Узагалі-то критики давно пророкували, що показ у Нью-Йорку має бути примітним. Правда, ніхто навіть і припуститися не міг, що настільки. Покоління маститих американських дизайнерів, котрі нині впевнено наблизилися до передпенсійного віку, гідного опору паризькому диктату так і не продемонстрували. Тому на створення так званої The Pegasus Group покладалися особливі надії. Передбачається, що в цю групу ввійде 10—12 молодих дизайнерів разом із своїми творчими командами; вони об’єднають свої фінансові й виробничі можливості й створюватимуть не лише одяг, а й взуття та аксесуари. Першим з представників цієї групи свою колекцію продемонстрував Мігель Едровер, іспанець за походженням. Моделі з суворими обличчями, що справно карбують крок під звуки військових маршів, були вбрані у всілякі різновиди уніформи: від суто піонерських комплектів з світлої сорочки і коротких шортиків із краваткою на шиї до мілітаризованих брючних костюмів кольору хакі, які особливо непогано виглядали в комплекті з бронежилетом. Сам Едровер, який віддрукував запрошення на своє шоу на старих імміграційних картках, розтлумачити свою раптову пристрасть до уніформи не зміг, хоча фахівці побачили в його роботах численні цитати з колекцій Ів Сен-Лорана, Прада й Жиль Сандер. Утім, цілком можливо, що набагато більше в момент створення колекції дизайнера надихали результати розкопок старого батьківського гардероба.
Утім, походження деяких колекцій інших молодих дизайнерів також безпосередньо пов’язане з вмістом сімейних скринь, які донесли до нас ейфоричну задерикуватість 80-х. При цьому створюється враження, що мамина спідниця в стилі диско, істотно побита міллю, була немилосердно вкорочена як згори, так і знизу. Те, що залишилося в результаті подібного «хірургічного втручання», з однаковим успіхом можна видавати як за надто широкий пасок, так і за надто коротку спідницю. У комплекті до цього універсального предмета гардероба Еліс Руа пропонує надто нафарбовані очі та взуття на височенній шпильці, розписаної графіті.
А от Оскара де ля Ренту на створення його нової колекції надихнули сестри-тенісистки Венера й Сірена Уїльямс. Подовжені теніски в поєднанні з укороченими плісированими спідницями виглядали дуже стильно й цілком по-діловому. Чого ніяк не можна сказати про колекцію бандажних ременів, що претендують на діловий костюм за версією Гельмута Ланга. Хоча його відмінно скроєні піджаки були цілком благопристойні. Правда, поки що лише вони залишалися застебнутими на всі гудзики. Пляжні шорти, запропоновані в комплекті, виглядали ще більш шокуючими, ніж відсутність нижньої частини ділового костюма.
Зате Донні Каран, як завжди, вдалося утриматися в рамках цілком респектабельного ділового одягу й водночас порадувати своїх шанувальниць свіжістю та незакомплексова-ністю. Її ділові піджаки підкреслено бездоганного покрою, витримані в найсуворіших тонах, відмінно поєдналися з хвилястими спідницями, «набраними» з неправильної форми шматків прозорого й легковажного шифону. Втім, при ближчому роздивлянні ці спідниці цілком могли виявитися й сукнями досить хитромудрого крою, з обов’язковою наявністю чіткого графічного візерунка.
Пристрасть до графіки була притаманна багатьом колекціям. Досить пригадати й геометричну посмугованість моделей Гельмута Ланга, й карбовані візерунки від Ральфа Лорена, який майстерно відродив інтерес до чорно-білих контрастів, і скульптурну геометрію Кельвіна Кляйна. Формула успіху останнього в цьому сезоні звучить так: «Інтенсивність кольору, буяння блиску й сексуальність нижньої білизни».
У цілому нью-йоркський показ дозволив критикам простежити намічені тенденції: «позахмарної» висоти спідниці, повернення чорно-білої графіки й безліч люрексу. І відразу ж стало зрозуміло, наскільки це нудне заняття й наскільки цікавіше аналізувати ті покази, де кожен хто в ліс, а хто по дрова. Саме такого роз-броду й очікують від майбутніх показів pret-a-porter у Лондоні та Парижі. Американським дизайнерам, котрим так хотілося задавати тон у світі моди, судячи з усього, набагато корисніше творчо переробляти ті ідеї, які рясно народжуються в прославлених школах Старого світу. Тому рада дизайнерів Америки схиляється нині до рішення з 2001 року перенести свій тиждень pret-a- porter знову на листопад, поступившись першочерговістю показів Лондону та Парижу.