Хто поїде в Ашгабад, або Рік дитячої творчості

Дивною видалася Всеукраїнська нарада з питань захисту прав дитини, що відбулася в Українському домі 4 грудня під головуванням В.Януковича. Першою й головною її дивовижею, на мій погляд, коли не за формою, то за змістом, стало те, що доручення президент роздавав не новому, а, фактично, уряду у відставці. І, думаю, багатьох із присутніх у залі чи глядачів трансляції наради на Першому національному каналі не полишало дивне відчуття, що захід цей відбувається невчасно й що головним учасникам та доповідачам вочевидь не до нього.

Не до нього було президенту, який поспішав у Туркменистан на засідання ради глав країн СНД, тому нервово постукував у мікрофон, закликаючи до порядку не в міру балакучих доповідачів, а наприкінці взагалі заявив промовцеві Ю.Павленку: «Ти що, в Ашгабад за мене поїдеш? Чи що?» Не до наради було С.Тігіпку, який несподівано захворів і чиє місце в президії було порожнє. Не до неї було й Р.Богатирьовій, яку президент послав виступати замість головного соціальника, оголосивши як в.о. віце-прем’єра, міністра охорони здоров’я. Дама, що ще не встигла звикнути до приставки «в.о.», нервово здригнулася й, можливо, переповнена почуттями, під час свого виступу зробила дивну заяву, що хворі діти (діти з обмеженими можливостями) потребують виховання в установах охорони здоров’я та соціального забезпечення, оскільки там, мовляв, є спеціалісти. Тим часом спеціальний представник генерального секретаря OOH із питань насильства над дітьми Марта Сантос Паїс, яка недавно відвідала Україну, навпаки, вважає, що «розміщувати дітей з обмеженими можливостями в спецустановах - це великий тягар для бюджету країни, порівняно з соціальними виплатами сім’ї». І пропонує заборонити розміщувати в спецустанови дітей до трьох років, забезпечивши сім’ю базовими соціальними послугами (медичними, освітніми) та надаючи їй матеріальну підтримку, наприклад у вигляді соціальних виплат. Лише якщо сім’я не буде готова опікуватися цією дитиною, розміщення її в спеціалізованій прийомній сім’ї може бути альтернативним варіантом. Те ж саме, по суті, пропагує й недавно підписана президентом України Національна стратегія профілактики сирітства. Може, в.о. міністра охорони здоров’я просто не в курсі? Хоча, слід сказати, слова Р.Богатирьової - не перші в ряду дивних для вищих державних чиновників заяв. Так, недавно на міжнародній конференції «Сирітству ні: системний підхід у роботі з дітьми та сім’єю», говорячи про вихованців інтернатів, заступник міністра соціальної політики Л.Дроздова заявила: «Не треба забувати про те, що діти швидко звикають до будь-яких умов» (!). І якщо вже в головах у чиновників, причетних до формування державної політики у сфері захисту прав дітей, такий хаос, то що казати про тих, хто цю політику повинен впроваджувати! Тому навряд чи слід дивуватися, коли губернатор Київської області Анатолій Присяжнюк називає ДБСТ (дитячі будинки сімейного типу) не формою сімейного виховання, а установами... З усіма наслідками, що звідси випливають, так би мовити…

Ось такі враження в мене від цієї Всеукраїнської наради з питань захисту прав дітей. А цифри, а новини? - запитає читач. Цифри можна побачити на офіційних сайтах. А новини?.. Новин особливих немає. Ну ось хіба що 2013-й президент оголосив Роком дитячої творчості. Що це означає - наразі незрозуміло.