Мій маленький візуал...

Хоч як намагалася Ганна навчити сина-дошколярика абетки, їй це ніяк не вдавалося… Малий швидко втомлювався, не хотів відшукувати букви у букварику. Аж раптом жінка помітила, що її син сидить біля радіо і уважно слухає веселу пісеньку про абетку, а потім наспівує цю пісню кілька днів чи просто повторює букви про себе. Підсвідомо жінка стала використовувати у навчанні не тільки буквар, а більше слухових компонентів (пісеньки, віршики), і малий через кілька тижнів знав всі букви... І це не дивно, бо Ганнин синочок переважно сприймав світ через слух.

Усі люди запам’ятовують інформацію по-різному. Так, ті, хто отримує інформацію через слуховий канал, називаються аудіалами. Візуал — це людина, яка сприймає більшість інформації з допомогою зору. Кінестетик — той, хто сприймає інформацію через інші відчуття (дотик, нюх тощо). Є також люди, у яких сприйняття інформації відбувається через логічне осмислення, з допомогою цифр, знаків, логічних доказів, — вони називаються дискрети. Проте така категорія людей трапляється найрідше, а серед дітей чи навіть школярів — особливо рідко.

Учителі в школі, як правило, орієнтовані на слуховий канал. Більшість інформації подається на слух. Тому дитина-візуал досить погано сприймає шкільну інформацію. Добре, якщо на уроках учителі задіюють усі канали сприймання.

А щоб розпізнати, який канал сприйняття та опрацювання інформації ведучий, досить поспостерігати за дитиною. Так, маленький візуал насамперед пам’ятатиме колір, форму, розмір предмета. Якщо такому малюку подарують іграшку, він її уважно з усіх боків розглядатиме. Це саме ті дітки, які люблять малювати, вирізати з кольорового паперу, ліпити, складати пазли. У маленьких візуалів бурхлива і жвава фантазія. Для таких дітей дуже важливо, у що вони одягнуті. Така дитина акуратна і має свій власний смак. Для малюка-візуала може бути цілою трагедією, якщо він забруднить одяг або коли його насильно вдягають у те, що йому не подобається. Перш ніж розпочати гру з іншими дітками, маленький візуал спочатку постоїть збоку, уважно поспостерігає і лише потім починає бавитися. Люди візуали дуже добре пам’ятають, що бачили. Проте їм тяжко даються словесні інструкції, вони неодноразово перепитують завдання. Якщо у вас вдома росте маленький візуал, то необхідно більше уваги приділити розвитку його комунікабельності та мови (зазвичай візуал мало говорить). Ніколи не кричіть малому візуалу «щоб очі мої тебе не бачили», для них це найтяжча образа.

Малюк-кінестетик сприймає навколишній світ через дотики, рухи. Він рано починає ходити і фізично розвивається швидше за ровесників. Але йому надзвичайно важко всидіти на одному місці. У школі діти-кінестетики, звісно ж, мають проблеми з поведінкою, бо їм важко довго займатися однією і тією ж справою, їм хочеться бігати, стрибати і борюкатися. Найнесправедливішими словами у світі такі малюки вважають фразу: «Не чіпай!», бо вони пізнають світ саме через тактильні відчуття. Часто коли вчаться читати — водять пальцями по тексту. Під час розмови роблять багато рухів і жестикулюють, стоять близько біля співрозмовника. Дитину-кінестетика варто частіше цілувати і пригортати до себе. Коли говорите малому: «Молодець», — не забудьте погладити його по голові чи обняти. У школі вони вчаться краще, якщо навчання супроводжується практичною роботою.

Дитина-аудіал сприймає світ через призму звуків. Такі малюки раніше за ровесників починають говорити і мають великий словниковий запас. Аудіали-дошкільнята люблять слухати музику й аудіо-казки. Аудіали надзвичайно комунікабельні, люблять вести тривалі розмови та словесні суперечки. Навіть коли малюк бавиться на самоті, він може говорити сам із собою безперервно. У школі вчаться добре і надзвичайно здібні до іноземних мов, музики. Навіть якщо читають «про себе» — все одно рухають губами, ніби повторюють слова. Не люблять бавитися в активні ігри, бо трохи відстають від ровесників у моторних і зорових навичках. Тому батькам варто розвивати в аудіалів моторні та візуальні здібності.

