «Я не хочу, щоб ялинка і ви ставали меншими».

«Колись вони все розуміли... Шпака і вітер, і дерева, і мову сонячних променів і зірок — так, так, саме так. — Але чому ж вони тоді все це забули? Чому? — Тому що вони стали старшими...» — казала Мері Поппінс.

Але ставши старшими, ми можемо самі творити чудеса.

Повірте, свято потрібно чекати з радісним хвилюванням і трепетом. А диво, нехай маленьке, можна створити навіть у країні, яку у хвилини особливої досади хочеться назвати просто територією. Навіть якщо у кішки спливає дев’яте життя, то у неї завжди залишається надія, що вона прорахувалася й у запасі є ще як мінімум одне. Додайте трішечки фантазії, гумору, а головне — бажань, і новорічна ніч заграє чарівними барвами, Танцююча Корова знайде свою впалу зірку, а дерева нехай ненадовго, але залишаться великими. Для вас і для ваших дітей. Ранок нового року не подарує вам нове життя. Та й чи потрібне вам нове? Адже ви можете побудувати своє так, як самі захочете. Принаймні варто спробувати.