«КАРІТАС» проповідує милосердя жінкам, які потерпіли від торгівлі людьми

Від середини 1990-х дуже багато наших співвітчизників у пошуках кращого життя виїхали на заробітки за кордон. Причини зрозумілі — соціально-економічна криза, безробіття, неможливість утримувати сім’ю. Багато хто тоді наївно вірив, що за кордоном не може бути гірше, ніж тут. Сприяла цьому й реклама. Газети та журнали рясніли привабливими оголошеннями на зразок: «Фірма гарантує виїзд за кордон із подальшим працевлаштуванням». Усупереч здоровому глузду люди часто ловилися на гачок таких фірм-одноденок. Дехто добровільно залишав свої кровно зароблені гроші нібито на оформлення документів, та так і не діждався виїзду. Іншим удавалося-таки поїхати, але згодом на них чекало жорстоке розчарування: у закордонному раї вони, залишившись без грошей і документів, потрапляли у справжнє рабство. Третім щастило більше, вони влаштовувалися на роботу офіціантами, будівельниками, прибиральницями або домробітницями.

На сьогодні як мінімум кожен п’ятий економічно активний українець перебуває на заробітках за кордоном, заявила уповноважений Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова. На її думку, можна стверджувати, що не менш як 5 млн. громадян України (залежно від сезону) щороку виїжджають на заробітки за кордон. І це при тому, що в Україні всього 28 млн. працездатних громадян! На жаль, ця тенденція масового виїзду наших співвітчизників збережеться найближчими роками, оскільки, згідно з даними дослідження, здійсненого в Україні у травні 2003 року співробітниками Центру ім. О.Разумкова, понад 60% випускників середніх шкіл не бачать перспективи для себе на батьківщині.

Сумно, але факт: нині Україна офіційно визнана транзитною державою й постачальником нелегальних мігрантів у Європу та на Близький Схід. Головні пункти призначення «живого товару» з України — Туреччина, Росія, Греція, Балканські країни, а також держави Західної Європи. Наприклад, відомо, що 7—11% жінок, які були вивезені до країн Європейського Союзу й потрапили в сексуальне рабство, наші співвітчизниці. А скільки їх використовують на важких роботах, скільком довелося примусово стати сурогатними матерями? Точну цифру дізнатися неможливо, оскільки работоргівля — цілковито тіньовий бізнес. Розголошення найменшої інформації може коштувати життя, тому жертви найчастіше бояться співпрацювати з представниками правоохоронних органів. До того ж не секрет, що в деяких країнах із цим бізнесом пов’язані й самі охоронці порядку.

Жінки, яких обманом вивезли за кордон і піддали нещадній експлуатації, будь-що намагаються повернутися додому. Але зробити це надзвичайно складно, адже ділки від секс-індустрії не люблять розлучатися зі своїм «товаром». Найчастіше жертви повертаються додому шляхом депортації, комусь удається втекти. Багато хто повертається за допомогою українських консульств, Міжнародної організації міграції (МОМ) та інших неурядових міжнародних організацій.

Але навіть коли жертви работоргівців прибувають на рідну землю, їхні проблеми не закінчуються. Існування в нелюдських умовах не минається безслідно для здоров’я й психіки жінок. Більшість із них перебувають у стані глибокої депресії, не вірять у власні сили, не уявляють своє майбутнє. Багато хто потребує медичної та психологічної реабілітації. Але, побоюючись осуду оточуючих, соромиться розповісти про свої переживання навіть найближчим людям. Проблему работоргівлі в нашій країні тривалий час замовчували. Не існувало й організацій, готових надати практичну допомогу потерпілим.

Лише недавно ситуація почала змінюватися. Про проблеми сексуальної експлуатації нарешті заговорили відкрито. Нині в Україні з’явилася низка недержавних і міжнародних організацій, що надають допомогу жінкам, котрі постраждали від насильства й сексуального рабства. Однією з таких організацій є Міжнародний благодійний фонд «Карітас України». Він належить до міжнародної мережі «Карітас Інтернаціоналіс»: благодійні організації Католицької церкви, що діють по всьому світі й налічують 162 гуманітарні організації, 44 з яких знаходиться в європейських країнах.

У перекладі з латини «карітас» означає «благодійність» або «милосердя». Саме ці два ємних слова якнайліпше характеризують напрямок діяльності фонду. В Україні «Карітас» діє з 1992 року, здійснює програми соціального розвитку, надає різноманітні соціальні послуги нужденним, незалежно від їхнього віросповідання й національності.

Один із найуспішніших проектів — «домашня опіка». Співробітники обслуговують лежачих хворих або літніх людей удома. Таке обслуговування передбачає догляд за хворими, готування їжі або закупівлю продуктів, прибирання квартири, допомогу в юридичному оформленні документів. У програмі «домашня опіка» задіяно 14 станцій, кожну з яких обслуговує по 50 осіб.

Другий напрямок у галузі охорони здоров’я — Лікарня ім. митрополита Андрія Шептицького у Львові, поліклініка для малозабезпечених, де послуги та значну частину медикаментів надають безплатно.

