ЛІКИ ВІД САМОТНОСТІ

Років до 25 чимало дівчат мріють приблизно про одне й те саме: заможний і люблячий наречений, весільна сукня, неймовірна кількість гостей, кортеж із машин, прикрашених квітами та стрічками... Після 25 також про все це мріють, але атрибутика відходить на другий план, а саме заміжжя інколи стає нав’язливою ідеєю. Адже майже всі подруги вже заміжні (навіть непривабливі), у багатьох народилися діти. Чим же, мовляв, я гірша? Чому доля така несправедлива?

Основне завдання — знайти гідного кандидата на роль нареченого і потенційного чоловіка. І чим раніше, тим краще. Але час летить, процес пошуку затягується. Ви шукаєте його всюди: на вечірках, серед співробітників, на концертах і в кіно, в Інтернеті і навіть у громадському транспорті. Все не ті, не те, не так. Знайомитеся, розлучаєтеся... Ось уже 30 виповнилося і 35 урочисто відзначили. Ви «подорослішали», стали цинічнішими від розчарувань, від несправджених надій, обманів, втрат. І річ зовсім не в тому, що ви негарні або «планку» надто завищено. Просто людина, призначена для вас, можливо, щось наплутала, заблукала у вимірах, стався збій у «програмі», і ви не зустрілися. Не судилося. З цим змиритися важко, але можна.

Немає нічого гіршого, ніж незатребуваність. Думка про те, що доведеться старіти самій, — нестерпна. І якщо до 35 років жінка шукає чоловіка, то потім дехто починає пошуки біологічного батька для своєї дитини. Хтось скаже — з егоїстичних міркувань. Проте твердження досить спірне. Якщо жінка в розквіті сил, порівняно заможна і може не просто народити дитину, а й виховати її, то чому б їй не зважитися на такий крок? Інша річ, коли майбутня мати керується виключно емоціями. Саме нещодавно мені розповіли про такий випадок. Жінка жила з тяжко хворою старенькою матусею і хронічно безробітним братом, якому завжди все було байдуже. Працювала на двох роботах, щоб хоч якось зводити кінці з кінцями. Крім того, сама страждала на спадкове захворювання, при якому народжувати протипоказано. Проте, на втіху собі, народила дівчинку. Осуджувати її за це навряд чи можна. Але дитину жаль.

— Нині досить часто зустрічаються жінки, яким важко будувати тривалі, серйозні стосунки з чоловіками, — говорить про проблему психолог Олена Бойчук. — У психології є поняття «каструюча жінка». Вона підходить до чоловіка зі своїми власними уявленнями про життя, з певними вимогами, чим найчастіше пригнічує його. Здавалося б, у жінки є все: зовнішність, уміння вести господарство, добра робота, — проте чоловіки уникають її. Причина досить проста: їй бракує м’якості, тепла, вміння просто бути поруч. На якомусь етапі багато жінок були поставлені в умови боротьби за виживання, а щоб чогось досягти, інколи доводиться бути жорсткою. Отож і чоловіка жінка оцінює з погляду успішності, її цікавить насамперед, чого він досяг у житті. Як правило, самотні представниці слабкої статі малюють собі образ практично нереального чоловіка і самі стають недосяжним об’єктом для інших. А хорошими батьками найчастіше бувають «непрестижні», неуспішні чоловіки. Хоч і не красені, м’які, турботливі, вони із задоволенням доглядають за дітьми. Проте на таких жінки рідко звертають увагу.

Не реалізувавши закладеного природою материнського інстинкту, жінка почувається обділеною. Якщо в неї немає дітей, вона переносить свою турботу на близьких їй людей, чи то на чоловіка, чи на батьків або співробітників, у крайньому випадку — заводить собаку. Щоб виховувати дитину самій, потрібно мати досить сильний характер, бути самодостатньою особистістю. Адже здебільшого доведеться розраховувати лише на себе, абсолютно змінити спосіб життя, чимось жертвувати, від чогось відмовлятися. А найголовніше — рано чи пізно маля закидає запитаннями: «Хто мій тато? Чому він неприходить? Я йому не потрібен?» Навіть якщо ви придумаєте прийнятну версію або поясните йому все як є, це буде досить серйозним психологічним випробуванням для вас і, тим більше, для дитини. Тому подумайте заздалегідь не лише про матеріальне забезпечення маляти, а й про те, як можна згладити брак чоловічої участі в його вихованні.

— Інколи жінці важко пояснити дитині, чому батька немає поруч, — продовжує Олена Сергіївна. — Потрібна доступна для її сприйняття інформація, на певному етапі можна розказати якусь легенду. Років після одинадцяти з дитиною можна говорити, як із дорослим. Батька не замінить ніхто, певна компенсація можлива за рахунок спілкування дитини з чоловіками, котрі оточують матір, — із родичами та знайомими.

