На шляху до соціальної відповідальності

Складно розвивається концепція корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) в Україні, хоч наразі й проводяться різноманітні конференції, круглі столи, навіть була спроба зробити рейтинг.

У 2008 році помітно активізувала свою роботу Мережа Глобального договору (МГД) ООН в Україні. Глобальний договір ООН є добровільною угодою, підписуючи яку компанії беруть на себе зобов’язання дотримуватися у своїх бізнес-практиках десяти принципів договору, що полягають зокрема у захисті прав людини, наданні відповідних умов праці, турботі про екологію, боротьбі з корупцією, про що ці компанії повинні звітувати. На сьогодні 97 організацій (бізнес-компаній, громадських організацій, благодійних фондів) приєдналися до МГБ в Україні.

Не можна не згадати Ініціативу із глобальної звітності (GRI), на основі якої понад 1500 відомих компаній світу випускають нефінансові звіти. Незабаром й українські компанії мають надати такі звіти. Деякі, зокрема компанія СКМ, банк «Надра», вже готують їх.

З 2005 року розробляється версія нового міжнародного стандарту соціальної відповідальності ІСО 26000, це буде послідовне керівництво для організацій, як впроваджувати соціальну відповідальність крок за кроком. Головною метою і завданням цього керівництва є впровадити єдину термінологію КСВ і розробити керівництво з впровадження соціальної відповідальності для всіх організацій, а не лише для бізнес-компаній. До процесу розробки стандарту залучені представники урядів, бізнес-компаній, організацій захисту прав споживачів, громадських організацій, профспілок, дослідницьких інститутів (близько 400 експертів із 80 країн світу).

Уперше до процесу розробки стандарту Міжнародна організація стандартизації (розробила близько 16000 стандартів) залучила громадські організації. На міжнародному рівні процес очолюють два інститути стандартизації — один із розвинутої країни (Швеція), другий — з країни, що розвивається (Бразилія). Офіційно заявлено, що стандарт буде добровільним, без сертифікації тре­тьою стороною. Україна приєдналася до цього процесу 1 листопада 2007 року. Наразі готова четверта версія стандарту, яка обговорюватиметься у Сантьяго (Чилі) 1 вересня 2008 року, згідно з якою соціальна відповідальність — це відповідальність організації за вплив своїх рішень та діяльності на суспільство і навколишнє середовище, що реалізується через прозору та етичну поведінку.

Незважаючи на розвиток корпоративної соціальної відповідальності, в Україні немає державної політики щодо неї. Влада сприймає соціальну відповідальність через декілька термінів — «соціальне партнерство», «благодійність», «соціальний діалог», а наслідком нерозуміння КСВ серед державних службовців є слабка підтримка соціальних проектів компаній дер­жавними органами і відсутність відкритого діалогу щодо розробки стимулів для бізнесу впроваджувати КСВ. Для порівняння: в Угорщині у 2006 році уряд через міністерство праці і соціальної політики зобов’язався спрямувати зусилля на КСВ відповідно до європейських зобов’язань. У Польщі мінпраці, Світовий банк, офіс з питань конкуренції і захисту прав споживачів і мінекономіки підготували керівництво для підтримки урядових інституцій у підготовці основ урядової політики з КСВ. У мінпраці була створена робоча група з КСВ, до якої увійшли представники багатьох департаментів. У Македонії в рамках програми стимулювання інвестицій на 2007—2010 роки було вирішено заснувати координуючий орган з КСВ при раді з економічних і соціальних питань уряду Македонії. В Литві була розроблена стратегія КСВ на 2006—2008 рр.

Одне слово, КСВ дедалі більше стає частиною державної політики країн Східної Європи — нових членів ЄС. В Україні — інша ситуація. Нещодавно відбувся форум «Перспектива нового міжнародного стандарту із соціальної відповідальності ІСО 26000 для Східної Європи», проведений за підтримки Глобального договору ООН, компаній СКМ, «ТЕЛЕНОР» і «ВОЛЯ» та за участю міжнародних експертів ІСО, представників Білорусі і Болгарії, регіонів України.

Щодо ситуації в Україні можна зробити кілька висновків.

По-перше, суспільство ще не готове до сприйняття концепції соціальної відповідальності для всіх. КСВ поки залишається «ношею» бізнесу, яку він ще певний час нестиме самотужки.

По-друге, наявна недовіра до соціальних ініціатив компанії та низькою є роль «гарної репутації» компанії при виборі споживачем продуктів або послуг. На Заході відсоток свідомих споживачів дорівнює 75%. В Україні, за даними дослідження, проведеного на замовлення компанії МТС у 2007 році, — лише 21% споживачів обирає продукти або послуги компанії, зважаючи на її соціальні проекти. Така недовіра має чіткий взаємозв’язок із прибутками компаній та низьким рівнем зарплатні і пенсій більшості населення України.

По-третє, спостерігається небажання сприймати корпоративну соціальну відповідальність бізнесу через стереотипи: компанії не платять податки, компанії виробляють неякісну продукцію тощо. Але в цьому разі саме і зростає роль держави як контролюючого та регулюючого органу — компанія, як і кожна інша організація, має робити все в рамках закону: платити податки, випускати якісну продукцію. Сьогодні бізнес розуміє: за умов глобалізації та відкритих ринків гарна репутація коштує більше, ніж несвоєчасна сплата податків. Бізнес переходить до цивілізованих практик ведення справ і робить навіть більше — СКМ підтримує боротьбу з туберкульозом, «ТЕЛЕНОР» спільно з національним університетом «Києво-Могилянська академія» впровадило освітню програму для державних службовців «Розбудова демократії та можливостей державної служби в Україні», компанія «ВОЛЯ» багато уваги приділяє роботі з ветеранами, компанія «Тетра-ПАК» реалізує програму зі збереження українських лісів.

По-четверте, суспільство ще сприймає слово «стандарт» як те, що повинно впроваджуватися обов’язково, а не як модель, до створення якої потрібно прагнути. Одним із головних ризиків розробки стандарту із соціальної відповідальності є те, що вишикувалася вже ціла черга інститутів і організацій сертифікації для майбутньої сертифікації підприємств за стандартом ІСО 26000. Потрібно ще раз підкреслити — стандарт є добровільним, а інститути та організації сертифікації не можуть бути залучені до процесу розробки стандарту.

На всі ці питання слід звернути увагу саме сьогодні, аби завтра не стало запізно. Сьогодні конче потрібне проведення широкої просвітницько-інформаційної кампанії, особливо в регіонах України, для того, щоб при словах «соціальна відповідальність» усі розуміли: цей термін стосується кожної організації, що неможливо вимагати від бізнесу соціальної відповідальності, а самим поводитися безвідповідально у витрачанні грошей, державних закупівлях, у відсутності підзвітності і прозорості, у протидії корупції…

В офісі компанії «Маркс енд Спенсер» у Лондоні на першому поверсі кожний відвідувач може оцінити прогрес компанії з виконання плану А. Це 100 соціальних зобов’язань вартістю 200 млн. фунтів, які компанія намагатиметься виконати до 2012 року, — стосовно зміни клімату, відходів, сталої сировини, чесного партнерства й охорони здоров’я. Коли представників компанії запитали, чому цей план називається саме так, то відповідь була простою — іншого плану Б немає. А чи є інший план у нас?