Інтелектуальні ігри, або Шведський стіл для успішних

Дедалі менше помітно людей, які грають на пляжі в інтелектуальні ігри, дедалі менше дітей та молоді, котрі захоплюються шашками і шахами.

На жаль, ці ігри активно витісняє різного роду ширвжиток, яким затоплений сучасний ринок. Це і пасивна тележуйка, і примітивні стрілялки. Розважальна екранна індустрія поступово заміняє потреби у творчості, у самостійній, спрямованій на мету активності, у виробленні чіткої стратегії й тактики. Навіщо все це? Адже значно простіше натиснути на віртуальну кнопку і знищити ворога одним порухом. І от ти вже герой. Настала розрядка. У фільмах діє аналогічний ефект: сценарна зав’язка — напружене хвилювання і співпереживання героям — вирішення героями проблем на екрані (у гострій боротьбі!) — розрядка у глядача. Як кажуть психологи — гештальт закрито. Невже це глухий кут? Невже на дереві інтелектуального розвитку з’являється всихаюча гілка?

Не все так погано. Авжеж, покоління нинішніх батьків не знало такого інформаційного різносолу. Пропозиція сформувала попит, перекрила і спілкування, і спільне якісне дозвілля. Та й самі батьки нинішніх дітей — то в бізнесі, то «відриваються». А коли випадає можливість побути в товаристві свого чада, вже до ладу й не можуть зорієнтуватися, чим же з ним зайнятися, як будувати контакт. Діти ж либонь більше і краще розуміються на всьому «кнопковому» просторі. Чим їх тепер здивуєш і привабиш? Вже точно не дерев’яними іграшками... Хоча, стоп! Як же? Є ще гра, та й не одна! Нема сумніву, що ігровий простір діти готові заповнювати знову і знову. Така вже їхня природа. І ми всі, хоч і забуваємо про це, за великим рахунком діти: любимо сюрпризи, любимо весело проводити час, перемагати, починати гру спочатку. Звісно, це в широкому сенсі, але конкретизувати для себе ігрову потребу у вигляді певних форм спілкування з дітьми — кожному дорослому було б корисно.

Тренажери успіху? Отже, йтиметься про шашки і шахи. «Ну що в них невідомого?» — заперечить читач. А те, що ці ігри мають свою філософію. До того ж вони моделюють певну реальність і способи поведінки в ній. Нині такими популярними є психологічні тренінги. От шашки і шахи — відмінні тренажери не тільки для гнучкості розуму. Регулярні заняття ними — це психологічна школа успіху. Завдяки ним активізується й удосконалюється вся інтелектуально-вольова сфера. Тут і увага (треба стежити за ходами партнера, за змінами комбінації фігур на дошці), і уява (уявлення, як зміниться ситуація після ходу), і мислення (пошук оптимальних варіантів), і витримка, і регулярний рух до мети.

Шахи — є більш традиційними і вважаються елітною грою. Але що стосується їхньої поширеності, то вони не такі вже універсальні. Є у цієї гри специфіка, яка робить її для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку малодоступною. Партія часто затягується надовго, партнер думає над ходом, ураховуючи різні можливості фігур і складність наслідків ходу, а це потребує терпіння. Концентрація уваги дитини розсіюється. Поки вона розмірковує над тим, як ходить певна фігура, вислизає позиція на протилежній частині дошки, узагалі забувається мета. Малюки не сприймають партію як цілісне явище. Для них фігури — окремі персонажі тимчасових зіткнень на дошці. І втрачати «дорогих» персонажів шкода, звідси — напруження, мотивація не на досягнення, а на уникнення втрат.

Шахи моделюють війну або конкуренцію за владу двох ієрархічних соціальних утворень із детермінованістю титулів, чинів, посад. Гравець мусить мислити як корпоративний або навіть державний стратег. Такі мотиви, за дослідженнями соціальної психології, є лише в лідерів, а їхнє співвідношення зі звичайними членами соціуму — приблизно
1 до 20.

Отже, шахи — гра для лідерів? Саме так! До речі, сильні лідери, а це енергетична, а не моральна характеристика, — не бояться програшу. Але їхні амбіції вимагають перемог. Або людина удосконалюється, або покидає гру.

