Ходофобія, або Як подолати недовіру до світу

Напевно, більшість із нас мріють про мандрівки до інших країн. Але є люди, які ніколи у своєму житті не виїжджали за межі рідного міста чи села або якщо й виїжджали, то замість радіти побаченому відчували сильну тривогу, а нерідко паніку і страх. Вони страждають на ходофобію - страх подорожей.

Олег, 52 роки: «Я ненавиджу подорожувати. В дитинстві довелося поміняти багато міст і шкіл. Тато був військовий. Я дуже важко переживаю переїзди, то­му рідко буваю у столиці і вже давно не приймаю зап­рошень на конференції з-за кордону. Просто не хочу».

Віталій, 25 років: «Я панічно боюся покинути домівку навіть на кілька днів. У нашому місті важко знайти роботу, тому більшість моїх знайомих працюють в інших областях чи за кордоном. У 16 років і я поїхав з дому - на навчання. То в перший день ледь з глузду не з’їхав. І так кілька місяців, аж поки звик. Кожних вихідних їздив додому. Після канікул страх посилювався. Ходив пригнічений, без настрою. Дуже важко було подолати цей стан».

Чому це буває, і як допомогти таким людям?

Психологи вважають, що лю­ди, які не люблять покидати домівку, мають велику потребу у від­чутті безпеки. Останнє фор­му­ється в немовлят і маленьких дітей, коли вони отримують дос­татньо уваги, піклування й любо­ві від своїх батьків, насамперед від мами. Гармонійний симбіотичний зв’язок матері і дитини триває від шести тижнів до року. У цей час немовля потребує самовідданої маминої любові і ли­ше коли отримує її, почу­вається в повній безпеці. Недо­віра до світу може розвинутися внаслідок ранньої (чи тривалої) розлуки з найріднішою людиною (мама зарано вийшла на роботу, надовго поїхала, покинула дитину тощо).

Малюк може безстрашно досліджувати навколишній світ лише тоді, коли впевнений, що батьки люблять і турбуються про нього і за необхідності подадуть руку, підтримають, пригорнуть і втішать. Бо саме відчуття безпеки, яке формується завдяки сім’ї, дає дитині потужний внутрішній ресурс, дозволяє гармонійно розвиватися й нормально рости. Коли малюкові бракує своїх внутрішніх сил, він шукає зовнішні орієнтири (іграшки, ліжечко чи будинок), аби почуватися в безпеці. Мабуть, саме батьківський дім найяскравіше символізує для дітей безпеку. Тому, навіть ставши дорослими, вони так болісно сприймають необхідність кудись вирушити.

Нерідко батьки, а часто дідусі та бабусі підсвідомо формують у своїх дітей чи онуків недовіру до навколишнього світу. Занадто суворе виховання, яке супро^­воджується постійними реплі­ка­ми: «Куди йдеш?!», «Не лізь - упа­деш!», «Це тебе не стосу­єть­ся!», «Хіба так можна робити?», «Нікуди з дому не виходь - це небезпечно!» тощо, може придушити в малюкові природну допитливість і потяг до самостійнос­ті. У дітей виникає підсвідомий зв’язок: необхідна для гармонійного розвитку та дорослішання пізнавальна діяльність тісно пов’язана з небезпекою, тривогою, страхом і соромом. З таким дитинством люди при самій думці про подорож (пізнавальна діяльність) відчувають безпричинну тривогу, страх і легко знаходять безліч пояснень, чому вони не хочуть подорожувати.

Психоаналітики вважають, що поняття «дім» є символом материнського лона. Тому люди, які бояться мандрувати, просто не хочуть виростати, прагнуть і надалі відчувати материнський захист.

Коли варто звернутися по допомогу до фахівця?

- Ваша фобія навіює вам сильний страх, тривогу, паніку, зава­жає працювати.

- Ви розумієте, що ваш страх занадто сильний і безпідставний.

- Ви уникаєте через ваші фобії певних ситуацій і місць.

- Ваша фобія ламає ваше повсякденне життя або призводить до сильного стресу.

- Вашій фобії понад шість місяців.

Сьогодні існують ефективні методи позбавлення фобій і страхів. Прості фобії ефективно лікують методом експозиційної терапії. З допомогою психолога ви зможете знайти причину свого страху, навчитися дивитися йому в обличчя й поступово подолати його. У складніших випадках вдаються до ериксо­нівського гіпнозу. У кожному випадку це вирішує фахівець.

Кілька простих порад, які допоможуть вам без тривоги вирушити в подорож

Складіть план подорожі. Най­краще погортати довідники чи пошукати в Інтернеті, де ви хо­тіли б побувати і які історичні пам’ятки оглянути. Підго­туйтеся до несподіванок. Розпи­тайте когось, хто був у тому місті, країні, куди ви збираєтеся поїхати, про те, що вам знадобиться в мандрівці. Які речі брати, які щеплення робити, яку страховку вибрати, користуватися роумінгом чи краще придбати місцеву картку? Або проконсультуйтесь у бюро подорожей. Не слід вирушати у свою першу подорож самому. Краще поїхати з людиною, яка вже має досвід таких поїздок, з якою вам цікаво, весело і якій ви довіряєте.

Пізнавайте нову країну чи нове місто, як дитина. Дивіться на все широко розплющеними очима. «Покуштуйте» місто на смак і доторк, прислухайтеся до нових звуків. У подорожі ви обов’язково знайдете те, що вам сподобається. І це відчуття неймовірної радості спонукає вас вирушити з дому ще і ще раз у пошуках нового й цікавого.