«ІДЕАЛЬНЕ МІСТО» НА ЛЬВІВЩИНІ ОТРИМАЛО ПРАВО НА ВІДРОДЖЕННЯ

Інколи, проїжджаючи повз невеличке «повітове» містечко, навіть не підозрюєш, які історичні події торкнулися його стін, наскільки унікальні його напівзруйновані будинки та споруди — витвір рук великих зодчих і живописців…

Місто Жовква на Львівщині було побудоване наприкінці ХVІ — на початку ХVII століття. А 22 лютого нинішнього року відзначило 400-річчя від дня присвоєння йому Магдебурзького права — права на самоврядування, розвиток ремесел та вільної торгівлі, певну незалежність від центральної влади. Це право було надане Львову і багатьом іншим містам, але Жовкві в цьому переліку відводилося особливе місце.

…Коронний гетьман, канцлер Польщі Станіслав Жолкевський (з походження русин) родом із цих місць. Розпочавши 1594 року будівництво свого родового маєтку, гетьман і його дружина прагнули втілити ренесансну містобудівну ідею відомого італійського зодчого П’єтро Катанео про «ідеальне місто», у якому мають гармонійно поєднатися досконала архітектура, організація соціального життя та надійні оборонні споруди. Проектували і будували місто-фортецю Жолкевських відомі італійські архітектори.

Найбільшого розквіту Жовква досягла в другій половині ХVII — на початку ХVIII століття (тоді вона стала резиденцією польського короля Яна III Собеського), коли опинилася в центрі європейських подій і вважалася одним із найгарніших приватних міст-резиденцій Європи, важливим центром розвитку мистецтва, культури, релігії та друкарства. У невеличкому, на півтори тисячі чоловік містечку, окрім королівського замку, було п’ять великих монастирів, єврейський релігійний центр із двома синагогами, унікальна школа художників та різьбярів по дереву... Славилася Жовква також гарною і пропорційною житловою забудовою, чудовими парковими ансамблями та оборонною системою — унікальне місто справді було неприступною фортецею.

Півроку в Жовкві містилася ставка російського царя Петра I, саме тут він розробляв план походу на шведів. Тут затвердив і кириличний алфавіт, завдяки чому, можливо, і стала Жовква центром друкарства, який забезпечував друкованою продукцією всю територію нинішньої Західної України.

Після королівської сім’ї Собеських «ідеальним містом» володів литовський князь Михайло Радзивілл, але, вочевидь, не лежала до нього душа, оскільки вивіз звідти практично всі цінності.

Під час австро-угорського правління місто почало занепадати. Остаточно воно було зруйноване 1915 року, під час війни Австрії з Росією, коли Жовква кілька разів переходила з рук у руки, а потім була спалена. І хоча до початку Другої світової війни ця територія належала полякам, мало що змінилося в непривабливому вигляді мальовничого колись містечка.

Практично до 90-х років ХХ століття історична, архітектурна й культурна спадщина Жовкви перебувала в забутті. Так, в унікальному парафіяльному костелі Святого Лаврентія (пам’ятці світового значення), у якому міститься пантеон родів Жолкевських, Даниловичів та Собеських, був військкомат, а на території королівського замку квартирувала військова частина. Стояли пусткою або ж були зруйновані інші архітектурні пам’ятки...

Однак, попри «життєві» перипетії, місто все ж таки вижило і збереглося як цілісний історичний ансамбль із первозданним ренесансним плануванням. Це місто по-своєму унікальне не лише в Україні, а й у Європі. Дякувати Богові, що це вже починають розуміти. З 1994 року Жовква — історико-архітектурний заповідник, до складу якого входять історичне середмістя (місто в оборонних валах) і Львівське передмістя. У них — 55 пам’яток архітектури світового, національного та регіонального значення. У місті налічується понад сто інших історичних та культурних цінностей. З 1998 року Жовква — один із претендентів на внесення до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Розроблено і затверджено Кабміном «Комплексну програму збереження та відновлення історичного архітектурного середовища міста Жовкви на 2001—2020 роки». А у зв’язку з 400-літтям присвоєння місту Магдебурзького права Президент України підписав відповідне розпорядження про підготовку та святкування цієї дати. У загальнодержавному масштабі вона відзначатиметься 3—5 жовтня нинішнього року. Щоб виділені на відбудовні роботи кошти було освоєно і місто годилося для показу, львівський губернатор Мирон Янків також оголосив 2003 рік на Львівщині роком Жовкви, адже в найближчому майбутньому вона може стати туристичною меккою (поляки вже освоїли цей маршрут) і давати чималі гроші та працювати на імідж (у Львівській області чимало пам’яток старовини, і тому кілька років тому тут усерйоз узято курс на розвиток туризму в регіоні).