Чому б не використовувати шахи як технологічний інструмент для добору, формування і загартування лідерів? Адже успішним стає той, хто накопичує перемоги. Та щоб перемагати, треба вчитися, тренуючись. Лідерство тільки у декого яскраво виявляється як уроджена якість. Лідерства, як і успіху, можна навчити. Для цього розробляють освітні технології. Так, у школі «Афіни» з метою розвитку підприємницьких навичок і формування лідерських якостей використовують не тільки шахи. Вся навчальна і будь-яка інша діяльність, організована школою, відбувається у форматі мегагри. Тут змагання із собою вчорашнім, із партнером, командне змагання відбувається в контексті найцікавіших завдань, можливості проявити творчий підхід. Усі ці ігрові форми мають свої назви, відображаються на екранах. Є гра для кожного окремого класу, є спільні ігри. Є тимчасові, а є постійні. Вся інформація для батьків і будь-якого охочого — на сайті школи. Але примітно те, що шахи тут — справа серйозна. Їм виділяють спеціальні уроки, обов’язкові для всіх.

А що ж шашки? Чим гарні вони? У більшості населення склався стереотип, що шашки — проста гра. Справді, простота, легкість і доступність правил приваблює дітей передусім. Але, як усе геніальне — є простим, так і шашки таять у собі колосальний розвиваючий потенціал. Вони цілком відповідають психологічним особливостям дитячого віку. Дітям важливо, аби гра була динамічною, без глибоких роздумів партнера над кожним ходом. Їм подобається, що всі фішки між собою рівні (справедливо!). Фішок досить багато, тому втрати не так напружують, як у шахах. Партії можна розігрувати швидко і по кілька разів. Діти сприймають реальність сегментарно, що саме властиво шашкам. Кожний сегмент повинен мати своє завершення (гру легко закінчити), яке у дитини супроводжується розрядкою. Якщо шахи — модель змагання двох ієрархій, що може тривати досить довго і «зависнути», то шашки — модель буття в його варіативності і безкрайості (завершення одного сегмента передбачає початок іншого). А простота правил не тільки не виключає складності стратегій (буттєвих утворень), — вона є їхньою умовою.

Тож шашки — потенціал, який наша освіта мусить використовувати для загального психічного розвитку дітей, для їхнього задоволення, зрештою, щоб дозвілля з батьками бодай іноді могло бути заповнене більш змістовно, аніж спільний перегляд телепередач під лускання насіння.

Перспектива — світові шашкові турніри. Виявляється, вони проходять давно. Україна відносно недавно почала брати в них участь. Тож у шашкістів-початківців є майбутнє. До речі, всі переможці останніх змагань захоплювалися шашками з дитинства в школі, а потім уже тренувалися в майстрів у спеціалізованих спортивних школах і клубах.

З 24 по 31 серпня змагання проходили в столиці Швеції. У Стокгольмі відбувся перший в історії шашковий турнір Скандинавії, який мав символічну назву «Кубок вікінга». Це був водночас міжнародний турнір і чемпіонат Європи з бліцу серед чоловіків і жінок. Приз для переможця становив 1000 євро. Він дістався голландцю зі слов’янськими ім’ям і прізвищем — Олександру Балякіну (47 очок). Зате наступні місця посіли наші колишні й нинішні співвітчизники.

Турнір проходив під патронатом Європейської асоціації шашок (EDC) і став відбірним до чемпіонату Європи 2010 року в Нідерландах. Гра проходила за швейцарською системою, тобто було зіграно сім турів.

Шашки традиційно привертають увагу гросмейстерів, майстрів, та й просто гравців із Нідерландів, Росії, України, Польщі, країн Балтії, Бельгії, Азербайджану тощо. Однак у цьому списку ніколи не фігурувала Швеція. Приймаюча сторона виявила практичний інтерес до процесу підготовки і проведення таких заходів. Під час чемпіонату велися переговори про подальше співробітництво і про можливе створення федерації інтелектуальних ігор Швеції. Генеральний спонсор і організатор турніру пан Петер Ковач погодився з ідеєю впровадження досвіду європейських країн, а також досвіду України для створення сучасної шахово-шашкової школи Королівства Швеції.

Очевидно, Швеція, не маючи ані своїх гравців, ані своєї федерації з інтелектуальних ігор, була надзвичайно зацікавлена у впровадженні їх в освітні програми. Навіщо? Щоб розвивати своїх дітей, робити життя громадян ще цікавішим і успішнішим.