Коропчанам — коропи до смаку

Фестиваль кулінарного мистецтва «КоропФест» став барвистою окрасою грона літньо-осінніх фестивалів Тернопілля — «Купальські феєрії» на Гусятинщині, борщівського фестивалю борщу, тернопільського свята вишивки, козацької пісні «Байда». Повінь наприкінці травня з повторенням у червні, яка завдала чималої шкоди домогосподарствам і соціальній сфері селища Коропець над Дністром, хоча й відсунула, але не змогла перекреслити свято «риби».

Господар Коропця — його величність Короп. Він манить гостей насамперед тому, що тисячоліттями живе «на своїй землі», точніше — у повноводій річці, де багато риби. Річку люди назвали Коропцем. І назву селища вигадувати не було потреби — Коропець. А короп став символом селища. Його закріпили у в’їзному знаку.

Не менш важливе завдання, визначене організаторами фестивалю, — розбудити в присутніх видовищем, де фігурують понад 50 корисних для здоров’я страв з коропа, якнайбільший апетит. Та, головне, пан Короп зумів залучити людей до кухарської толоки, втягнув у майстер-клас з приготування риби, вивів з-під грифу «цілком таємно» чимало рецептів фарширування коропа (чого не траплялося на двох попередніх фестивалях). Щоправда, ключі до щастя гурманам іще належить пошукати в наступні роки.

Фестивальний Короп переконав, що, крім апетитної, може виконувати ще й соціальну місію. Наприклад, страва «Графські розвалини», що її приготувала майстер виробничого навчання коропецького ПТУ-34 Оксана Гушковська, мала на меті привернути увагу громадськості і влади до жалюгідного стану палацу графа Станіслава Бадені, який був збудований у 1906 році в стилі віденського ренесансу. Нині ця пам’ятка архітектури потребує невідкладної реставрації, вартість якої оцінюється в10,7 млн. грн. Обласна влада вже понад десять років збирається виділити кошти для цих потреб, але живі гроші не надходять. Тим часом палац став аварійним і не використовується. Показати первозданну природу Дністровського каньйону, аби вберегти її від екологічних лих і браконьєрства була покликана велика фотовиставка фестивалю, розгорнута «Регіональним ресурсним центром сільського туризму». На «рибному святі» пролунали тривожні ноти і з приводу вимирання традиційних ремесел краю. Наприклад, у селі Гончарівці Монастириського району після Другої світової війни працювало 60 гончарів. Тепер — двоє. Один з них — Іван Вдовин — приїхав на фестиваль, щоб майстер-класом з виготовлення ужиткового посуду заявити: гончарне мистецтво неодмінно слід передати майбутнім поколінням. Потрібна лише підтримка з боку державних органів.

— Ця перевага дає змогу створити імідж Тернопільщини як кулінарної і туристично привабливої області, — розставляє акценти один з організаторів фестивалю голова громадської організації «Данастріс — альтернатива» Сергій Хлєбас. — Але наші плани не зациклені на коропі. Хочемо розгорнути цикл фестивалів по всьому Тернопіллю — від Кременця до Коропця, щоб вони стали місцевою традицією, без оргкомітетів, дипломів, щоб ці місця можна було включати в туристичні маршрути.