Інтернет-пастки для молоді

Днями на телевізійному каналі Hallmark демонструвався фільм «Підліток­зірка» (Teen Star), який 2004 року став художньою подією в Канаді, привернувши увагу суспільства до теми дитячої та підліткової порнографії в Інтернеті. Інша тривожна звістка прозвучала у міжнародних новинах ВВС з Австрії: поліція розкрила мережу продавців порно­графії, які розповсюджували, зокрема, й дитяче порно з насиллям. За попередніми даними, налічується 2,5 тис. підозрюваних у цій протиправній діяльності з 77 країн світу, включно із Західною і Східною Європою та США.

Кожна країна бореться з цим злом у свій спосіб. Так, у Великій Британії навіть зберігати дитячу порнографію — кримінальний злочин, а за спробу скачати її з Інтернету на порушника накладається штраф, еквівалентний 150 тис. доларів США. Але навіть такі жорсткі заходи не завжди ефективні.

Шкідливий контент в аудіовізуальному секторі медіапростору виник разом із такими могутніми медіа, як кіно, а згодом — і телебачення, що запанували над свідомістю й почуттями мільйонів глядачів в усіх куточках Земної кулі. Майже одночасно перед суспільством постала загроза демон­страції широкій аудиторії сексуально відвертих сцен, порнографії, насильства, жорстокості та агресії.

У 1970—80 рр. проблематикою рішуче зайнялися науковці США і Канади, Західної Європи і Австралії. Дослідження виходять за національні кордони. Дедалі більше уваги вивченню негативних наслідків шкідливого контенту та заходам, які б запобігали його розповсюдженню, приділяють міжнародні урядові і неурядові організації, зокрема і ЮНЕСКО.

Рада Європи неодноразово звертала увагу на важливість запобігання показу жорстокості, насильства, сексуально відвертих сцен та порнографії з допомогою вироблення спеціальних положень у національних законодавст­вах країн-членів. В такий спосіб сформувалася вертикальна система регуляції для кіно, телебачення, відео, друкованих медіа та відеоігор. Особлива увага приділяється розробці регуляторних інструментів щодо таких правопорушень, як дитяча і жорстока порнографія.

Нові завдання виникли у зв’язку з небачено швидким розвитком Інтернету та розширенням неконтрольованого доступу до нього дітей і підлітків. Усі попередні аудіовізуальні медіа існували у форматі, який не міг подолати невидиму, але все ж таки реальну стіну між медіумом та аудиторією, хоча вже йшлося про інтерактивність.

Іншою важливою прикметою є те, що діти і підлітки часто йдуть в авангарді нових процесів — їх можна назвати першим диджитальним поколінням. Нові медіа й Інтернет стали для них середовищем зростання, впливаючи на соціальні, культурні та емоційні аспекти розвитку особистості. Зрозуміло, що в різних країнах показники цього включення (e-readiness — електронної готовності) досить різні. Так, за даними досліджень вчених С.Лівінгстоун та М.Робер, у 2004 році кожна десята британська дитина віком від 9 до11 років і кожен п’ятий підліток віком від 12 до15 років мали доступ до Інтернету у своїх спальнях.

Йдеться не тільки про можливість «пасивного споживання». З поширенням диджиталізації змінилася сама парадигма означення масовокомунікаційного процесу.

По-перше, зникає чіткий поділ між ЗМК, виробниками контенту і їхніми споживачами або реципієнтами. Розмаїтість комунікаційних шляхів дає нечуване відчуття свободи особистості. Ди­тина або підліток не розуміють, що їхні дії у кіберпросторі можуть відстежуватися дорослими особами з хибними нахилами, а спілкування у чаті нібито з однолітком може обернутися сумнівним знайомством, а надалі — реальною зустріччю із дорослим збоченцем або злочинцем.

Але зміна комунікаційної парадигми полягає не тільки у цьо­му. Онлайнове середовище розкриває безліч можливостей. Діти й підлітки перетворюються на найактивнішу вікову групу споживачів. Вони можуть самі створювати контент як автори, музиканти, фотографи та режисери й оператори відеофільмів, гравці або, як їх називають, геймери. А також перебирають на себе інші важливі функції — видавців, цензорів, дистриб’юторів тощо. При цьому важливо зазначити, що діти багато в чому переважають у комп’ютерних знаннях пересічних дорослих, в першу чергу — своїх батьків.

Одним із прикладів такої діяльності є створення блогів — індивідуальних веб-щоденників, відкритих для публічного доступу і, як правило, щоденно оновлюваних. Контент блогу часто має персоналізований характер і відбиває особистість його автора. Дитина або підліток може не тільки вільно відвідувати блоги, зміст яких часом містить шкідливий для їхнього розвитку контент, а й створювати їх сама.

