КУРОРТИ МІНЕРАЛЬНОЮ ВОДОЮ НЕ ЗЦІЛИТИ

Львівщина — багатий край. Природа не обділила її ані прекрасними горами, ані лісами, ані природними покладами, ані унікальними мінеральними джерелами. Сам Бог велів, щоби ця земля дарувала людям здоров’я, наснагу, зцілювала душу й тіло. Тому туризм, розвиток санаторно-курортної справи завжди мав у області пріоритети, хоча... переважно на паперах. Наприкінці минулого року в структурі Львівської облдержадміністрації з’явилася посада заступника, котрий безпосередньо почав займатися проблемами санаторно-курортного лікування і туристичної діяльності. Це — Богдан МАТОЛИЧ, недавній мер курортного міста Трускавець, головний «ідеолог» спеціальної економічної зони «Курортополіс Трускавець».

— Богдане Михайловичу, які лікувальні й оздоровчі ресурси Львівщини і як вони сьогодні використовуються?

— Потенціал Львівщини у санаторно-курортному лікуванні та розвитку туризму досить потужний. У нас діє 256 туристичних організацій, в яких працює понад дві тисячі осіб. За минулий рік вони прийняли 120 тисяч туристів, тридцять тисяч з яких — іноземці. Порівняно з попереднім роком це в 1,3 разу більше. На території Львівщини функціонують шість курортів, в основному бальнеологічного спрямування. Сьогодні можуть приймати відвідувачів 127 санаторіїв, які тільки за минулий рік оздоровили більш ніж 240 тисяч чоловік. Це дало змогу не лише лікувати й оздоровлювати людей, а й вирішити наші соціальні проблеми, перш за все, створювати нові робочі місця і зберігати вже існуюючі, поповнювати місцевий і державний бюджети. Так, скажімо, в загальному обсязі платних послуг на Львівщині послуги, надані санаторно-курортними і туристичними організаціями, становлять 200 млн. грн. А до бюджету було сплачено понад 30 млн. грн. Тому галузь, безумовно, заслуговує на увагу, вона оголошена пріоритетною і вже має свій вагомий вплив на структуру нашої економіки.

— Але, напевно, ще недостатній. Що треба зробити, аби ця галузь дійсно стала в регіоні пріоритетною?

— Перш за все, не тільки в регіоні, а й в державі в цілому необхідно створити сприятливе організаційно-правове середовище. Нещодавно з’явилися закони «Про туризм» і «Про курорти», яких ми чекали десять років — бо саме в них закладено механізми розвитку цих галузей. На території області — і це прецедент в Україні — прийнято закон про створення СЕЗ туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець».

— Хоча закон «Про курорти», на мою думку, потрібно посилити підзаконними актами, яких можна нарахувати не менше десяти. На жаль, Кабмін прийняв лише дві постанови із необхідних. Тобто закон на повну силу не працює — про це йшлося на нараді з підготовки до санаторно-курортного сезону, яку проводив прем’єр-міністр. Скажімо, згідно кодексу «Про надра», родовища і мінеральні джерела оголошені загальнодержавною власністю, але їх експлуатують здебільшого далеко не державні структури. Але якщо це — власність держави, до експлуатації родовищ мають допускатися структури із спеціальним дозволом, ліцензіями, які повинні мати відповідну базу, фахівців.

— Але ж на основі прийнятих документів і багаторічного досвіду у цій сфері можна щось робити і на місцевому рівні?

— Найбільш розкрученим з наших курортів є Трускавець, хоча всі вони працюють в однаковому правовому полі. Трохи відстає Моршин, але там вже також впорядковане управління. А інші курорти — Любінь Великий, Немирів, Шкло? Вони потребують іншого підходу щодо організації управління, залучення інвестицій тощо. Якщо ж далі існуватимуть в такому режимі, можуть просто пропасти. Тому ми повинні узагальнити все краще, що є, скажімо, на курорті Трускавець, і розповсюдити досвід на інші курорти. Це варто було б робити по всій Україні… Але тільки недавно в Міністерстві охорони здоров’я створено державний департамент з питань курортів, який остаточно не укомплектований, тобто ще не має можливостей узагальнювати цю практику. Може йтися і про створення Ліги курортних міст України, куди б увійшли Хмільник, Миргород, Трускавець, закарпатські курорти, Одеса, Крим. А поки що такими узагальненнями на території Львівщини почало займатися спеціально створене управління курортів і туризму.

Крім того, бачимо своїм завданням і підготовку техніко-екологічних обгрунтувань щодо визначення територій курортними. Колись курорти місцевого чи державного значення визначалися на рівні Кабінету міністрів. Нині закон про курорти визначає, що це повноваження Верховної Ради. Однак тоді регіони повинні підготувати техніко-економічні обгрунтування, зібрати всі дані щодо потенційного курорту і т.д. Це дуже важливі функції місцевих управлінь, адже від їх роботи залежатиме подальший розвиток курортної справи.

