КОЛЕКЦІЯ МАНДРІВ

Не знаю, хто що любить колекціонувати. Я ж люблю свою колекцію вражень — переважно на внутрішньому «відео»: тобто, у пам’яті. Це — чи не єдине, що забирає з собою душа у безповоротний вирій.

Звичка звідусіль привозити камінчики — це теж колекціонування? Вдома всі вони перемішалися, хоч на кожному пиши: це — з Ніцци, це — з-під ротонди святого Мартіна в Празі. Треба щось вигадати, аби не переплуталися, як іноді переплутуються спогади: де це було — в Парижі чи Лондоні?..

Відень

Чи не всі наші туристичні маршрути по Європі проходять через Відень. Хто вперше там — стає свідком дива: на очах оживають сто разів бачені в альбомах, туристичних виданнях Гофбург, Бельведер, Шеннбрунн, Опера і парламент, пам’ятник улюбленій Сісі, Єлизаветі Австрійській, у надзвичайно затишному, навіть інтимному куточку Народного парку. Монументальний собор св. Стефана у Відні, церква капуцинів, де ховали Габсбургів, — бронзові саркофаги в містичній напівтемряві. І в них — велич імперії. Надзвичайна концентрація історії: від римських поселень до сьогоднішнього дня. Находитися-наблукатися Рингштрассе, Кертнерштрассе, Грабен, надихатися ароматами кави й вальсів. Більш того: можна потрапити до знаменитої Опери — майже за символічну плату, щоправда, на гальорку. І ще — знайти у Відні знаки «української присутності»: пам’ятні дошки, присвячені Стефаникові та Кульчицькому, нашому землякові, з якого почалася європейська історія кави.

Прага

Це справжній «Празький торт», де апетитними шарами — різні століття, стилі, епохи. І неповторний аромат старовини, збереженої цілими кварталами, суцільною забудовою, а не фрагментами. Найстаріший у Європі міст, найстаріший університет — названі іменем Карла ІV. Чехи чудово уміють обігрувати в комерційному дусі празькі «родзинки»: містичного Голема, такого собі біоробота, якого буцімто виготовив рабі Лев, а також постаті Моцарта, Кафки, що творили в Празі. Одна з найдавніших уцілілих у Європі середньовічних синагог — Старо-нова — теж у Празі.

Когось у першу чергу тягне на Градчани — «сідліще» (чеськ.) президента. Когось — на Вишеград, звідки, як переповідають, і почалася Прага. До речі, назву міста пов’язують з порогом. А хтось поспішає на гору Петржін, щоб з висоти пташиного польоту оглянути столицю, яку чехи з гордістю називають серцем Європи. Яка насолода бездумно поблукати середньовічними вуличками — Целетною, Золотою... Щоправда, ці «сувенірні місця» багатолюдні, але й вам вистачить місця серед історії.

Стокгольм

У Стокгольмі видалося, ніби щось діється з зором. Бо часто траплялося «наше» поєднання жовтого і синього кольорів. Але вся інша реальність повсякчас нагадує тобі, що ти не в Україні. Мені подобається ця північна стриманість, ця вишуканість скромності. Столиця Швеції — на 14 островах між затокою Балтійського моря та озером Мерален, із якого, до речі, три мільйони людей п’ють воду. Та що казати — знамениті лососі підпливають під самий парламент і там їх можна ловити! У Стокгольмі — особливий темпоритм і дух простору. Все-таки звідси починався шлях із варяг у греки. Будеш товктися на середньовічних вуличках кварталу Гамла Стан чи рухатимешся пішохідною сувенірно-туристичною Дроттнінгатан — скрізь перейматиме відчуття «стокгольмського» простору й часу. Можна згадати пам’ятки, з ХІІІ сторіччя починаючи: Домський собор, Ратушу, церкви Ріддаргольмс, Стурчюрка, Королівський палац. Унікальний музей корабля «Васа» (за іменем короля), який піднято з води, де він пролежав 333 роки (такий збіг!). Над ним зведено цілий музей, за спорудою якого здалеку впізнаєш, що це саме острів Юргорден. І саме там не раз нагадають екскурсоводи: у Швеції навіть королі ніколи не втручалися в мистецтво.

Іспанія — Португалія: культурний шок

Саме такого відчуття — культурного шоку — зазнають ті, що з півночі на південь перетинають Іспанію і «заскакують» до Португалії. Через примхи історії той край Європи цілковито відрізняється від усього баченого раніше на цьому материку. Особливо вражає південь Іспанії: Кордова-Севілья-Гранада. Андалусія — історична область Іспанії, де зберігся протримався арабський світ. Чи не найяскравіше це відчутно у Гранаді, де зберігся з середньовіччя мавританський палац Альгамбра — диво серед розпеченого сонцем простору.

Часто маршрути побудовані так, що збігаються з місцями паломництва: проїжджаючи Лісабон, можна зупинитися у всесвітньо відомій Фатімі. А старовинний монастир Монсеррат, відомий своєю святинею —«Чорною Мадонною». Хіба не хочете побувати на «краю світу», на мисі Кабу де Рока? Це найзахідніша точка Європи — і одне з найсильніших потрясінь. Здається, кожною клітиною відчуваєш: позаду тебе — цілий материк. Гіди зізнаються: туристи змінюються на очах, переживши глибинний катарсис. Це інше, ніж погріти спинки на узбережжі Коста-Брава. І розповідають, що були в Іспанії і навіть «бачили фламенко». Але фактично тільки в Севільї, на батьківщині фламенко, можна пережити це загадкове дійство. Все інше — яскрава «обгортка» для туристів, які «чули дзвін». Фламенко, як і фадо у португальців, виконується тільки старшими жінками, в яких за плечима — життєвий досвід. Фламенко — така вражаюча концентрація любові, пережитих втрат, чекання, що, не знаючи мови, слухачі плачуть, відгукуючись на глибинний поклик. Непросто і з коридою. Перш за все — то цілий пласт специфічної культури й виховання. І до цього треба бути підготовленим. Це — зовсім не «сувенірні» відчуття, і на кориді легко впізнати сектор глядачів саме з наших широт: їхня реакція відмінна від реакції аборигенів. Щоправда, існує так звана наваррська корида — за назвою середньовічної держави, яка була на території Піренеїв. Це безкровна битва, де тореадор так само ризикує власним життям і виявляє своє мистецтво перед глядачами. Але він не доводить бій із биком до кривавої розв’язки: розлючену тварину відволікають... теличками, виводячи їх на арену. Звісно, у бика голова чманіє від такої кількості красунь.

Гіди надають можливість екскурсантам вибирати: чи красиві, екзотичні видовища, чи занурення в глибинні шари культури. Може, хтось найбільше «іспанськості» знайде у скромних корчмах, де наївність і простодушність по-справжньому зачепить за живе. Хтось хоче потрапити на рицарський турнір. Багатьох вражає незвична на перший погляд іспанська кухня з великою кількістю морепродуктів, овочів, екзотичних фруктів. Часто поєднання настільки несподіване, що задумуєшся, чи з’їси. Але — і в цьому особлива принада — дуже скоро шлунок радіє цим ароматним стравам, де всіх «мирить» оливкова олія. У Сен-Себастьяні, Країні басків, що світиться, мов перлина у лагуні, вас вразить баскська кухня.

Кожну історичну область Іспанії чи Португалії можна збагнути через твори художників: різне небо, насиченість, яскравість кольорів. І оживають у пам’яті рядки іспанських поетів...