ІМ’Я МЕНІ — ЖІНКА

Досі в нашій країні, незважаючи на величезну кількість жіночих розважальних, просвітницьких і освітніх передач, публікацій і ток-шоу, існує думка, що дівчаток виховувати простіше, ніж хлопчиків. Слухняні, спокійні, милі й охайні дівчатка на противагу бешкетникам-бруднулям і вигадникам — хлопчиськам.

Мати з самого початку вважає, що донька ближча до неї: хоч маленька, але жінка. Вона зрозуміє... Тому весь бойовий заряд мама витрачає на чоловіків (тата, чоловіка, батька, брата, сина, свекра та ін.). А тим часом ми вступили в XXI століття. І вже друге століття жінку сприймають зовсім інакше, ніж ще три століття тому.

Бажаючи наділити себе більшими правами, ця тендітна істота набула набагато більше обов’язків і поклала на себе більше відповідальності. Де тонко, там і рветься. І першою по швах розлізлася родина. Розлучення, які нівечать долі та здоров’я дітей, втягують нові й нові покоління в порочний коловорот. Хоча традиційно жінка виступала як хранителька сімейного вогнища. Ось і виходить: виховувати дівчаток не таке вже несуттєве завдання.

Два боки однієї медалі: з дитинства переконувати дитину, що головне — це активність і незалежність, і зовсім інше — прищеплювати м’якість, покірність, співчуття — якості, незамінні в родині, але несумісні з розхожими уявленнями про лідерство й кар’єру. Але доводиться втручатися мудрій природі! Навіть ті, хто вельми процвітає на службі й робить запаморочливу кар’єру, вважають, що дівчинку необхідно орієнтувати передусім на родину. У жінки, в котрої не склалося особисте життя, нерідко спотворюється чи псується характер. І це багато в чому не її вина, а її біда. Стосунки з товаришами по службі не складаються, виникають неврози й інші хвороби. І звісно, успішна кар’єра можлива хіба що ціною здоров’я. Для такої жінки кар’єра й робота — біг по колу або гонки на перегонки з власною тінню. Втішаючи себе, що не в усіх однаково складається, вона хоче «дібрати» на роботі, за великим рахунком, не одержуючи задоволення ані від своєї праці, ані навіть від її винагороди. Така сама ситуація, якщо в сім’ї скандали або діти «відбилися від рук». Яка вже тут робота?

Основна проблема виховання сьогоднішніх дівчаток — це виховання жіночності. Але навіщо виховувати те, що дала сама природа? Проте сталася парадоксальна річ: у боротьбі за рівноправність із чоловіками жінки здобули перемогу, але в результаті перейшли грати на чуже поле та поступилися своїми позиціями, втратили м’якість і наївність, яка так зворушує сильних чоловіків. Сучасний стиль — наполегливий, агресивний, зухвалий. Бути жіночною багатьом здається немодним, це сприймається як прояв слабкості.

Батьки, котрі мислять не сьогохвилинними категоріями, а замислюються всерйоз про майбутнє доньок, завжди велику увагу приділяли романтичному вихованню дівчаток. Не бійтеся, що воно не придасться чи суперечитиме життю, яке, звісно, жорсткіше, ніж у романах Шарлотти Бронте чи Джейн Остін. Романтизм дивовижним чином загартовує душу. Тим більше він відповідає самій жіночій природі. Не обмежуйтеся літературою. Розповідайте маленьким представницям прекрасної статі про ваших родичок і знайомих, котрих ви вважаєте гідним зразком для наслідування. Згадуйте історію. Адже в ній чимало прикладів жіночої доброти, самовідданості, милосердя. Частіше ставте доньку в ситуацію, коли їй потрібно про когось подбати. І, ясна річ, відзначайте це як велику гідність! Визнання заслуг — величезний стимул для дитини, проте багато батьків, на жаль, нехтують ним.

Ваша донька крутиться перед дзеркалом? Немає кращого способу двом жінкам знайти спільну мову. Секретничайте зі своєю красунею! І навіть якщо в неї капловухе личко, створіть з цього її родзинку. Пригадайте великих жінок людства: Катерина II не мала стрункої статури, принцеса Діана, навпаки, була худа й довготелеса, пишні груди й родимка над вустами завдавали Мерилін Монро чимало прикростей і... зробили її зіркою.

Але не варто засмучуватися, якщо ви бачите перед собою не маленьку принцесу, а маленьку розбійницю. Дуже багато залежить від особливостей характеру дитини, від її темпераменту. Отаманшами часто бувають гіперактивні чи демонстративні дівчатка, котрим подобається привертати до себе увагу, нехай навіть негативну. А буває і просто авантюрний склад характеру. Боротися з цим не треба. Краще подумати, як націлити таке дівчисько на щось позитивне. Погодьтеся, між бешкетницею та завзятою мандрівницею «дві великі різниці», як кажуть в Одесі. Але й тут пригадайте класику — Бернард Шоу, «Пігмаліон». У душі кожної розбійниці все одно живе леді, інакше ми не називалися б жінками.