Регіональна влада також може і повинна розробляти програми з розвитку рекреаційних, туристичних зон, курортів і частково їх фінансувати. Завдяки державній туристичній адміністрації, створеній недавно на рівні Кабміну, вперше в державному бюджеті окремим рядком визначені кошти на розвиток туристичної і санаторно-курортної справи. Невеликі, всього 1,5 млн. грн., але це вже якийсь крок. І в нашому бюджеті маємо 320 тисяч гривень на розвиток курортної й туристичної справи. Хоча ці кошти не вирішать проблеми капітальних вкладень, будівництва чи часткового переобладнання нашої бази. Вони будуть спрямовані на розробку програм з розвитку курортів і туристичної інфраструктури, інвентаризацію наявної бази, методичну роботу з пам’ятками історії та культури, проведення тренінгів, семінарів для спеціалістів.

— Ви сказали, що всі курорти працюють в одному законодавчому полі, тоді чому в одних справи йдуть, а інші тихо «вмирають»?

— На мій погляд, головна причина в структурі управління. Візьмемо наш курорт Любінь Великий. Він є філією дочірнього підприємства «Прикарпаткурорт», яке знаходиться в Моршині, тобто на відстані більше ста кілометрів. Чи можна ефективно управляти таким курортом? Відповідь зрозуміла. Тому зараз, наскільки мені відомо, «Укрпрофоздоровниця» погодилася з нашою пропозицією і ухвалила надати таким філіям самостійність. Вони стануть і більш привабливими для інвесторів. Курорт Немирів, розташований в Яворівському районі на Львівщині, нині теж виводиться в окрему господарську структуру.

— На Львівщині є ще один унікальний курорт — Східниця, який також повністю не використовує свої можливості...

— Ще у 1999 році була прийнята постанова Кабінету міністрів про затвердження програми його розвитку. Дійсно, це дуже перспективний курорт, де сьогодні функціонує 38 джерел різних мінеральних вод. Але за три роки, які минули з часу прийняття постанови, на його розвиток не було виділено ні копійки. В області повинна діяти ще одна програма стосовно відновлення історичних і культурних пам’яток міста Жовкви. З нею така ж ситуація. Практично подібна картина з відновленням історичних місць Львова. Тому ми ставимо питання про повернення до раніше затверджених урядових програм.

Постійно виникають суттєві непорозуміння навколо профспілкового майна. В Трускавці, наприклад, на його базі утворено ЗАТ «Трускавецькурорт», якому це майно передано в статутний фонд. Структура працює рентабельно й ефективно. Тільки минулого року місцевому бюджету було сплачено близько 12 млн. грн. податків, а в розвиток основних фондів вкладено не менше 10—11 млн. грн. Якщо ця структура працює ефективно, то чому дехто бажає її «перекроїти»?

На Львівщині близько 25% оздоровниць знаходяться в державній власності, ними опікуються окремі міністерства і відомства, чимало з яких абсолютно не мають коштів на утримання своєї санаторної бази. І оздоровчі комплекси занепадають. Тому тут також потрібно чітко визначитися на державному рівні. Скажімо, дозволити акціонувати ці санаторії зі збереженням певного пакета акцій в руках держави, щоб привабити інвестора. Так, сьогодні Міністерство охорони здоров’я має в Трускавці дитячий санаторій, який практично гине. А інвестор не йде, бо не отримає там своєї корпоративної частки. Структуру управління такими санаторно-курортними закладами необхідно нагально міняти. Зараз на базі окремих курортів створюються акціонерні товариства, де є державна частка, якою управляє ФДМУ в Києві. Напевно, ці частки можна було б передати в управління місцевим облдержадміністраціям, які в разі неефективної роботи санаторно-курортних закладів зможуть вчасно запобігти негативним наслідкам. Не узаконені сьогодні майнові стосунки і в санаторіях, які належать іншим державам, зокрема Молдові. На території області є декілька таких санаторіїв, всі вони незареєстровані як суб’єкти господарської діяльності на території України.

— Ви згадали про обласну програму розвитку туризму і санаторно-курортної галузі, але вже не раз доводилося чути, що в нашій області такі програми є чи були...

— Ще в лютому колегія облдержадміністрації затвердила концепцію розвитку курортів і туризму Львівщини. На її базі Інститут регіональних досліджень НАН України розробив програму нашої подальшої роботи в цій галузі. Нашу регіональну, розроблену на п’ять років, найближчим часом запропонуємо на розгляд новообраній обласній раді. А щоб обласна програма запрацювала, як заплановано, на віддачу, кожного року в розвиток галузі потрібно вкладати щонаймеше 60 млн. грн. Бо якщо ми не будемо підтримувати існуючу інфраструктуру, пам’ятки архітектури і культури, ті ж самі джерела мінеральних вод у нормальному стані, можемо просто їх втратити.

