МЕНШЕ РІЗКИХ РУХІВ!

На зимову їзду треба налаштуватися — а як? Ось кілька елементарних, але золотих правил.

Почніть із наладки машини. Основну увагу приділіть кутам установки коліс (розвал-сходження) і амортизаторам — справна хоча б за цими двома пунктами машина має схильність до самостабілізації на дорозі, а це дуже важливо, особливо взимку. Якщо є найменші сумніви в чіткості роботи амортизаторів, то змінюйте їх негайно. Краще все відразу, у крайньому випадку, два — на кожній осі вони мають бути однаковими за часом експлуатації. Обов’язково «перевзуйтеся» в зимову гуму (дивно, якщо дотепер ви цього не зробили). Якою вона буде — із шипами або без, із «дощовим» ухилом чи «сніжним» — то вже інше питання. Головне: на боковинах шин має бути написано M+S, що означає Mud+Snow (грязюка+сніг) — лише шини з таким індексом можуть вважатися зимовими.

Тепер про людський чинник. Як це не банально звучить, переважна більшість водіїв не вміє правильно сидіти в машині. Людина повинна не вертітися на сидінні, а бути «влитим» у нього, особливо взимку: тоді є сенсорний контакт із машиною, який дозволяє відстежити всі її небажані наміри — входження в занос, початок пробуксовки і блокування коліс та інше.

Не можна спиратися на кермо, не можна присуватися до нього впритул, як це роблять таксисти (вони лягають на баранку грудьми тому, що в них позаду п’ятеро гостей столиці й вісім баулів), — так ви, до того ж одягнені в товсту доху на хутрі, абсолютно не готові до екстреного керування. По-перше, відсуньтеся від керма подалі — рука, яка тримає баранку у районі 12 годин (уподібніть кермо циферблату), повинна бути прямою чи трохи зігнутою. По-друге, щільно притисніться до спинки сидіння, приберіть вагу з керма. По-третє, намагайтеся завжди тримати руки у верхньому секторі керма — не нижче 3—9 годин, а краще на 2—10 годинах.

Рушайте в дорогу, коли машина добре прогріта. Як стверджує статистика, взимку водій найчастіше потрапляє в ДТП у перші 15 хвилин поїздки. Холодний двигун, особливо карбюраторний, намагається стихнути в найнепідходящому місці (на трамвайних дорогах чи при перетинанні зустрічної), через запітніле скло нічого не видно. Крім того, шини «стоять колом» — вода, що потрапила в ламелі (вузькі прорізи у виступах протектора), на стоянці замерзає, і стінки ламелів злипаються. Для розминки гуми треба кілька разів загальмувати до виїзду на трасу.

Головний принцип зимової їзди — менше різких рухів. Усе має бути м’яко і ніжно. Рушаючи з місця, намагайтеся перший оберт коліс виконати без пробуксовки. Якщо не виходить, спробуйте подвійний вижим зчеплення — у момент другого відпускання педалі, як правило, колеса схоплюють.

Розганяйтеся плавно. Якщо на дорозі снігу по щиколотку, то працюйте, як кажуть гонщики, «на скидання газу». Дайте оберти, що відповідатимуть найкращій тязі (2,5—4 тис. на хвилину), і коли ведучі колеса, прорізаючи сніг, почнуть буксувати, швидко відпустіть газ, але не повністю, а напівхода педалі — колеса зачепляться.

Щоб розігнатися на льоду, подайте газ східчасто. Трохи газку, зрушили з місця, ще газку — і стежте за реакцією машини. Якщо тягне, м’яко тисніть далі. Якщо ні, затримайте подачу газу і не збільшуйте її, поки не потягне.

Взагалі, завжди пам’ятайте про те, що педаль газу — головний «регулятор» безпеки. Особливо взимку, особливо на поворотах. І найбільше — у заносах, де гальмо торкати не можна в жодному разі.

Всі машини заносить, проте по-різному — це залежить від типу приводу. Найгірше поводиться на слизькій дорозі задньопривідний автомобіль — його крутить не лише на повороті, а й при розгоні- гальмуванні: задні ноги, як у зайця, намагаються обігнати передні. Якщо занесло, треба повернути кермо в бік заносу і скинути газ повністю. Процедура абсолютно природна для людської психіки: інстинктивно тягне замружитися і підібрати ноги — ось і підбирайте, тільки не замружуйтеся.

З передньопривідною машиною в заносі психологічно складніше. Тут потрібно не підбирати ноги, а навпаки, давити на газ — реакція абсолютно протиприродна, але треба себе змусити. На щастя, передній привід сам по собі не дуже «зарозумілий» і взагалі безпечніший на слизькій дорозі.

Найважче в заносі працювати газом на повнопривідній машині — і скидати повністю не можна, і тиснути теж. Треба «грати», причому дуже тонко. На жаль, на словах це не поясниш, потрібна рухова навичка, вироблена тренуваннями. Якщо у вас повнопривідний автомобіль, будьте особливо обережні на поворотах — вийти з заносу на ньому нелегко.

І наостанок — про гальмування. По-перше, позбудьтеся раз і назавжди звички гальмувати на нейтралі чи з витиснутим зчепленням. Коли в автомобіля немає тягового зв’язку коліс із двигуном, це вже не автомобіль, а віз. Спо-вільнюватися з високої швидкості можна за допомогою гальмування двигуном, послідовно переключаючись із вищих передач на нижчі. По-друге, намагайтеся тиснути на гальмо не постійно, а імпульсами, переривчасто — менше шансів на те, що колеса заблокуються. Якщо немає АБС, то можна хоча б імітувати її наявність власною ногою. Досвідчені гонщики умудряються робити по педалі до шести натиснень-імпульсів на секунду (!) — і гальмувати взимку майже так само ефективно, як улітку.