Крижаний палац із людським серцем

Американські наукові видання переконують, що ми почали жити в новій ері — інформаційній, тобто в час мережних технологій. Що населення Землі нібито вже перетворилося на мережну спільноту. Що після появи самого Інтернету як засобу комунікації найбільшим винаходом останніх десятиліть можна вважати блоги. Саме цей інтернет-простір і витворене мережне суспільство підтверджують тезу про те, що Інтернет насамперед має бути призначений для міжособистісного спілкування, тобто бути джерелом поєднання людей — відповідно до їхніх смаків, способу мислення, творчих здібностей тощо.

Потужним посібником у вивченні інформаційного простору з усіма новітніми трансформаціями й ультра-новими поглядами на природу мережного суспільства може стати книжка, що не так давно з’явилася на українському ринку, — «Мережі і мережні війни: майбутнє терору, злочинності та бойових дій» Д.Арквілли і Д.Ронфельдта.

Аби з’ясувати, наскільки небезпечним є сучасний світ і що таке мережні системи, я звернувся до її авторів. Отже, наші співбесідники — професори Джон Арквілла та професор Девід Ронфельдт — експерти з держбезпеки США, колишні працівники Пентагону, а сьогодні — співробітники корпорації RAND.

— Джоне, Девіде, що повинен розуміти український читач під термінами «мережні системи» і «мережні війни»?

— П’ятнадцять років тому, коли ми вперше почали вивчати, як інформаційна революція впливатиме на природу новітніх конфліктів, то досить швидко визначилися з центральною гіпотезою: інформаційна революція — усі нові технології, способи мислення та дії — зробить неймовірно потужним інтернет-простір і неймовірно важким, з погляду традиційних ієрархій, — звичайне життя. Наше перше припущення було пов’язане з визначенням військових стратегій у зв’язку з інформаційною революцією — те, що ми називаємо «кібер-війни». Важливо знати, як зміняться професійні збройні сили у світі: адже тепер, щоб захопити територію, не потрібно мати, приміром, танки. Достатньо ракет та електронних систем, що допоможуть доставити зброю масового знищення в будь-яку точку планети. Ми також зрозуміли, що зміни торкнуться не лише військових проблем та воєнних конфліктів, а насамперед тероризму (сьогодні це вже планетарна загроза), злочинності і навіть легітимізованих громадянських протестів. Ми вважали, що потрібно знайти новий термін на позначення новопосталих реалій життя. Отже, аби привернути увагу світової спільноти до нового спалаху конфліктів та протистоянь із допомогою інформаційних технологій, вирішили вжити термін netwar (мережні війни). Мережні війни, на нашу думку, є важливим атрибутом нашої інформаційної епохи.

На початку 90-х фахівцям у галузі державного планування та управління, стратегам, які працюють над розробкою держпрограм гарантування безпеки, було важко зрозуміти, що ми стоїмо на порозі нової загрози, яка з кожним роком стає дедалі серйознішою. Небезпека мережних війн полягає в тому, що сьогодні людина з метою винищення або захоплення території може спрямовувати удари одразу в кількох напрямках. Комп’ютерні технології дають можливість керувати зброєю на відстані кілька тисяч кілометрів і максимально точно спрямовувати удар. І на все знадобиться кілька секунд. Мережні війни перетворюються на нову «столітню війну» — чи не найтяжку за всю історію, бо нападник стає абсолютно невидимим. Зло ХХІ століття втрачає «тіло».

— А які небезпеки несуть мережні системи?

— Нові форми організації простору — наприклад, нові інтернет-технології, з етичної точки зору, є нейтральними. Вони можуть бути використані як із добрим, так і злим наміром. Адже й найкращі ліки можна використати водночас і як найстрашнішу отруту. Мережні технології не виняток. З одного боку, інформаційне суспільство — частина програми з поширення демократії та реалізації права людини знати про все, що відбувається на планеті. Але терористи і злочинці також є адептами нових форм соціального життя. Ця дуальність мережних технологій коріниться ще в антич­ності, вони є чимось на кшталт римського бога Януса. Він мав два обличчя: одне просвітлене, молоде, друге — темне, старе. Здається, що Янус цілком може бути метафорою нового тисячоліття, позначеного дуальністю ухвалення будь-яких рішень.

— Якими, на вашу думку, є найважливіші характеристики інформаційної епохи? Це, з точки зору природної еволюції, планомірний етап чи соціокультурний виверт?

