МІЖНАРОДНИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ДЕНЬ

Я — жінка. Але в цьому я за чоловіків. Чому Міжнародний жіночий день є, а Міжнародного чоловічого дня немає? Ось вам і обмеження прав чоловіків, а ми всі говоримо про дискримінацію жінок.

І взагалі мені здається, що вже назріла необхідність порушувати питання про взаємини статей не в формі горезвісного «жіночого питання», а з точністю до навпаки — «чоловічого питання».

Питання про те, якою бути жінці, ми обговорюємо давно й досить багато. Настав час поговорити і про місце чоловіків у суспільстві.

Хтось б’є тривогу з приводу фемінізації чоловіків і маскулінізації жінок. Хтось бореться за «повернення жінки родині». А радикал-феміністки вимагають ще більшого «визволення» жінок аж до скасування моногамного шлюбу як такого й висувають гасло про відмову народжувати.

А взагалі все досить просто: необхідно визнати як доконаний факт ломку системи соціальних ролей статей і відповідних до неї стереотипів нашої свідомості. І головне: немає чого панікувати з цього приводу. Адже все вже сталося — жінки якщо ще й не цілком «звільнилися», то принаймні дороги назад немає. Процес, як кажуть, пішов, і його вже не зупинити. І зазначте, соціальну катастрофу малює нам лише наша уява, а насправді ніяких особливих катаклізмів не відбувається. Уже в основному всі змирилися з участю жінок у громадському житті й виробництві. Хтось дуже «за», хтось дуже «проти», але змирилися з необоротністю процесу всі. І це, за великим рахунком, за якихось років 100.

Звісно, про цілковиту рівноправність говорити ще рано, але в цілому «революція» відбулася, залишилися галузеві реформи плюс остаточне вживлення нових моделей у громадську свідомість.

Отже, ми вже маємо сучасну жінку. Вона досить освічена, здебільшого працююча, живе активним громадським життям.

Позначилися на ній і наслідки так званої «сексуальної революції», яка йшла пліч-о-пліч з розкріпаченням жінок. Адже обидва ці рухи мали одну спільну мету — ліквідувати святенницьку мораль і «подвійний стандарт» стосовно жінок (чоловікам суспільством дозволялися до- й позашлюбні зв’язки, а жінкам — ні). Проте наслідки цього руху не набрали тих жахливих форм, які передрікали реакціонери, не відбулося загального падіння моралі, а, навпаки, вимоги до чоловіків почали підтягуватися до вимог жіночого рівня. Звісно, були і є свої непорозуміння й перегини, але в цілому результати позитивні: жінки як були турботливими й люблячими матерями та дружинами, такими й залишилися, як народжували дітей, так і народжують. Усупереч консервативним думкам, обійшлося без повального блуду, просто стосунки стали більш чесні.

Ніякого перетворення жінок на чоловіків не сталося: просто жінки стали активнішими, засвоїли низку рис, які вважалися раніше прерогативою чоловіків, але при цьому залишилися жінками. Навіть надягнувши штани й сівши за кермо авто, вони залишаються жінками. Не гірші й не кращі за чоловіків, а просто не такі.

Не всі ще жінки звільнилися від традиційних поглядів на своє місце в родині й суспільстві, але в цілому стали на шлях усвідомлення себе повноправними особистостями, і рівень самосвідомості постійно зростає.

А що ж відбувається нині із чоловіками? Певний час хтось намагався нічого не помічати чи справді не помічав. Хтось виступав проти змін, які відбуваються. За рідкісним винятком підтримували жінок. Тобто в переважній більшості випадків чоловіки були або пасивні, або виступали проти. У результаті відбулася соціальна деформація: жінки ніби пішли вперед у питанні взаємовідносин статей, а чоловіки — ні. Але все взаємозалежне, і подальший прогрес у цій сфері неможливий без участі чоловічої половини людства. Чоловікам необхідно зрозуміти, що шляху назад немає, і необхідно погодитися з новою роллю жінок, зрозуміти вигоди нинішнього розподілу сил. Так буде краще для всіх.

Не треба оглядатися назад і зітхати, а думати й рухатися вперед. Але як і до чого?

Знов-таки все просто, коли спеціально не ускладнювати. Поміркуємо логічно: якщо жінки перейняли риси, які вважалися тисячоліттями суто чоловічими, то для виправлення перекосу, який виник, необхідно, аби чоловіки запозичили частину «жіночих» рис. І немає нічого протиприродного в тому, щоб чоловіки стали добріші, уважніші, чуйніші... Адже доведено, що наші уявлення про суто чоловіче й суто жіноче є породженням культури, а не природною даністю. Що існують суспільства, у яких погляди на чоловіче й жіноче відрізняються від наших докорінно (життя африканських племен). І ми вважаємо їх не зовсім нормальними, а вони — нас. Але що означає «нормально»? Усім відомо, що це поняття дуже відносне. Те, що нормально нині, ненормально завтра й учора; те, що нормально тут, не завжди нормально там.

Отже, часткову маскулінізацію жінок і фемінізацію чоловіків не потрібно сприймати як щось протиприродне, як відхилення від норми, як перекручення. Це просто еволюційний процес: чоловіки й жінки більше стають особистостями, ніж всього лиш істотами різної статі, бо «природне» не завжди адекватне «людському», і, на думку Файєрстоун, «людина починає переростати природу.

Ці процеси вже відбуваються в суспільстві: чоловіки не соромляться виявляти свої емоції, а жінки — свій розум, хоча зовсім недавно їм належало робити навпаки. Ми виступаємо «за» та «проти», а еволюція рухається собі.

Жінки! Люди! Давайте допоможемо нашим чоловікам! Хто ж, мої любі, допоможе їм, крім нас? Звертаюся до вас саме нині, коли ви в добросердому передсвятковому настрої й милостиво налаштовані до ваших близьких, представників колись сильнішої статі. Уявіть, як їм важко — адже ви стали такими сильними, здібними, самостійними та просто розумницями. Вони просто поки що не знають, що з вами, такими новими й незвичними, робити. Дайте їм час подумати, справитися із собою, а потім уже з вами. І давайте влаштовувати їм Чоловічий день, хоча б один раз на рік, коли ми гладитимемо їх за шерстю, а не проти.

Зі святом вас! Щастя, здоров’я, кохання, впевненості в завтрашньому дні й у наших чоловіках!