Ще один різновид — моблоги. Це блоги, опубліковані безпосередньо з мобільного телефону або іншого мобільного пристрою, які часто оперують візуальними засобами, оскільки, як правило, у стільникових телефонах є диджитальні камери.

Діти і підлітки самі можуть виступати виробниками і дистриб’юторами шкідливого контенту. Вони здебільшого не розуміють, що, скажімо, такі безневинні, на перший погляд дії, як розміщення фотографій своїх або маленьких сестрички чи братика, шкільних друзів, можуть призвести до небезпечних наслідків: лайливих висловлень, погроз; непристойних коментарів збоченців; спроб утворення контактів схиблених дорослих із дітьми, фото яких є у цих веб-щоденниках, тощо.

Завдяки Інтернету і широким мож­ливостям підключення різноманітних електронних пристроїв діти та підлітки можуть приєднуватися до мережевих спільнот, груп за інтересами, різноманітних рухів, акцій тощо. Молоде покоління добре орієнтується в інтернет-галактиці, легкість утворення контактів і анонімність якої часто дарує відчуття персональної свободи, незалежності від батьків та вчителів. Водночас юні недосвідчені користувачі легко можуть стати жертвами шкідливої діяльності різноманітних груп, течій, спільнот екстремістського та іншого характерів.

Крім того, малеча легко підпадає під вплив агресивної реклами виробників дитячих продуктів (харчування, безалкогольних напоїв, одягу, іграшок та різноманітних ігор) і деяких транснаціональних корпорацій, які заманюють дітей на свої сайти, обіцяючи можливість участі у нових комп’ютерних іграх, тим самим змалечку привчаючи дітей до своїх брендів.

Комп’ютерні ігри розміщені не тільки на сайтах ТНК, а й на безлічі інших сайтів та порталів. Вони різноманітні за своїм характером і спрямованістю. Якщо педагогічні кола покладають багато надій на дидактичний характер хоча б частини комп’ютерних ігор, то психологи здебільшого не поділяють цієї думки. Так, психологи з Ґетеборга С.Енгефельд-Нельсон та Дж.Сміт провели у 2004 р. дослідження, які підтверджують зв’язок між антисоціальними комп’ютерними іграми та агресивною поведінкою. А в книжці американських науковців Д.Гроссмана та Дж.ДеГаетано «Припиніть вчити наших дітей, як убивати» (1999 р.) висуваються гіпотези про те, що, граючи у комп’ютерні ігри, можна навчитися вбивати людей; що такі ігри формують уявлення про реальний світ і роблять нечутливими до проявів жорстокості та насильства. Психологи переконливо доводять, що комп’ютерні ігри породжують у завзятих геймерів неймовірно сильні емоції і можуть змінювати почуття та соціальні й моральні установки.

Специфічно онлайновою загрозою є спам. Дослідження впливу спаму на дітей та підлітків, проведене в 2003 році компанією Symantec, що займається питаннями безпеки в Інтернеті, дає підстави стверджувати: 80% юних користувачів щоденно зіштовхуються зі спамом і характеризують його як «невідповідні», «недоречні» послання, а понад половина опитаних після цього відчувають себе «ображеними» або «засоромленими». Тут не тільки засилля комерційної та фінансової реклами і пропозиції знайомств, а й реклама ліків, засобів для схуднення, придбання різноманітних (часто сумнівного характеру) пристроїв зі знижками і, що набагато гірше, спам, який є перехідним ланцюгом до порнографічних сайтів.

Порнографія не є винаходом Інтернету. Класифікація масовокомунікаційної продукції з метою захисту дітей та підлітків від шкідливого контенту, до якого належить і порнографія, існує в багатьох країнах світу. Розроблено і впроваджено також відповідні законодавчі норми та регулювання на державному рівні. Інша річ, як вони виконуються. У країнах із сильним громадянським суспільством є багато організацій, які відстежують виконання прийнятих норм телевізійними каналами, кінотеатрами тощо. Так само у кожній державі створено свої класифікації, що корегують перегляд дітьми, підлітками, юнацтвом.

Комерційний контент із відвертими сексуальними сценами, який поширюється традиційними медіа, поділяється на дві категорії. До першої належать фільми, комп’ютерні ігри, відеофільми, телевізійні програми, котрі містять детальні сексуальні сцени або епізоди, в яких демон­струються відверті сексуальні стосунки, що становлять частину всього твору. До другої — порнографія, яка розповсюджується через книжки, журнали, фільми, DVD.