Головне, щоб жінка зрозуміла: материнство — це насамперед любов, увага, пестощі, здатність концентруватися на проблемах дитини. Дуже важливо не жаліти малечу, а любити її. Бо жалість формує низку комплексів, навіть якусь ущербність. Якщо жінка народжує дитину, тільки маючи надію, що вона стане їй опорою і підтримкою в старості, — це може стати найгіршим розчаруванням у її житті. Важливо розуміти, що маленька людина — самостійна особистість, і не ставитися до неї як до власності. Слід позбутися і відчуття провини перед дитиною за те, що в неї немає батька. Діти це дуже тонко відчувають і починають маніпулювати. Поруч із жалістю завжди розпещеність.

Народжувати потрібно тоді, коли жінка почувається щасливою і хоче поділитися цим щастям із малюком, а не прагне вирішити свої психологічні проблеми за його рахунок.

Якщо ж ваші пошуки не увінчалися успіхом або ви не впевнені у своєму партнері, можна звернутися до центру репродуктивної медицини.

— Самотні жінки приходять до нас досить рідко, — розповідає медичний директор клініки «Ісида» Віктор Веселовський. — Найчастіше це відбувається тоді, коли не настає довгоочікувана вагітність від партнера, з яким жінка живе. У таких випадках ми не вимагаємо в пацієнток паспорт або свідоцтво про шлюб, не мають значення вік або соціальний статус. Головне — її бажання і право мати дитину. Оцінюється стан здоров’я жінки, її здатність виносити і народити маля.

Ми використовуємо заморожені зразки, які купуємо в Харкові в Інституті кріобіології і кріомедицини. Попередньо донорів обстежують генетик та терапевт. Отже, є гарантія, що майбутній біологічний батько здоровий і не має тяжкої спадковості. Жінці ми також рекомендуємо пройти ряд аналізів, зокрема на захворювання, що передаються статевим шляхом, на гепатит тощо.

Якщо пацієнтка приходить зі своїм партнером (майбутнім батьком дитини), ми можемо визначити його хромосомний склад, а також зміни в генах. Спектр обстежень досить широкий і коштує дорого. Приміром, внутрішньоматкова інсеменація від донора коштує в середньому 850 гривень. На жаль, не всі можуть собі це дозволити. Проте самотні жінки не полишені сам на сам у своїх проблемах, ми завжди готові їм допомогти.

Припустімо, у вас усе вийшло. Ви народили чудового довгожданого малюка. Та раптом на обрії з’являється щасливий батько, який досі не знав про це або ж раніше клятвено запевняв вас, що у жодному разі не претендуватиме на дитину і не втручатиметься у ваше життя. Він пред’являє свої права на виховання спадкоємця.

— У моїй практиці був цікавий випадок, коли чоловік домовився з жінкою, що та народить йому дитину і він виховуватиме її самостійно. Вона народила... двійню, — розповідає юрист Валерій Федорченко. — Спочатку, як і домовлялися, залишила йому дітей. Невдовзі схаменулася. Подала в суд на чоловіка й відсудила їх у нього. Той, у свою чергу, викрав близнюків, і міліція всього колишнього Радянського Союзу довго його розшукувала. Зрештою його таки знайшли, а малят повернули матері.

Однак частіше трапляється так, що майбутня мати, зважившись народити дитину для себе, спочатку не пред’являє жодних матеріальних претензій до батька, а згодом починає вимагати від нього аліментів. Одна дама, щоб довести батьківство, почала зворушливе листування з батьком дитини. У листах розказувала, наскільки хлопчик схожий на тата, стверджувала, що він такий же гарний, розумний тощо. Розчулений батько відповів, що, мовляв, дуже радий «за нашого сина». Його лист і послужив доказом батьківства. Довелося платити аліменти.

Якщо, приміром, батько якось дізнався, що в нього є дитина, а жінка всіляко заперечує це, забороняє йому з нею бачитися, брати участь у вихованні, — чоловік може в судовому порядку довести своє батьківство. У Сімейному кодексі, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, передбачено статті про встановлення батьківства і материнства, оспорювання батьківства і материнства.

На жаль, коли йдеться про народження дитини, неможливо укласти письмовий договір або взяти розписку про те, що жінка не претендуватиме на аліменти, а чоловік — на батьківство. У таких випадках доречні лише усна домовленість і надія на порядність та чесність обох сторін. Та хоч би як складалися життєві обставини, головне — інтереси дитини. І якщо ви зважилися дати їй життя, постарайтеся зробити так, щоб вона була щасливою.