— Основна характеристика інформаційної доби — можливість швидкісного зв’язку. І сьогодні, і в наступні десятиліття це породжуватиме багато конфліктів. Але через якийсь час породить нові форми кооперації країн, ринків і політичних акторів. Крім того, інформаційна доба ознаменується поширенням знань, цінностей, ідеалів та етичних норм і правил. Вона зумовить і новий тип світосприйняття — мозок, який осягає одразу всю планету. Такою буде людина майбутнього. Нечуваними темпами розвиватиметься ноосфера (до речі, цей термін українця Володимира Вернадського сьогодні чи не найбільше пасує для характеристики світу як цілого, здатного до спільного мислення), про що ще кілька десятиліть тому писав французький філософ П’єр Тейяр де Шарден. Сьогодні у світі відбуваються процеси повалення старих режимів, базованих на авторитаризмі та репресіях, і встановлення нових (що ми і мали змогу спостерігати на українському прикладі помаранчевої революції). Але цей процес буде конфліктним, аж поки не прийде нове покоління з іншим способом мислення (проблеми в Україні сьогодні пов’язані, зокрема, з тим, що Віктор Ющенко почасти є вихідцем із «старої» системи і носієм (несвідомо) тогочасних цінностей).

— Як маємо тлумачити ваше твердження, що кібер-війн уникнути не вдасться?

— Коли ми вперше про це сказали п’ятнадцять років тому, то намагалися привернути увагу громадськості до того, що інформаційна революція змінить уявлення про природу сучасних військових технологій. На наш погляд, перевага над опонентом у знанні — важливіша, ніж усі інші переваги. Комунікаційні системи та сенсори різної природи — важливі складники цих технологій. Сучасна «розумна зброя» — яскравий приклад таких інновацій. Але технологічний прогрес — це далеко не все, що ми вкладаємо в поняття «кібер-війни». Ідеться також про нові, більш гнучкі форми організації і розвитку суспільства, нові військові доктрини та розуміння ролі інформації на війні. Сучасні технології дають можливість зруйнувати інформаційні системи опонента ще до того, як він вирішить атакувати. Це — перемога блискавична і без жертв.

— А що ж тоді таке «електронний Перл Харбор», адже це поняття часто сьогодні трапляється в літературі з питань держбезпеки?

— «Електронний Перл Харбор» — поняття, під яким ми розуміємо, що атаки в кібер-просторі на надпотужні Сполучені Штати, які мають автоматичну систему захисту, можуть у разі розв’язання нової війни вилучити США з гри. Історично термін пов’язаний з Другою світовою війною, із фатальним нападом японських військ на Перл Харбор у грудні 1941 року. Шкода від цього була настільки велика, що американські
війська упродовж шести місяців не могли жодним чином протистояти японським нападникам. Побоювання американських військових коріниться у знанні про сценарій, коли всі системи захисту, прив’язані до інформаційних систем, вийдуть із ладу, і тоді наддержава США опиниться без потужного силового поля: військові просто не зможуть дати відсіч у будь-якій точці світу, як, наприклад, на Корейському півострові, у Персидській затоці чи на Тайвані.

— Невже колись наше ХХІ століття для істориків століття ХХІІ видаватиметься добою, яка минула під знаком кібер-воєн? Чи можна змінити цю історичну перспективу?

— На наш погляд, насамперед потрібно боятися мережних війн, що є страшнішим явищем, порівняно з кібер-тероризмом та кібер-війнами. Деякі хакери вже «приміряють» мережні військові технології. Проте за останні чотирнадцять років лише поодинокі хакерські напади становили небезпеку для збройних сил. Сьогодні технічні засоби безпеки від подібних атак є достатньо потужними. Проте й хакери не відпочивають. Якщо ми наполягатимемо на розвиткові системи захисту від хакерського втручання у всьому світі, то це зможе мінімізувати шкоду, заподіяну кібер-терористами. Потрібна співпраця з кожним членом суспільства, з компаніями, які спеціалізуються на кібер-захисті. Американська система в цьому плані зарекомендувала себе досить непогано, а отже, її можуть перейняти інші країни Європи та світу.

Історичні епохи можуть бути визначені за формами організації набагато краще, ніж за технологіями. Технології дають погані результати — згадаймо хоча б аварії на промислових підприємствах, залізницях чи в авіації. Набагато важливішим є встановлення відповідної моделі організації суспільства, оскільки одні моделі є кращими для протистояння кібер-злочинності та тероризму, ніж інші. Потрібно вирішити, якою буде провідна модель ладу в країнах: диктатура чи демократія, комунізм чи капіталізм. Коли виникає нова форма організації, відразу ж виникають і нові конфлікти, які тривають, допоки не врегульовуються правові механізми взаємодії.

— І насамкінець: для якої аудиторії ви писали книжку «Мережі і мережні війни…», видану в Україні у Видавничому домі «Києво-Могилянська академія»?

— Хотілося б вірити, що книжка буде цікава для тих, хто хоче зрозуміти суть суспільства і безпеки в інформаційну добу. Тобто стратегам, державним службовцям, політичним менеджерам, аналітикам і, звісно ж, усім охочим до нових цікавих розвідок із «шпигунським присмаком». Сподіваємося, що ця книжка спрямує Україну до нового осмислення системи дер­жавної безпеки та соціальної системи, яка ґрунтуватиметься на етичних принципах і людських цінностях. А це має зменшити рівень корупції та авторитарності в суспільстві. Ми віримо, що наша праця допоможе протидіяти тероризму, злочинності й нігілізму, що так поширені в наш час.