Керівники міста й району дуже сподіваються на державне фінансування програми, але цих коштів на весь обсяг робіт, звісно ж, не вистачить. 2000 року з усіх джерел державного фінансування Жовква сукупно отримала 10,8 млн. грн., 2001-го — 22,2 млн., 2002-го — 39,8 млн., на нинішній заплановано 66 млн. грн. Але на відновлення самого лише замку Жолкевських необхідно понад 25 млн. грн. Добре, що більшість проектно-пошукових та деяких інших робіт уже виконано, в основному за рахунок недавно виділеного американського гранта. Складено карту-схему всієї історичної забудови і визначено обсяг реальних робіт. На нинішньому етапі в планах — відновлення оборонних валів, парково-водного комплексу періоду короля Собеського, міської ратуші, в’їзних воріт у місто, відкриття музею та пам’ятника Богдану Хмельницькому, адже батько Хмельницького, а потім і майбутній гетьман України були на службі у Станіслава Жолкевського. Місцеві жителі взагалі вважають, що Богдан Хмельницький народився в Жовкві. Правда, це поки що не доведено. Планується також повністю відновити площу Ринок (Вічову) у її первозданному вигляді.

Сьогодні лише Великий парафіяльний костел (королівська та гетьманська усипальниця, яку називають «малим Вавелем», на відміну від Краківського), що належить римо-католикам, перебуває в більш-менш нормальному стані. Це унікальна в архітектурному плані, найбільша, найгарніша й найбагатша в минулому споруда міста. Після 1991 року його парафіяни та польська сторона дуже багато зробили для реконструкції костелу і збереження історичних реліквій. Там перебувають мармурові скульптури роботи найвідоміших італійських скульпторів, збережено величезні батальні картини. Дві з картин уже відреставровані і поки що зберігаються в іншому замку — Олеському, філії Львівської картинної галереї. А в костелі залишилися спеціально зроблені під ці картини рами. По закінченні реставрації художні полотна займуть належні їм місця.

За свідченнями, в одній із крипт костелу замурована голова самого гетьмана Станіслава Жолкевського, убитого на полі бою турками. Як дуже дорогу реліквію, возили турки голову гетьмана для показу. Дружина Жолкевського запропонувала викупити її. Турки назвали суму — два мільйони золотих монет. На той час за ці гроші можна було побудувати кілька таких міст, як Жовква. Але Регіна Жолкевська зібрала все золото в усіх володіннях Жолкевських, спеціальним королівським указом у Жовкві було відкрито монетний двір, де карбувалися золоті монети для викупу. Голова великого воїна впокоїлася у своєму родовому маєтку.

Історики кажуть, що Жовква своєю появою та вишуканою європейською незвичайністю зобов’язана саме Регіні Жолкевській, оскільки гетьман практично весь час проводив або в боях, або на державній службі.

Територія і замок Жолкевських—Собеських, який був окремим бастіоном, дуже змінилися. Слід відновлювати оборонний рів і наповнювати його водою (колись рів перед замком був завширшки до 17 метрів). Та й сам корпус (точніше, чотири корпуси, що з’єднувалися між собою критими галереями в квадрат) також запався у землю на 6—7 метрів. Палацевий корпус втратив усю свою розкішну передню частину з колонами, арками, вишуканими скульптурами.

Єдиний у своєму роді і монастир отців василіян, точніше — церква при монастирі, розписана в 30-х роках ХХ ст. тепер уже відомим українським художником Юліаном Буцманюком у стилі українського модерну.

Ще унікальніша будівля — синагога, яка споруджувалася за особистої участі Собеського. Це одна з найбільших у Європі ренесансних оборонних споруд. Вона відома в усьому світі. В Ізраїлі, у Тель-Авіві, побудовано кілька таких «жовквівських синагог». Нью-йоркський фонд світових пам’яток заніс її до програми «100 пам’яток світу, які перебувають у загрозливому стані». Завдяки цьому почалося фінансування, проводяться відбудовні та ремонтні роботи. Після реставрації тут буде відкрито центр єврейської культури Галичини. Самих же представників стародавнього єврейського народу в Жовкві практично немає (до Другої світової війни вони становили половину населення — 4,5 тис. чоловік, але в 1942—1943 роках тут було гетто, в якому загинули не лише жовквівські, а й євреї з найближчих міст та сіл, усього близько десяти тисяч чоловік).

В історичному минулому на цій території жили поляки, євреї та українці-русини. Зараз 98% становлять українці, щоправда, корінним населенням їх назвати важко, оскільки кілька разів у різні періоди історії місто практично вимирало і його традиції переривалися. А потім Жовква відроджувалася знову. Тож є надія і сьогодні...