МІСІЯ СІМ’Ї — ЗДОРОВЕ Й ЩАСЛИВЕ ДИТЯ

Пам’ятаю, якими зворушливими маленькими грудочками здавалися четверо новонароджених близнят, три дівчинки та один хлопчик, які лежали на одному ліжку з утомленою, але щасливою молодою мамою — Оленою Шпагіною. Це був справжній сюрприз не лише для Львова, а й для всієї України, оскільки протягом майже десяти років у нас четверні не народжувалися. Було це три роки тому, час промайнув швидко. Молоді батьки та їхні родичі, попри нелегкий повсякденний догляд за малечею, успішно давали раду всім клопотам. Серйозних проблем із дітьми не було. Малята росли здоровими, бадьорими, веселими й товариськими. Рівно в рік почали ходити, а незабаром після окремих слів заговорили цілими реченнями. Малята поки що розвиваються, загартовуються і зміцнюють свій імунітет вдома й зовсім від цього не страждають, хоча мама й тато, які працюють, уже підшукують для них дитячий садок.

Звісно, такі «квартети» народжуються нечасто. Досить рідкісні й трійні, а ось на двійні Львівщині щастить. За 11 місяців минулого року в самому лише обласному перинатальному центрі народилося 55 пар близнюків, а листопад узагалі побив усі рекорди — лікарі-акушери прийняли тут дев’ять пар близнюків!

Щоправда, далеко не завжди поява на світ нової людини ознаменована лише щастям і радістю. На жаль, є й протилежна статистика. І хоча дитяча смертність у нас зменшується, проте кількість патологій новонароджених, у тому числі й серйозних уроджених, зростає...

У здорових батьків — здорові діти.
А у хворих?

Відділення реанімації Львівського обласного перинатального центру. Сюди відразу після народження поміщають дітей недоношених або з патологією. Серце стискається, коли бачиш їх, крихітних, декому з них не більше 25—30 тижнів. З різних причин вони прийшли в цей світ раніше, і лікарі мусять докласти максимум зусиль, щоб допомогти їм вижити. Кожна така дитина перебуває в прозорому інкубаторі, де створюється необхідний мікроклімат для її «дозрівання» та лікування. Зовсім крихітні вже змушені штучно дихати киснем, отримувати харчування через зонд або бути підключеними до спеціального дихального апарата, оскільки самостійно дихати їм ще дуже важко, бракує фізичних сил та й не зовсім розвинені легені. Є чимало й інших патологій, із якими народжуються малята. Тільки кожне 8—10-те немовля зі ста (7—10% від загальної кількості) з’являється на світ здоровим.

Ірина Мікічак, заступник начальника Львівського обласного управління здоров’я з охорони материнства й дитинства, каже, що Львівщина завжди традиційно мала досить високу народжуваність. Останніми роками цей показник ще збільшився, хоча, на жаль, у гірських районах, які були стабільно першими щодо народжуваності, сьогодні спостерігається спад, швидше через те, що люди репродуктивного віку змушені масово виїжджати на заробітки за кордон. Проте, на щастя, майже вдвічі за минулих вісім—дев’ять років скоротилася в області смертність дітей до року. Щоправда, з одними проблемами впораєшся — інші виникають.

— Якщо п’ять-шість років тому, — продовжує Ірина Володимирівна, — у нас переважала постнеонатальна смертність, тобто гинули діти від 28 днів життя до року, що свідчило про серйозні проблеми в організації медичної допомоги, то нині, якщо ми і втрачаємо дітей (перинатальна смертність знизилася з 13,3 1999 року до 8,2% 2003-го), то частіше це пов’язано з проблемами зі здоров’ям їхніх батьків, особливо молодих жінок, які передають дітям у спадок свої хвороби. Статистика це підтверджує: 70% новонароджених з’являються на цей світ уже хворими. Це серйозні уроджені патології чи функціональні розлади. У середньому на дитину припадає 2,5 захворювання. Фахівці називають понад 400 негативних чинників, які впливають на розвиток плоду. Насамперед це екологія, проблеми неякісного харчування, робота майбутніх мам, нерідко пов’язана з базарним бізнесом, що, звісно ж, не покращує їхнього здоров’я. Кількість анемій у вагітних жінок останніми роками зросла більш ніж у 3,5 разу, серцево-судинних захворювань — майже вдвічі. Проте не лише мами, а й майбутні тата відповідають за здоров’я маляти.