Серед доброчинних акцій фонду «Карітас» слід згадати допомогу потерпілим від повені в Закарпатті 1998 та 2000 року й довгострокову програму допомоги жертвам катастрофи під час авіашоу у Львові 2002 року. Крім того, двері фонду відчинені для всіх, хто потрапив у складну життєву ситуацію: самотніх матерів, сиріт, жертв сімейного насильства, колишніх в’язнів. Успішно працює програма «12 кроків» для людей з алкогольною та наркотичною залежністю.

Особливу увагу приділяють проблемам дітей і молоді. Регіональні організації «Карітас України» відкрили притулок у Тернополі та кризовий центр для «дітей вулиці» у Львові. Створюються також мобільні станції для безпритульних.

Знедавна діяльність «Карітас України», пов’язана з міграційними процесами, розвивається особливо активно. Міграційні програми фонду стосуються проблем нелегальної міграції, торгівлі людьми, зокрема жінками, а також змушеного становища українських нелегальних мігрантів за кордоном.

2002 року «Карітас України» відкрив у західному регіоні країни притулок для жінок, які потерпіли від торгівлі людьми. У цьому притулку жінкам надається тимчасове житло, фахова допомога психолога, лікаря та соціального працівника. За бажання вони можуть пройти курси фахової підготовки.

«Карітас України» також є членом міжнародної мережі християнських організацій із запобігання торгівлі жінками «КОАТНЕТ», яка сприяє міжнародному співробітництву в цьому напрямку.

У лютому 2004 року «Карітас України» спільно зі своїми партнерами («Карітас Франції», французькою Організацією навчальної, соціальної підтримки й опіки, львівським фондом «Салюс») розпочав новий дворічний проект «Розвиток мережі консультативних центрів соціальної допомоги жінкам, які потерпіли від торгівлі людьми». Проект співфінансується Європейською Комісією в Україні. Його мета — допомогти нашим співвітчизницям, котрі стали жертвами работоргівців, повернутися до нормального життя.

Нині вже створено чотири регіональних спеціалізованих консультативних центри на базі місцевих організацій «Карітас» у Західній Україні: у Хмельницькому, Івано-Франківську, Сокалі й Дрогобичі. Тут жінки можуть одержати психологічну підтримку, допомогу в працевлаштуванні, пройти соціальну та медичну реабілітацію. Кожна з них може бути впевнена в тому, що тут ніхто не докорятиме їй і не засуджуватиме її. «Наша робота з потерпілими жінками грунтується на засадах неосудження, захисту прав людини та безкорисливої допомоги тим, хто її потребує», — переконаний координатор Програми протидії торгівлі людьми «Карітас України» Сергій Гриценко. Для кожної підопічної розробляється індивідуальний план реабілітації, до роботи з нею залучають досвідчених фахівців. Завдяки щирій турботі, увазі й теплу до жінок, які пройшли через тяжкі випробування, повертаються душевна рівновага, впевненість у собі, віра в людей. Багато хто одержує освіту, влаштовується на роботу, обзаводиться сім’єю й стає повноцінним членом суспільства.

Щоб привернути увагу громадськості та представників державних структур до проблем работоргівлі, «Карітас України» організовує всілякі інформаційні заходи: лекції, тренінги, поширення листівок і буклетів. Гриценко переконаний: потрібно не лише боротися з наслідками работоргівлі, а й провадити широку просвітницьку діяльність, спрямовану на запобігання цьому небезпечному явищу. У цьому «Карітас України» розраховує на допомогу Української Греко-Католицької церкви, священики якої просвіщають своїх парафіян, закликаючи суспільство змінити ставлення до потерпілих жінок. І починати профілактичну роботу слід насамперед із молодого покоління. Адже українська дівчина потрапляє в тенета работоргівців аж ніяк не випадково. У суспільстві все ще існує міф про те, що за кордоном живеться легше й багатше, ніж удома. Саме тому молодь прагне всіма правдами й неправдами виїхати туди. Багато хто мріє одержати престижну освіту, побачити світ, вдало вийти заміж. Але в більшості випадків їхні мрії так і не стають реальністю. Тим часом торгівці «живим товаром» користуються непоінформованістю наших співвітчизниць.

Саме тому в кожному з регіональних консультативних центрів фонду постійно працюють телефонні інформаційні лінії, куди може звернутися будь-яка жінка, котра вирішила виїхати за кордон. Досвідчені консультанти разом із нею проаналізують ситуацію, розкажуть про правила безпеки виїзду за кордон, забезпечать адресами та телефонами закордонних представництв і місій, куди можна звернутися в разі потреби. Це насамперед консульства та посольства України, а також різноманітні місії й організації, що надають усіляку допомогу потерпілим жінкам.

Співробітники центрів «Карітас» уже провели понад 30 лекцій і тренінгів у школах, коледжах, інститутах міст, де реалізується проект. Молодь слід попереджувати про небезпеку, що ховається за невинним запрошенням попрацювати танцівницею в барі або покоївкою в готелі. Вони мають чітко усвідомлювати ризик нелегального працевлаштування за кордоном і уявляти собі можливі негативні наслідки такого рішення.

Чим вищою буде обізнаність нашого суспільства з такою актуальною проблемою, як торгівля людьми, тим менше молодих людей упіймається на гачок работоргівців.