ЛУКАВИЙ ІЗ САТАНІВСЬКОГО ЛІСУ

У Сатанівского лісу немає нічого спільного з пеклом — він більше схожий на Едемський сад. А називається так через те, що входить в охоронну зону міста-курорту Сатан. Напевно, найгарніша частина Сатанівського лісу — ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Велика та Мала Бугаїхи».

Бугаїхи — дві покриті одвічним лісом гори. Одна трохи вища (409 м над рівнем моря — до речі, найвища точка Хмельницької області), а інша, як випливає з назви, — нижча. Разом з основним Товтрським кряжем вони утворюють дуже мальовничу канйоноподібну долину Збруча. Місця ці відомі не лише своєю красою, а й унікальною природою. До того ж від «благ» цивілізації Бугаїхи відділені розташованими лише в півкілометрі Іванковецьким заказником і заповідником «Медобори», який розкинувся на правому березі Збруча. Біля Бугаїх також знаходяться вали одного зі священних слов’янських городищ — могутні, зарослі лісом, вони збереглися й донині. Вали охороняли головний скарб городища — священні джерела, що зціляють від будь-яких хвороб. Якимось дивним чином природа зібрала в одному місці три ключі з цілковито різною за своїм складом мінеральною водою... Про святість місця нагадує православна ікона і замшілий жертовний язичницький камінь, який мирно сусідить з нею.

Головний хранитель унікального кутка Сатанівского лісу лісничий національного природного парку «Подільські Товтри» Володимир носить прізвище Лукавий. Воно якнайкраще підходить до назви місцевості, яку він охороняє, і над цим він сам дуже любить кепкувати. Володимир Лукавий зовсім не відповідає класичному кіношно-газетному портрету хранителя лісу, якого зазвичай ми уявляємо в зеленому кашкеті, із рушницею за плечима, суворим поглядом... Рушниця на кордоні, звісно є, але Лукавий нею майже не користується. З браконьєрами можна й так розібратися, сам же полювати перестав років десять тому — рука не піднімається стріляти в живе. І обличчя суворим не назвеш — дуже відкрите та добродушне. Від «класики» у лісничого Володимира лише кінь. І не один!

Про власних коней Володимир Лукавий мріяв із дитинства. Та лише десять років тому його мрія здійснилася. Сьогодні в господарстві лісничого вже невеличкий табун із восьми голів. І не шкапи якісь, а справжні верхові коні. У лісі, тим паче заповідному, без коня не обійтися. Цей єдиний транспортний засіб за допомогою якого Володимир Сергійович може потрапити в будь-який куточок свого великого господарства. Та й природі, на відміну від автомобіля, такий транспорт не шкодить.

Володимир Лукавий пишається своїми плеканцями недарма. Це не лише його друзі та помічники а й... зірки реклами. «Моїх коней часто знімають для плакатів і календарів, — із гордістю каже він. — А рік тому на кордон привезли навіть фотомоделей». Рекламістів можна зрозуміти: прекрасна дівчина на прекрасних конях на тлі вражаючих пейзажів...

Нині Володимир Лукавий думає відкрити свій туристичний кінний маршрут: «Люди мають бачити красу рідної землі, — каже він. — Та якщо їздити тут на машинах — залишаються незгладимі сліди». Тим паче спілкування з кіньми, як і з усім живим, робить людей кращими: «Нехай діти звикають до тварин, можливо, після цього будуть дбайливіше ставитися до природи...»

Перший досвід у Володимира вже є. «До мене частенько приїжджають любителі природи, — розповідає він. — Навіть через кордон. Побували в мене італійці, німці, поляки, ізраїльтяни, навіть японці приїжджали...» Втім, поки що туризмом Володимир Лукавий займається мало: «Спеціально гостей не зазиваю, хто сам приїде — тому й радий». Немає й особливого заробітку. Дають, хто скільки може, а то катаються взагалі просто так. Всі зароблені гроші наразі йдуть на утримання коней. Адже крім сіна, яке лісничий заготовлює сам, коням потрібний і досить дорогий овес.

На реальні доходи від туризму Лукавий сподівається в майбутньому. Адже туристичний потенціал «Подільських Товтр» нічим не поступається ні Криму, ні Карпатам. Тут і гори, і річки з озерами, і пам’ятники історії, і вже згадані вище цілющі джерела. Тим паче, що Володимир уже розробив кілька цікавих маршрутів. «Крім найгарніших місць, — ділиться він своїми планами, — бажаючі зможуть пройти таємними стежками, якими, через колись прикордонний Збруч, контрабандисти переправляли товари з Австро-Угорщини та Польщі». Контрабанда була найрізноманітніша — від парфумів і жіночої білизни до ленінської «Іскри». «За що платили, те вони й носили», — сміється Володимир. Пізніше цими стежками ходили бійці УПА. Можна побувати на місці партизанського табору й таємного цвинтаря, де повстанці ховали загиблих побратимів. А на «Замчищі», так місцеві жителі називають давнє городище, попити цілющої води. «Варто також заїхати й на лісову пасіку, — продовжує Володимир, — не лише свіжим медом поласувати, а й подивитися на місцеве диво природи». Кажани вибрали для своїх гнізд підвал для зимівлі вуликів. Стеля та стіни, обвішані тисячами звірків, — видовище фантастичне!

Володимир Лукавий вірить, що в майбутньому його туристичний кінний маршрут може стати одним із найпопулярніших в Україні. Будь-хто, хто бодай раз побував у заказнику «Велика і Мала Бугаїхи» із ним щиро погодиться. Ось лише б «доброзичливі» чиновники не завадили цьому…