Іди за Білим Кроликом

Я ніколи не був активістом волонтерської тусовки. Так само, як не був активістом Майдану, Автомайдану, Автодозору. І хоча мені таке приписують, це не відповідає дійсності. Так, устиг побувати майже у всіх майданівських колотнечах. Так, займаюся волонтерством з березня минулого року. Але жодних зборів у президента я не відвідував, у жодних форумах і з'їздах волонтерів участі не брав. Роблю свою справу - і все. Але коли до мене звернулося DT.UA з проханням прокоментувати "наїзд держави на волонтерів", а саме статтю Віталія Дейнеги з цього приводу, я трохи здивувався. Скандальна історія пройшла повз мене. Поки я інфантильно робив свою маленьку справу, на просторах Фейсбуку постала "Волонтерська тюрма" (група) з двома тисячами "арештантів" (волонтерів), які протестують проти державного свавілля.

Насельники тюрми - люди креативні: є в них емблеми, шеврони, футболки, що популяризують новий соціальний статус, - "Волонтерорист"; публікуються відповідні духу закладу тюремні байки, анекдоти й рецепти нехитрої трапези в'язнів. Усі в захваті, місце "шикарне", бойовий дух на висоті.

"Влада затіяла війну!" - кажуть дві тисячі "ув'язнених" волонтерів (звідки їх стільки?) вустами своїх спікерів - Дейнеги, Бірюкова, Брауна (і когось там іще). І це не смішно. Бо в ролі "влади" виступають прості слідчі, що посміли поставити кілька запитань представникам однієї волонтерської організації у справі, в якій вони можуть проходити тільки як свідки. На роль "влади" призначено простого есбеушника, який поцікавився походженням зброї в людей (волонтерів) у мирному місті. "Владою" названо Дмитра Тимчука, депутата (вже тепліше), члена комітету Верховної Ради з оборони, який висловлює своє здивування певними діями деяких членів так званого Волонтерського десанту в Міністерстві оборони. До "влади" віднесли навіть людину, яка вийшла з "десанту" і написала "донос" у прокуратуру. Чи все-таки не донос, а повідомлення про злочин?..

Хто ж тепер розбиратиметься, якщо не "влада" - сам ПОП, голова СБУ, головний військовий прокурор, міністр оборони - на боці "скривджених волонтерів", про що на своїй фб-сторінці врочисто повідомив Юрій Бірюков. І пообіцяв розробити "інструменти захисту" волонтерів від можливих "ексцесів". Правда, визнав, що "доплати" волонтерським "десантникам" незаконні; що їздити на "лівих" номерах і походжати зі зброєю неприпустимо. Навіть якщо ти - волонтер.

У мене як у волонтера було безліч сутичок з "Беркутом" на блокпостах, починаючи з квітня минулого року. Не раз і не два доводилося "з'ясовувати стосунки" з есбеушниками. При мені військові мало не до смерті побили журналістів, інших журналістів доводилося діставати з "підвалу". Скільки разів мені погрожували розстрілом, я вже збився з ліку… Але ніколи мені не спадало на думку, що в цьому винна "влада". У цьому винні конкретні люди й конкретні обставини. Часто в цьому винна війна, яка нас усіх озлоблює.

Так само й волонтери - не боги й не ангели. Не секрет, що дехто з нас поводиться зухвало, грубо, по-хамському. Як поводилися "майданівці", які розсікали після 21 січня вулицями столиці на крадених машинах із "чесно віджатою" зброєю. Волонтер - такий самий громадянин; і немає жодного закону, який дозволяв би йому порушувати всі інші закони. Жодні "заслуги" не можуть бути виправданням злочину.

Суть усієї цієї "війни влади проти волонтерів" - у серйозній критиці діяльності групи Бірюкова в Міноборони. Решту "фактів" нібито системних наїздів "влади" на волонтерів притягнуто за вуха. "Волонтерську тюрму" побудовано з однієї метою - підняти волонтерську громадськість на захист "Волонтерського десанту" і афілійованих з ним структур. Це звичайна маніпуляція.

По-перше тому, що "Волонтерський десант" аж ніяк не є волонтерською організацією, і його "десантники" - звичайні службовці Міноборони з незвично високими для цього відомства зарплатами, які виплачувалися з коштів, зібраних у населення. Це само по собі погано, бо справжню реформу Міноборони треба було починати зі встановлення ринкових зарплат і конкурсного відбору на посади фахівців, а не "своїх" людей.

По-друге, до самої діяльності цього "десанту" справді є безліч запитань, зокрема про закупівлю арктичного палива наприкінці зими за завищеними цінами, які важко пояснити; про організацію конкурсів з вимогами, прописаними під одного учасника; про препогану якість взуття і форми, якими постачають війська.

Не дивно, що труди "героїчної" роботи "Волонтерського десанту" цікавлять профільний комітет Верховної Ради. Немає нічого дивного в тому, що законність дій деяких учасників "десанту" може (і повинна) перевірити Військова прокуратура. Дивна реакція команди Бірюкова на запитання, які їм ставлять, на обґрунтовану критику. Соромно читати крики, матюки, образливі висловлювання "десантників" на адресу опонентів. Дивно бачити їхні незграбні апеляції до президента, міністрів, голів і прокурорів з проханням захистити від "свавілля влади". Смішно бачити цю тусовочну лубочну волонтерську "тюрму".

Час жити за законом.