ЛЯЛЕЧКА В МІШКУ

Вродливих жінок красти негарно. Чи принаймні некультурно. А з другого боку, кожна гарна жінка мріє, аби її впіймали, у мішок посадили, а потім у ЗАГС віднесли.

Коли Катруся Ушкіна в мішку опинилася, вона навіть розгубилася трохи. Принишкла Катруся й думає: а хто ж це мене вкрав?! Потім у крихітну дірочку визирнула. Дивиться, проспект!.. Центральний. Навколо люди, машини та натовпи ОМОНівців. А викрадач лише носом сопе й інколи мішок свій на спині акуратно так поправляє. Раптом чийсь голос каже:

— А, Колько! Здрастуй, брате!

Катруся міркує: «Ага, виходить, мого викрадача Миколою звуть».

Привітався Коля. Його знайомий каже: «Що несеш?»

Коля відповідає: «Та так... Господарством узагалі-то займаюся».

Катруся думає: «Хазяйновитий, отже, мужик. Це добре».

Знайомий: «Може, допомогти?»

Коля відповідає: «Ні-і-і!.. Я сам».

Катруся думає: «І самостійний!»

Знайомий: «А ходімо вип’ємо!..»

Коля відповідає: «Не можу. Ніколи мені».

Катруся думає: «І не алкоголік!..»

Знайомий каже: «А в борг не даси?»

Коля відповідає: «Я оце... Одружуюся, одне слово. Самому гроші потрібні».

Катруся думає: «Ні, хороший мужик! А ось я, якщо чесно, навіть борщу варити не вмію».

На автобусній зупинці Коля мішок на землю поставив. Потім нахилився й тихесенько запитує: «Ви там як?..» Катруся каже: «Я поки що непритомна. А у вас що, своєї машини немає?» Коля відповідає: «Це поки що немає. Гроші-то я вже на неї зібрав».

Катруся думає: «От чорт, га?!. Як же мені з борщем бути?»

Удома розв’язав Коля мішок. Вистрибнула Катруся з мішка й відразу ж на Колю з кулачками накинулася. Кричить: «І як ви тільки наважилися?! Я вродлива, емансипована жінка, а ви!?»

Коля позадкував і каже: «А я що?.. Я ж по-чесному: у мішок, а потім у ЗАГС».

— Не в ЗАГС, а до себе додому!.. Збоченець!

Коля шепоче: «А я... це саме, я...»

Катруся думає: «Ну все, зараз про борщ запитає!..» Кричить уголос: «Уб’ю!!!» А потім як замахнеться шваброю! Зітхнув Коля й у ванну ховатися побіг. Катруся двері у ванну ногою штовхнула й каже: «Ось і сиди тут!» Кинулася Катруся до телефону. Домашній номер набрала й шепоче: «Мамо, це ти?.. Слухай, а як яєчню смажити?» Мама каже: «Слава тобі Господи!.. Невже тебе заміж беруть?!»

Катруся шепоче: «Про яєчню розкажи! Тільки швидко!..»

Одне слово, через годину випустила Катруся Колю з ванної. Той на сковорідку з чимось бурим подивився й запитує: «А це що?» Катруся відповідає: «Вечеря!» Коля каже: «А як вона, ця вечеря, називається?» Катруся відповідає: «Яєчня!»

Коля каже: «Не впізнав. Багатою будеш».

Сидить, отже, Коля й яєчню роздивляється. Недовірливо так.

Катруся кричить: «Негідник!.. Ти мені все життя зіпсував!»

Зітхнув Коля, узяв виделку й до яєчні потягнувся. А потім завмер.

Катруся кричить: «І навіщо я тільки погодилася за тебе заміж вийти?»

Коля шматок яєчні на виделку наколов. Катруся кричить: «Негідник!» Коля шматочок відкусив.
М-а-а-аленький такий!

Катруся почервоніла. Потім запитує: «Ну, смачно?..»

Коля пожував і каже: «Хочеш, чесно скажу?»

Катруся кричить: «Зате я гарна! І взагалі, ніби «Швидкої допомоги» в місті немає!»

Ввечері Катруся додому пішла. По паспорт, а ще вона мішок Миколин прихопила. Ну, той самий... Це щоб викинути його. Навіщо? А тому, що не лише казкові красуні знають, що між мішком і старою жаб’ячою шкірою є багато-багато спільного.

(Журнал «Игра»)