Хамство як хвороба

Дарма думати, що різкий тон

є ознакою прямодушності
та сили.

Вільям Шекспір

Йшли ми якось із подругою повз книжковий ринок. Я пригадала, що мені потрібен один із словників і потягла супутницю до прилавка.

— Дайте мені, будь-ласка, російсько-англійський або англо-російський медичний словник, — попросила я. Продавець подав мені один, запитавши при цьому, який саме мені потрібен. Я ж необачно відповіла: «Ще не знаю». Бо й справді ще не знала, що виберу. Продавця, немов струмом ударило: «Вона не знає! Лікарі ніколи нічого не знають, чи то руку відрізати, чи то ногу...»

Я була вражена цією немотивованою хамською поведінкою і вже хотіла йти. Але моя подруга заступилася за мене, зауваживши, що я викладач, лікар, володію англійською і словник мені потрібен для роботи. Тоді продавець злісно закричав: «Я теж медик» і гордо додав: «Я — ветеринар!»

Щодня ми зіштовхуємось із хамством, а деякі «везунчики» і по кілька разів на день. Хамство є всюди, але, мабуть, найяскравіше процвітає на теренах країн колишнього Радянського Союзу. У капіталістів хамство може подекуди зустрітися у міжлюдських стосунках, але у взаєминах «продавець-покупець» — ніколи. Бо такого продавця не триматимуть на роботі ані секунди.

А Сергій Довлатов у своєму оповіданні «Это непереводимое слово «хамство» пише: «Десять років живу в шаленому, дивному, жахливому Нью-Йорку, і все дивуюся відсутності хамства. Все що хочете може статися тут з вами, але хамства все-таки немає... Чому це так: грубіяни при всій американській національній, я би мовив, добродушності, зустрічаються, нахаби — теж, особливо, пробачте, в російських районах, проте хамства, ось такого справжнього, самозакоханого, наперед безкарного — в Нью-Йорку практично немає. Тут вас можуть пограбувати, але дверима перед вашим обличчям не хряснуть».

Вищезгаданий письменник вважав, що, «на відміну від грубощів і нахабства, хамство — непереможне, з ним неможливо боротися, і перед ним можна тільки відступити».

Справді, дві найпоширеніші реакції на хамство, це хамство у відповідь, що не всім «до снаги», або втеча, проте остання залишає за собою неприємний шлейф «незавершеності ситуації».

Хамство може бути різного генезу, але люди з хамською поведінкою часто дуже нещасливі, і переважно потребують допомоги психотерапевта.

Хамство нерідко виникає у людей з глибоким відчуттям власної неповноцінності. А отже, той, хто не поважає себе, не може поважати інших.

Часто поводиться по-хамському людина, переповнена агресією. Нерідко така особа почувається самотньою, ізольованою або відчуває загрозу від жорстокого світу. Вона не здатна з цим упоратись і викидає свій страх назовні у вигляді агресії та хамства. І це не ознака сили, а навпаки, крик відчаю та прохання про допомогу.

Є люди, які втішаються, принижуючи інших, і коли ображені ними люди вступають у суперечку, відчувають надзвичайне задоволення. Так звані «психологічні вампіри». Коли їм нема до чого «причепитися» або з ким посваритися, вони займаються саморуйнацією і можуть просто захворіти. А от у сварці «розквітають» на очах, на відміну від «жертви», яка почувається вичавленою, мов лимон.

Є хворі люди, з букетом тілесних хвороб, які вдаються до хамства. Їх можна, зрештою, зрозуміти: хронічна хвороба довела їх до краю і своє незадоволення вони вихлюпують на зовнішній світ. Так, людина, що довго хворіє на виразку, трапляється, має важку вдачу, яка так і називається: «виразковий характер». Той, хто страждає на жовчнокам’яну хворобу, може бути дуже злим, мати так званий «жовчний характер».

Звісно, хамству нелегко дати відсіч, тому краще уникати ситуацій, пов’язаних із цим явищем.

Але, на жаль, ніхто від нього не застрахований і щеплення від хамства ще не винайшли. Тому головною зброєю проти хамства є спокій і гумор. Так, психолог Леонід Куликов рекомендує ставитися до хамства легковажно: «уявіть хама в такому вигляді, в такій ситуації, в якій би він не дуже хотів опинитися і зовсім не хотів би, щоб ви його бачили... Уявіть, наприклад, як хам раптово зменшився в зрості у кілька разів, а краватка у нього навпаки — збільшилася. Тепер уявіть, як він, запізнюючись, біжить у такому вигляді на роботу. Якщо ваша уява буде живою й яскравою, то ви безумовно усміхнетеся, або й засмієтеся. Після цього нічого робити не треба — усмішка в цій ситуації буде сильнішою за кулемет».

Буде доречною будь-яка нестандартна відповідь. Один мій знайомий, коли його називають якимось словом на кшталт «недоумок», відповідає: «Іванов. Дуже приємно з вами познайомитися».

А пригадайте уривок із неперевершеного роману Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка»: «полковник Шредер зупинився перед Швейком і уважно поглянув на нього. І, узагальнивши свої спостереження, кинув:

— Ідіот?

— Насмілюсь доповісти, пане полковнику, — ідіот! — відповів Швейк».

Відомий психолог М.Литвак рекомендує використовувати в поєдинку з хамством метод психологічного айкідо, тобто діяти так, як діяв простодушний Швейк. Ось як учений описує ситуацію «психологічного удару»:

— Ви — дурень!

— Ви абсолютно праві.

Зазвичай одного-двох словесних ухилянь від нападу буває достатньо. Грубіян уже дезорієнтований і розгублений. У разі особливої потреби відповідь можна продовжити наступним чином:

— Як ви швидко зрозуміли, що я дурень. Мені стільки років вдавалося це приховувати. При вашій проникливості на вас чекає велике майбутнє! Я просто здивований, що вас досі відповідно не оцінило ваше начальство!»

Варто пам’ятати: хамство ніколи не спрямоване особисто на вас, просто ви опинилися не в той момент, не в тому місці, як я кілька тижнів тому на книжковому ринку. Особу, яка поводиться по-хамському, слід вважати людиною з хворобливою поведінкою, отже, ставитися до неї треба як до хворої: спокійно та поблажливо. Хамство бажано сприймати як грозу. Ви ховаєтеся під парасольку і продовжуєте свій звичний день, а не стаєте посеред вулиці і на кожен гуркіт грому чи спалах блискавки огризаєтеся: «Сам такий». І перед тим як відповісти щось гостре у відповідь хамові, доречно буде пригадати слова М.Акімова: «Щоб затаврувати негідника, слід ще з’ясувати, чи є на ньому місце, вільне від тавра».