Сьогодні шанс вижити мають навіть півкілограмові діти

Якщо десять років тому для медиків був проблемним догляд за новонародженим вагою трохи більше кілограма, то нині лікарі-акушери навіть не переймаються виживанням 1000—800-грамових дітей — це вже пройдений етап. Сьогодні з одинадцятьма новими сучасними інкубаторами, отриманими напередодні Нового року від американського добродійного фонду та клініки Генрі Форда, вони зможуть виходжувати і 500-грамових дітей. Отримав Львів за спеціальною програмою й кілька апаратів для штучної вентиляції легень, а Ротарі-клуб уже понад десять років постачає область найсучаснішою апаратурою для діагностики уроджених пороків серця, завдяки чому львівські лікарі вже почали робити первинні операції на серці в дітей. Львівська область однією з перших в Україні створила й хірургічне реанімаційне відділення для новонароджених. Тут почали успішно оперувати й рятувати немовлят з такими серйозними уродженими дефектами, як атрезія (звуженість) стравоходу, коли дитина буквально була приречена на смерть — виживала одна з десятьох. Нині рятують практично кожну дитину з таким діагнозом. Кілька років тому неоперабельним був і гастрошизіс, уроджена патологія, при якій усі органи травлення містяться за черевною порожниною і «зростають» разом із дитиною. Це був страшний діагноз. А торік усіх п’ятьох таких новонароджених медики виходили. На першому етапі діти врятовані, але їхня неміч, слабкість та страждання багато в чому були «запрограмовані» їхніми власними батьками. Чи замислюємося ми над цим раніше, ніж «гримне грім»?

Народжувати — разом із чоловіком, годувати —
грудним молоком

Ще в Біблії визначено основну й головну роль сім’ї — народження дитини. Тобто союз двох насамперед має створюватися для того, щоб дати «плід» — здоровий і щасливий. На жаль, велика місія сім’ї дедалі більше відходить на «задній план». Мало хто з молодят перед одруженням визначають для себе мету цієї події, усвідомлюють, для чого вони об’єднуються. Тому й діти утворюються «випадково», «раптом». А потім уже лікарям доводиться виходжувати, виношувати, оперувати їхніх чад. Ще кілька років тому немодним було (і це парадокс того часу) грудне вигодовування дітей. Повсюди пропагувалися суміші, підгодовування, дитячі кухні, а життя маляти проходило за суворим, якимось дядьком узаконеним розпорядком. Та природу не обдуриш, не втиснеш у наукові доктрини. Слава Богу, нині цей стереотип починає поступатися місцем здоровому глузду в боротьбі за здорову дитину.

Львівський перинатальний центр став першим в області, де почали прикладати дитину до грудей уже в перші хвилини після її народження. Сьогодні створений там центр лактації став базовим для всього західного регіону. Хоча чимало довелося попрацювати, аби зламати стереотипи й перепони на шляху до давно забутого. Нині 95% усіх новонароджених тут годують лише грудним молоком. Уже в перші хвилини життя дитину прямо в пологовому залі прикладають животиком до мами, щоб між ними, як кажуть лікарі, відразу виник необхідний психо-емоційний контакт, тобто щоб ця тремтяча маленька грудочка стала найріднішою та бажаною. Потім протягом півгодини, якщо пологи минули успішно, маля починає вчитися брати груди, відсмоктуючи й таке корисне для нього молозиво. З цього моменту породілля годує маля грудьми тоді, коли це йому необхідно. Немає обмежень і в нічних годівлях. Лікарі переконані (і це підтверджує практика), що такий «режим» лише на користь обом. У мами починає вироблятися досить молока, а дитина харчується калорійною, стерильною, теплою і найкращої для нього їжею в необмеженій кількості. Навіть після кесаревого розтину, щойно жінка приходить до тями після наркозу, вона відразу починає прикладати дитину до грудей. Головне, що до шести місяців, як мінімум, маляті не потрібні взагалі ніякі підгодовування, навіть вода, оскільки все це в потрібній кількості міститься в материнському молоці. Є чимало прикладів, коли мами продовжують годувати дітей і після року. Малюкам не хочеться відмовлятися від таких ласощів, до того ж виростають вони на грудному вигодовуванні здоровішими, мають природний захисний імунітет. Сьогодні пологові відділення грудного вигодовування відкрито ще у двох районах Льівщини, в наступному році запрацює ще п’ять таких відділень.