— То де брати живі гроші, спрямовані не на методичну роботу, а на збереження і розвиток курортної справи?

— Сподіватися, що це буде профінансовано з бюджету, звичайно, марна справа. Тому в програмі закладено декілька напрямків інвестування і кредитування. Будуть розроблені конкретні бізнес-плани, щоб потенційний інвестор зміг «вловити» свій інтерес. Другий напрямок — ефективна податкова політика, бо, вводячи деякі місцеві збори і податки, справу також можна загубити ще в зародковому стані. Сьогодні розглядаються пропозиції, щоб обкладати курортні послуги податком на додану вартість. Цього допускати не можна. Тому є доручення прем’єр-міністра щоб звільнити курортні заклади від сплати ПДВ. Щодо лікувальних послуг таке звільнення вже існує.

Якщо сьогодні не будемо вживати заходів, щоб зменшити вартість путівки і відпочинку, а будемо прив’язуватися в ціноутворенні до старих технологій, де левову частку займали енергоносії тощо, втратимо відпочиваючих середнього рівня. Не кажучи вже про малозабезпечених. Зрозуміло, що путівку вартістю 1,5—2 тис. грн. мало хто купить. Для покращання справи будемо намагатися використовувати і різні фонди, скажімо, Фонд соціального страхування, Чорнобильський тощо.

Бачимо перспективи також в об’єднанні зусиль — минулого року створено раду з розвитку туризму Карпатського регіону, в яку ввійшли Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області.

— Ви були ідеологом створення СЕЗ «Курортополіс Трускавець». Чи виправдалися перші сподівання?

— Сподівання, на які розраховували, не повністю виправдалися, бо з появою зон і до сьогоднішнього дня є чимало охочих їх закрити, зупинити, принаймні не давати їм розвиватися. Для нашої зони такий пресінг почався відразу після прийняття закону Верховною Радою. Президент наклав на нього вето, і ми знову повинні були доводити й обгрунтовувати необхідність СЕЗ. Хоча трохи більше ніж за рік на підприємства-суб’єкти зони надійшло інвестицій, які дорівнюють п’яти річним бюджетам Трускавця. В абсолютних цифрах сума ця не дуже вражає, але відносно бюджету міста, це суттєво. По-друге, почали виробляти на курорті продукцію з маркою Трускавець. І головне, за допомогою інвестицій модернізуються і створюються зовсім нові, європейського рівня умови для лікування і відпочинку. Санаторії «Женева», «Каштан», «Карпати» тому приклад. Тут вирішені і соціальні питання, тому що суб’єкти СЕЗ платять податки (за рік виплачено більше одного мільйона гривень). У такому порівняно невеликому місті, як Трускавець, створено 200 нових робочих місць, а збережено не менше двох тисяч.

— Чому в зону прийшло всього п’ятнадцять інвесторів, а на сьогоднішній день працюють лише десять?..

— На моє глибоке переконання, на процес інвестування найбільше впливають політична ситуація в країні і довіра до місцевої влади. У нас з інвесторами були десятки, якщо не сотні переговорів. Справа зрушила з місця. Кількість відпочиваючих, які приїхали з Заходу (переважно з Польщі), збільшилася в минулому році в сім-вісім разів і становила 28 тисяч чоловік. Це досить суттєво, і їх потік зростає.

Але сьогодні нас особливо турбує проблема прикордонних переходів. Польща готується до введення віз. З огляду на це ні польські представництва в Україні, ні наші у Польщі не відповідають цим вимогам. У Львові потрібно терміново розширювати таке відділення, у Польщі ж наблизити його у прикордонні райони. За інформацією прикордонних служб, щодня більше ста іноземних машин, які прямують до України, завертають з територій митних переходів, бо ж іноземці сподівалися купити візу на кордоні, а їх посилають до Кракова. Крім того, туристи повинні мати сертифікаційні перепустки для швидкого переходу кордону, щоб не стояти годинами в черзі на митному переході. На території Львівщини практично у робочому стані знаходиться ще один митний перехід в селищі Смільниця. Українська сторона свої умови виконала. А Польща не поспішає, тому відкриття переходу затягується. Проблеми нерідко виникають і з тими іноземцями, які прилітають до нас на відпочинок і лікування літаками. Якщо в документах є якісь навіть незначні помилки, прикордонники їх навіть не випустять з літака. Зараз у Львові відкрилося представництво МЗС, сподіваємося, що воно матиме повноваження на відкриття короткотермінових віз.

Організація санаторно-курортної справи — це цілий «кошик» проблем, наявних і «підводних». Вирішувати їх потрібно у комплексі.