Ми писати не навчились — наші пальчики втомились...

Минуло кілька місяців із початку навчального року, і багатьом батькам довелося впритул познайомитися з проблемою краснопису у своїх дітей. Після однієї-двох безуспішних спроб навчити дитину писати правильно, хтось махнув на каліграфію рукою — головне, мовляв, зміст, а не форма. А хтось усіма доступними способами продовжує боротьбу за красу рядків у дитячому зошиті. Чи можна їм у цьому якось допомогти? Адже, окрім іншого, є ще й діти (та й дорослі теж), для яких краснопис є особливо тяжкою проблемою, — ліворукі, люди з ДЦП і з обмеженнями кисті.

Публікація статті «Чи легко бути лівшею» («ДТ» № 7(382), 23 лютого — 1 березня 2002 року), присвяченої проблемам навчання письма ліворуких дітей, викликала свого часу шквал телефонних дзвінків від батьків, які цікавилися тим, де можна придбати прописи для ліворуких дітей. З’ясувалося, що в Україну такі прописи потрапляли в одиничних примірниках із Росії, і купити їх практично не було можливим. А через майже три роки я отримала імейл від Володимира Карпичева, котрий повідомляв, що займається цією проблемою і випускає навчальні пристрої як для праворуких, так і для лівшів. Він винайшов і запатентував низку ергономічних навчальних дитячих виробів, виконаних у вигляді іграшок, які захищають руку від перенапруження, запобігаючи виникненню «тунельного синдрому». За словами винахідника, ці пристрої будуть корисні також для людей із ДЦП і з обмеженнями кисті (детальніше див. //www.edu.ru розділ «Новости: обратите внимание»).

— Володимире Івановичу, чому, на ваш погляд, так важливо навчитися писати правильно?

— Вчені давно встановили, що в тонких рухах (моториці) пальців задіяні великі зони кори головного мозку. Опанування дитиною тонких рухів пальців прямо пов’язане з розвитком відповідних зон мозку. Тому педагоги й дитячі лікарі таку велику увагу приділяють розвитку тонкої моторики. Особливе місце в розвитку нервової системи дитини посідає опанування навичок письма, під час якого задіяно безліч центрів головного мозку: рівноваги, уваги, мови, асоціативної пам’яті, логічного мислення тощо. За почерком людини можна судити про її освіченість, здоров’я, емоційний стан, риси характеру, психологічну стійкість, уважність тощо. Можливий і зворотний зв’язок — правильне, акуратне письмо здатне вплинути на стан розумових процесів людини, її настрій. Очевидно, тому до курсу підготування бійців східних єдиноборств входить каліграфія.

Раніш навчання письма в школах починали зі спеціальних чорнильних ручок, пера яких писали тільки за певного нахилу та натискування. Таким чином у учнів вироблялася манера тримати ручку певним чином, відповідно до відпрацьованої століттями техніки письма. У даний час ми частіше користуємося кульковими ручками, що пишуть під будь-якими кутами. У результаті більшість людей тримають ручку неправильно: сильно її стискають, вигинають пальці тощо. А «затискання» при письмі призводять до «затискання» розумової діяльності.

— Що ж робити? Знову озброїтися пір’яними ручками?

— Щоб полегшити навчання письма, мною розроблено пристрій — насадку на ручку. Він дозволяє пальчикам дитини легко рухатися й водночас не дає тримати ручку неправильно. Пристрій виконано у вигляді іграшки і подобається дитині.

Практика показала, що для закріплення навичок досить одного-двох тижнів. Після цього дитина може писати правильно і без пристрою. За таким же принципом сконструйовано й виготовлено пристрій для навчання дітей правильно тримати ложку й пристрій для навчання користування китайськими паличками. Всі вони пройшли експертизу в Міністерстві освіти та науки України, відповідають необхідним нормам і рекомендовані для використання в освітньому процесі. На жаль, реальних кроків із впровадження в школи зроблено не було.

Достоїнства пристроїв високо оцінили також американські дитячі терапевти і реабілітологи. Вироби запатентовано в Україні та Росії, подано заявки в міжнародний патентний департамент за процедурою PCT. Надходять заявки на придбання виробів зі США, Англії, Австралії.

— Як саме з’явилася ідея ваших винаходів і чому вони виглядають саме так, а не якось інакше?

