ХТО ЯК ОБЗИВАЄТЬСЯ...

Дитячий садок став для мене неоціненним джерелом незабутніх істин, висловів, анекдотів і афоризмів. Однією з улюблених у нашій групі постійних приповідок була: «Хто так обзивається, сам так називається».

Це вимовлялося приблизно разів вісімсот на день, бо було останнім, вбивчим аргументом у будь- якій суперечці: після всього «противникові» до всіх ним же самим вигаданих «обзивалок» додавати, звісно, вже нічого не хотілося.

Потім на багато років я, природно, забула цю чудову фразу. Доти, поки не пішла навчатися на психотерапевта. Там наші викладачі витратили чимало часу й сил, щоб навчити нас, студентів, мистецтву хоч трохи чути інших людей. І однією з нетривіальніших, здається мені, думок була та, що дуже часто, говорячи про інших, людина насправді говорить при цьому про себе любесеньку.

Для початківців найпростіше простежити цю закономірність на ближніх своїх, коли вони сваряться. Послухайте, яка різноманітна й виразна мова в різних людей, коли їм щось або хтось не подобається.

Деякі в пік розпалу пристрастей вдаються до зоологічної лексики і згадують різну худобу: козлів, корів, сучок, гадів, інших тварин (певно, винятком можна вважати лише півня). З великою часткою ймовірності щодо таких можна припустити, що властивість бути людиною не є для них самоочевидною, і свій людський, а не тваринний статус необхідно постійно якось підтверджувати. Часто такі люди дуже люблять учитися й учити своїх дітей. Відсутність культурного життя в інших може розцінюватися ними як невиправний порок. Я знала одного юнака, який руки не подавав людям, які не читали Мандельштама, вважаючи їх свинями й підтримуючи таким незвичним способом власний «високолюдський» статус.

Інша група людей віддає перевагу лайці, пов’язаній з оцінкою життєвих «досягнень» партнера: непотріб, убозтво, невдаха тощо. Зовсім необов’язково при цьому, що самі вони нічого не домоглися в житті — можливо, якраз зовсім навпаки. Просто їхнє уявлення про вдалу долю тісно пов’язане саме з цією галуззю.

Треті намагаються особливо відзначити саме розумові здібності партнера: ідіот, кретин, недоумок. Четверті — його родину та її моральну бездоганність. Коротше, основна ідея, мені здається, зрозуміла: кожен вибирає слова для сварки сам, і робить це зовсім не випадково, хоча й не завжди усвідомлено.

Освоївши цю сферу, можна рухатися далі, до тонших матерій. Послухайте, як ваш співрозмовник розповідає про життєві події інших людей, які він дає їм оцінки, що хвилює його понад усе, про що він говорить із гіркотою, а про що з презирством... Головне, майте на увазі, що все це, швидше за все, про себе, а не про чужу для нього, по суті, тітку Маню.

Особливо важливо в бесіді відзначати ті моменти, коли раптом, на рівному, здавалося б, місці, з’являється не бачена досі емоційна напруга — виходить, потрапило в больову точку щось надто особисте, навіть коли сам співрозмовник переконаний, що він говорить про геополітичні інтереси Америки й Росії. Послухайте його ще трохи: може бути, це про маленьку зарплату, або про стосунки з тещею, що ніяк не хоче визнати суверенітет рідної держави...

Коротше, вслухайтеся, і перед вами відкриється новий, досі не бачений світ чужої реальності, який, на мою думку, за здатністю викликати захват можна порівняти хіба що з найбільш екзотичними країнами. Але сама подорож при цьому дешевша, безпечніша й доступніша, крім того, можна повернутися в будь-яку хвилину...

Що робити далі з отриманою інформацією — справа ваша. Хтось з майстрів використовує її в бізнесі. Хтось любить усе нове пристроювати до власного життя й дивитися, що вийде. Хтось у такий спосіб обзаводиться друзями й зв’язками. Хтось починає більше цінувати себе чи оточуючих.

І не забувайте давніх, перевірених дитсадочківських істин: хто як обзивається?