Досить легко можна визначити, хто є ваша дитина: аудіал, візуал, кінестетик — і відповідно до цього будувати навчання, виховання та ігри. Важливо використовувати методи навчання, близькі для дитини. Так, розмовляючи з аудіалом, використовуйте можливості голосу: паузи, інтонацію, гучність. Більше використовуйте аудіо-матеріали. Якщо аудіал не слухається, то йому досить сказати: «Тихо» або «Ш-шш». Варто пам’ятати, що при виконанні домашнього завдання дитина-аудіал рухає губами і говорить сама до себе.

Якщо ваша дитина-візуал, то в розмові слід використовувати слова, які описують форму, колір, структуру, місцезнаходження предмета. Дозволяйте своїй дитині підкреслювати кольоровими ручками важливі пункти у книзі. Більше використовуйте наочні посібники: таблиці, схеми, малюнки, слайди як готові, так і власноруч виготовлені. Якщо дитина-візуал готує домашнє завдання або пише контрольну в класі, їй життєво необхідно мати чернетку, аркуш, на якому можна креслити, малювати, записувати. Якщо школярик-візуал не слухається, то йому досить «погрозити пальцем» чи похитати головою.

Навчаючи кінестетика, слід пояснювати матеріал повільно, використовувати дії, жести, доторки. Кінестетик може «обігрувати» інформацію. Пам’ятайте, що дитина-кінестетик — це більше практик, аніж теоретик. Якщо вона виконує домашнє завдання, не вимагайте від неї невідривного сидіння за робочим столом, нерухомість для такої дитини «смерті подібна». Дозволяйте малюку прогулятися з кімнати в кімнату, порухатися, пострибати. Вчителю, щоб заспокоїти шибеника-кінестетика на уроці, треба лише підійти до нього і покласти руку на його плече.

Варто також пам’ятати, що нечасто трапляються «чисті» аудіали, кінестетики та візуали. У більшості випадків це комбінація двох типів. Особливості сприйняття також залежать від віку: так, якщо малюки все тягнуть до рота, щоб «познайомитися ближче з предметом», то школярі використовують частіше зір і слух. Сприймання інформації через певний канал може іноді радикально змінюватися з віком, особливо внаслідок психологічної чи фізичної травми, але такі випадки поодинокі.

Якщо ви навчитеся розрізняти типи сприймання інформації, це вам допоможе краще розуміти інших: власних дітей, рідних, друзів, знайомих, співробітників. Ось, наприклад, деякі фрази, які найчастіше використовують аудіали: «тримати язик за зубами», «в одне вухо залетіло, в інше вилетіло», «слово за словом», «це — нечувано», «свисни, якщо будеш готовий». Фразу «краще один раз побачити, аніж сто разів почути», стовідсотково вигадали візуали. А ще люди цього типу сприймання часто вживають словосполучення: «дивитися крізь рожеві окуляри», «поживемо—побачимо», «без тіні сумніву», «придивитися одне до одного», «я уважно розгляну цю ідею», «прояснити ситуацію», «точка зору» і т.д. Люди-кінестетики полюбляють фрази: «я зв’яжуся з вами», «я схопив цю ідею», «пальцем не кивнув», «холоднокровна людина», «місця собі не знаходити», «затримайся на хвилину», «це стосується...», «руки сверблять», «я його в порошок зітру», «загорівся бажанням», «схопив зірку з неба» тощо...

І пам’ятайте: між кінестетиками, аудіалами і візуалами можуть бути значні непорозуміння, бо кожен має свою точку зору на навколишній світ, але всі ці непорозуміння легко долаються, варто лише захотіти цього.