У перинатальному центрі практикуються пологи в сімейному пологовому залі. Тут поруч із породіллею можуть бути чоловік або хтось із родичів — для моральної підтримки. Менш ніж за два роки 156 пар народили «разом», щоправда, пройшовши перед цим необхідне «стажування». Як засвідчило невеличке міні-опитування, проведене у пологовому будинку, мамам у такий момент тяжче фізично, а татам, природно, морально. Хоч би як їх готували перед тим, але процес появи на світ дитини майже в усіх тат викликає мало не шок, а деяких доводиться приводити до тями. З погляду медиків, такі сімейні пологи теж ідуть на користь сім’ї. Побачивши, як з’являється на світ людина, і відчувши, чого це коштує молодій жінці, тата починають інакше ставитися і до дружин, і до дітей.

Однак буває й таке, що народження дитини не приносить щастя ні мамі, ні сім’ї, а стає початком глибокої трагедії для всього подальшого життя маляти. Діти, від яких відмовилися. Торік таких у Львівському перинатальному центрі було восьмеро. А ще шістьох потенційних «відмовничків» усе-таки вдалося зберегти в сім’ї. Нерідко відмовляються від малят мами-студентки (була навіть одна школярка) або їхні батьки, ніби приховуючи в такий спосіб «ганьбу» дочки. Буває, що мама не хоче годувати новонародженого, але після умовлянь, приклавши до грудей лише раз, далі й мови не веде про відмову. Трапляється, що й багатодітні сім’ї не забирають із пологового будинку щойно народженого чергового братика чи сестричку, мотивуючи це своїм скрутним матеріальним становищем. Причини можна знайти різні, результат завжди один: дитина стає сиротою. А такого не повинно бути. Тому з надією розповідає Ірина Мікічак про Центр планування сім’ї, який активно запрацював у Львові і де нині можна отримати вичерпні консультації та пройти обстеження в усіх необхідних фахівців. Активно співпрацюють медики і з Інститутом спадкової патології, щоб жінка, яка має уроджену патологію або підозру на неї, могла пройти повне кваліфіковане обстеження. Коли підтверджується, що дитина справді з’явиться на світ із серйозною патологією, що не піддається корекції, — їй пропонують перервати вагітність.

Вже й на державному рівні почали розуміти цю величезну проблему для здоров’я нації, тому, вочевидь, і було прийнято постанову Кабінету міністрів України про необхідне дошлюбне обстеження подружніх пар. Адже не секрет, що є пари несумісні через якісь генетичні, імунологічні чи інші чинники. Краще довідатися про це раніше й уникнути трагедії в майбутньому. Нині ця інформація активно «входить» у студентське середовище, проводиться роз’яснювальна робота в школах.

А для вже народжених дітей з ініціативи ЮНІСЕФ у Львівському обласному перинатальному центрі готується «до запуску» новий пілотний проект — Центр інтегрованого розвитку дитини. Його мета — різнобічно стимулювати гармонійний розвиток дитини, удосконалювати її творчі, фізичні, розумові здібності, давати дітям велику свободу самовираження... Як бачимо, все починається і закінчується в сім’ї, нашій маленькій державі.