— Наприкінці 2002 року, перебуваючи у відпустці, я в черговий раз намагався переучити молодшу дочку правильно тримати ручку. Виявилося, що звичайними методами це завдання не вирішується. Тоді я сформулював принцип: ручка має бути цікавою дитині й такою, щоб узяти її вона могла тільки в одному, правильному положенні. Втілення цієї простої ідеї зажадало близько півроку майже цілодобової роботи. Кілька разів мені здавалося, що досягти цього в принципі неможливо, але якось уночі народився прототип. Із ручкою-самоучкою процес пішов швидше і веселіше. Навіть старший син, будучи студентом університету, за два тижні навчився тримати ручку правильно і тепер не страждає на лекціях від постійного болю в кисті.

Маючи досвід навчання своїх дітей письма, я знав, що ручка-самоучка дуже знадобиться й іншим батькам. Далі пішло вивчення патентного права, патентування в інших країнах, пошук і розробка технології виготовлення виробів тощо. Зараз я створив маленьке підприємство і займаюся винятково випуском і торгівлею моїми виробами.

Побачивши ручку-самоучку, батьки стали просити мене придумати щось аналогічне для навчання користуванню ложкою. Виявилося, що це теж проблема. Те ж із комп’ютерним браслетом і китайськими паличками. Крім того, коли я написав американським терапевтам, виявилося, що вони активно використовують китайські палички для розвитку тонкої моторики і відновлення хворих після інсульту. Чому вироби виглядають саме так — сказати не можу, руки знайшли ці форми самі.

— Що являє собою пластизоль, із якого виготовлені ваші вироби, і чому обрано саме цей матеріал?

— Із пластизолю роблять дитячі іграшки. Спочатку я виготовляв мої вироби на діючій фабриці іграшок, тобто за технологією і з матеріалу, який вже існував. Зараз випускаю вироби з матеріалу на основі медичного ПВХ (полівінілхлориду). Він більш еластичний і технологічний. Це вже моя технологія, яку я сертифікував.

— Ви писали про те, що ваші вироби запобігають появі «тунельного синдрому». Що це таке?

— Тунельний синдром (сarpal tunnel syndrome) — це захворювання, що виникає внаслідок стискання нервових волокон. Проявляється різкими болями в суглобах і обмежує їхню рухливість. А причиною защемлення нерва є постійне статичне навантаження на одні й ті ж м’язи, що може бути викликано великою кількістю одноманітних рухів (наприклад, при роботі з мишкою) чи незручним положенням рук, під час роботи з клавіатурою, коли зап’ястя перебуває в постійній напрузі. Все це може призвести до постійного відчуття болю чи дискомфорту в руках, ослаблення й оніміння рук, особливо долонь. На заході це тема №1. Нам би їхні проблеми!

— Чи можете ви сказати, скільки дітей протестували ваші вироби і чи були випадки, коли дітям вони не сподобалися?

— Я передав Запорізькому облоно по 100 виробів. Їх протестували в інтернатах і школах. В облоно написали чудові відгуки. Ще вироби тестували в Науково-методичному центрі розробки та впровадження засобів навчання Міносвіти України. Крім того, по Україні я розповсюдив близько двох-трьох тисяч виробів — учителі, батьки й діти були задоволені.

Бували випадки, коли діти навідріз відмовлялися користуватися ручкою-самоучкою, заявляючи, що їм незручно. Це були ті, хто вже вивчився писати, причому неправильно тримаючи ручку.

— Чи тестували ваші вироби спеціально ліворукі, люди з ДЦП і з обмеженнями кисті? Якщо так, то які результати й відгуки?

— Спеціально серед дітей із обмеженими можливостями я вироби не тестував. Те, що вони їм допомагають, з’ясувалося випадково — стали звертатися батьки таких дітей, щоб придбати вироби. Потім вони висловлювали подяку. Те ж саме і з лівшами. Ліворукий варіант я робив на прохання батьків. Спеціально такими дітьми у нас в Україні, напевно, ніхто й не займається.

— Володимире Івановичу, розкажіть про ваші подальші плани: збираєтеся обмежитися просуванням уже розроблених виробів чи є ідея нових винаходів?

— Я запатентував новий саморушний обприскувач для сільського господарства, однак займатися цією темою зараз не маю ні часу, ні фінансів. Найближчим часом планую організувати широку торгівлю моїми виробами в далекому зарубіжжі, а також випустити дитячий розвиваючий конструктор-іграшку, заснований на новому оригінальному принципі. Вже готуються до виготовлення перші примірники.

А найбільш цікавим я вважав би створення інноваційного конвеєра. Перетворювати ідеї на гроші на благо країни, не забуваючи при цьому і себе, — це було б супер.

Ви мене не спитали про проблеми — звісно ж, це фінанси. Ми з другом вклали в розкрутку всі наявні гроші, ще й у борги влізли. Все начебто розвивається успішно, але поки ще ми більше вкладаємо, ніж отримуємо.