ЛЮДИНА СОБАЦІ ДРУГ

Масова демонстрація, яка недавно відбулася в національній зоні відпочинку міста Сан-Франциско, додала чимало напружених хвилин місцевій поліції й набула несподівано широкого розголосу в засобах масової інформації. Понад 500 чоловік, які зібралися в найбільшому в країні міському парку відпочинку, гаряче вимагали відмовитися від практики вигулювання собак на повідцях. Батьків малолітніх дітей, котрі прийшли на цю демонстрацію з вимогами гарантії безпеки їм і їхнім дітям, із міркувань тієї ж безпеки довелося виводити з парку в супроводі поліцейського ескорту.

Собачі права в Америці відстоюють у ході судових засідань, на їхній захист приймаються постанови вищих законодавчих органів багатьох штатів. На одній і тій же газетній сторінці сусідять звернення про нагороду в 25 тисяч доларів за інформацію про викрадену дитину і вдвічі більшу суму за інформацію про людину, котра вбила собаку. Ед Сайрес, президент товариства з попередження жорстокого ставлення до тварин, не приховує свого занепокоєння: «Як людина, яка пропагує людське ставлення до тварин, я серйозно стурбований, бо все це свідчить про нашу культуру». Адже деякі надмірно затяті захисники прав своїх улюбленців дедалі частіше проводять паралелі між вимогою тримати собак у громадських місцях на прив’язі з обмеженням прав національних меншин за расовою ознакою. «Мій собака — це член моєї сім’ї, — стверджує Адріан Лефкович, власник стафордширського тер’єра, активний борець проти заборони на утримання піт-булів. — Мій собака спить зі мною в одному ліжку, це мій друг, це моя терапія. І коли люди заявляють мені, що мій пес являє собою загрозу лише на тій підставі, що в нього масивна голова і великий тулуб, я вважаю це несправедливим».

Цілком можливо, що 4,7 мільйона американців, які щороку стають жертвами нападу собак, мають альтернативну точку зору щодо цього. Проте висловлювати її не поспішають. Адже власники собак у деяких випадках виявляються небезпечнішими за своїх підопічних.