Кіберпростір додає до традиційних загроз і ризиків нові, на які суспільство ще не встигло знайти адекватних регуляторних та застережних заходів, — онлайнова дистрибуція комерційно продукованого порнографічного контенту всіх наявних жанрів, некомерційно створений сексуальний та порнографічний контент, а також чати, де порнографічний контент можна отримати, не платячи за нього гроші.

Мобільна комунікація розши­рює рівень доступу, а також має великий потенціал для створення й подальшого розповсюдження порнографічного контенту авторами та користувачами, серед яких є неповнолітні. Як свідчить Р.О’Коннелл у виконаному на замовленні ЮНЕСКО дослідженні «Мережа педофілів у Інтернеті» (2001 р.), є багато дорослих збоченців, котрі розповсюджують і пропагують порнографічний контент, зокрема дитячу порнографію та педофілію, маючи на меті, по-перше, привчити дітей до такого роду шкідливих матеріалів, по-друге — переконати їх у «нормальності» цього, по-третє — схилити до сексу з дорослими. До цього слід додати, що брутальний порнографічний контент породжує схильність до жорстокості, насильства й агресії, які становлять велику небезпеку для дітей, підлітків та суспільства в цілому.

У категорію «жорстокість» входять такі поняття, як насильство, хуліганство, бійки, розбійницькі напади, вбивства, ненависть, тероризм, расизм, ксенофобія та ін. Вплив цього контенту на дітей і підлітків великий, тим більше що часто жорстокість і насильство на сайтах такого характеру поєднані з жорстоким порно. Крім того, дитина може знайти там жахливі сцени аутопсії, нещасних випадків, убивств тощо. Велику проблему становить онлайнове залучення дорослими дітей та підлітків. Контент, сповнений жорстокості й насильства, можна знайти у різноманітних чатах, в яких спілкуються, переважно анонімно, як дорослі, так і підлітки.

Насамкінець слід виокремити ще таку групу, поява якої стала можливою завдяки розвитку інтерактивності в Інтернеті та пов’язаних із ним диджитальних пристроїв і технологій. Йдеться про шкідливий контент, присвячений пропаганді хворобливих станів людини, які призводять до суїциду, булімії, анорексії тощо.

Нині, занепокоєні масштабами глобального зростання таких хвороб, як анорексія та булімія, світові королі моди на кастингах моделей до своїх будинків високої моди відхиляють кандидаток з усіма ознаками виснажливого голодування та надмірно (навіть за еталонами цього бізнесу) малою вагою. Але зупинити численних жертв нав’язаних жіноцтву стереотипів вже майже неможливо. Свою шкідливу справу роблять і спеціалізовані сайти, на яких можна побачити «взірці» анормального схуднення, заклики до невживання їжі, девізи на кшталт «чим нижча вага, тим красивіша», дієти і поради, як швидше скинути вагу, осуд тих, хто цим не переймається, і т. ін. Зрозуміло, що батькам та лікарям важко протидіяти такій масованій інформаційній атаці.

Сайти і форуми, які концентруються на оспівуванні та звеличенні актів суїциду, містять матеріали про способи самогубства, про релігійні акти, пов’язані з цим явищем, заохочують до дискусій про них, розміщують сповіді тих анонімних інтернет-користувачів, хто в реальності або у фантазіях пережив невдалий акт самогубства, тощо. Абсолютно зрозуміло, що такі сайти особливо небезпечні для несформованої і часом нестабільної дитячої та підліткової психіки. Вже нині небезпека відвідання таких сайтів опосередковано підтверджується статистикою зростання кількості суїцидів в економічно розвинених країнах Європи та Америки, населення яких найбільшою мірою, порівняно з іншими регіонами, забезпечене доступом до Інтернету. Ризики, пов’язані зі шкідливим контентом у кіберпросторі, багаторазово посилюються новою хворобою, яку медики назвали «інтернет-залежністю».

Є всі підстави говорити, що шкідливий контент у кіберпросторі нині набуває статусу глобальної інформаційної загрози, впливаючи на моральні, фізичні, психологічні, соціальні та культур­ні аспекти життєдіяльності людей, а особливо — дітей та підлітків. Інтернет і пов’язані з ним інтерактивні диджитальні пристрої не визнають національних кордонів, тобто не можуть бути регульованими на рівні національних законодавств. Вертикальна регуляторна схема, яка спрацьовувала щодо мінімізації загроз, пов’язаних із розповсюдженням шкідливого контенту в традиційних мас-медіа, не діє в умовах інтерактивності та глобальності. Знайти адекватні відповіді на ці нові виклики і загрози — один з імперативів нашого часу.