Гривня — сестра марки і фунта стерлінгів

Останні новини з полів світової фінансової кризи дуже невтішні: втрачають стабільність долар США і євро; обвалюється українська гривня, кепські справи у британського фунта стерлінгів. А ще 15 років тому в Європі було велике розмаїття валют, кожна з яких демонструвала певну надійність: австрійський шилінг (карбується з 1924 р.) і бельгійський франк (1830 р.), ірландський фунт (з’явився в 1927 р.) і німецька марка (як монета Вендської монетної спілки народилася 1506 р., але як грошово-вагова одиниця Скандинавії і Німеччини відома з першої половини XI ст.), іспанська песета (з 1707 р.) й італійська ліра (народилася 1472 р., хоча відома з 953 р. як грошово-рахункова одиниця і монета Венеції, але її родовід набагато давніший — це лібра Стародавнього Риму), нідерландський гульден (із 1601 р.) і португальський ескудо (карбувався у вигляді золотої монети з
XV ст.), фінська марка (царський указ про її карбування датований 12 червня 1860 р., але перша срібна марка Фінляндії побачила світ 1864 р.) і французький франк (карбувався з 1360 р. як золота і в XVI—XVII ст. як срібна монета Франції, та лише в 1795 р. він остаточно замінив лівр, родовід якого набагато давніший — це грошово-рахункова одиниця Франції з початку IX ст.)...

Британський фунт стерлінгів — унікальне явище у грошовому світі, тому що тисячу років рахували гроші на Британських островах за правилами, встановлени­ми ще в IX столітті імператором і королем франків Карлом Вели­ким: 1 одиниця золота = 20 одиницям срібла = 240 одиницям міді. А історія фунта стерлінгів, фун­та срібних пенсів зразка 1180 р., розпочиналася у Вавилонії...

Не можна сказати, що цивілізація зародилася виключно у Стародавній Греції. Самобутні цивілізації Північної і Південної Америки, Австралії та Океанії, розпочавши незалежний шлях розвитку, були придушені європейською культурою, започаткованою у Стародавній Греції. Азіатські ж цивілізації Китаю і Японії, Індії та Індокитаю, зазнавши незначного впливу європейської культури, зберегли первісний, самостійний імпульс розвитку.

Стародавнє ассиро-вавилонсь­ке слово «мана», тобто «рахувати», стосовно до вагових систем стало узвичаєним позначенням на всьому Стародавньому Сході одиниці ваги, що отримала назву «міни». Були різні «міни» — велика вагова, мала вагова, золота, велика срібна міна. 60 мін становили 1 талант, у грецькому варіанті — «талантон», тобто «вага». Талант і міна перейшли у спадок до Стародавньої Греції. А там у VI ст. до н.е. архонт Афін Солон провів серію політичних, економічних і метрологічних реформ, упровадивши, зокрема, уже як грошово-вагову одиницю аттичний талант, зменшивши вагу вавилонського таланта удвічі з лишком, але зберігши поділ його на 60 мін. В античному світі найменування ваги металів використовувалося і для позначення монет: талант і міна (кількість срібних монет), драхма і обол (конкретні монети). Із золота карбували статери, зі срібла — драхми, з міді — оболи.

Як відомо, три онуки Карла Великого поділили між собою імперію: Лотар отримав імператорський титул разом із Італією та широкою смугою вздовж Рейну (сучасні Бельгія, Голландія, Люксембург, Швейцарія); Людовик Німецький отримав разом із королівським титулом землі на схід від Рейну (сучасна Німеччи­на); Карл Лисий — корону Захід­но-Франкського королівства (сучасну Францію). Внуки Карла Великого отримали у спадок не лише уламки імперії, а й імпульс каролінзького відродження, складовою частиною якого була грошова система, заснована на каролінзькому фунті — грошовій і ваговій одиниці середньовічної Європи.

Цей дивний каролінзький фунт! Кожен онук Карла Великого «забрав» його у свою «квартиру».

У Франції й Італії пам’ятали про своє латинське походження і про те, що каролінзький фунт походить від римської лібри. Тому французи до XVIII ст. мали золотий лівр = 20 срібним су = 240 мідним деньє, а італійці до XIII ст. — золоту ліру = 20 срібним сольдо = 240 мідним денаро. Очевидно, що лівр і ліра — це лібра, су і сольдо — солід, а деньє і денаро — денарій часів Карла Великого.

У Німеччині та Скандинавії каролінзький фунт став маркою («марка», у перекладі з німецької — «знак») — міри ваги і міри лічби грошей. Причому марка точно дорівнювала 2/3 каролінзького фунта, але як міра лічби грошей спочатку фігурував гульден («золотий» — по-німецькому), а пізніше, до
XIX ст., талер, який дорівнював півтора гульдена: гульден = 20 грошенам = 240 пфенігам або талер = 30 грошенам = 360 пфенігам.

Каролінзький фунт ще в Х ст. потрапив у країну традицій Англію, де до XX ст., тобто понад 1000 років, карбувався заснований Карлом Великим так званий каролінзький набір монет: золотий фунт стерлінгів = 20 срібним шилінгам = 240 мідним пенсам. Але спочатку з каролінзького фунта срібла (близько 408 г) карбували 240 невеличких срібних монет вагою близько 1,7 грама, які офіційно називалися денаріями — як наслідування поширеним римським монетам III ст. до н.е.—III ст. н.е. У Фран­ції їх так і називали — «деньє». У Німеччині ж тоненькі кружальця денаріїв Карла в народі називали «пфеніг» («сковорідковий», від слова «пфанн» — «сковорода»). Пфеніг став англійським пенні. Від пенні-пфенігів у XIV ст. започаткувалося литовське слово «пенязь» — монета в 1/10 гроша Великого князівства Литовського, а потім і польське збірне слово «пеньондзи», тобто гроші.

На початок ХХ ст. англійці мали в обігу золоті монети 916-ї проби, срібні монети 925-ї проби, мідні монети. Одночасно в обігу перебували 17 номіналів англійської монетної системи, заснованої на каролінзькій лічбі, а якщо копнути глибше — то на вавилонській: 1 шилінг = 12 пенсам, 1 флорин = 24 пенсам, 3 пенси = 12 фартингам, 1 крона = 60 пенсам, 1 фунт = 240 пенсам. І тільки з 15 лютого 1971 р. Англія перейшла на десяткову систему, в якій 1 фунт стерлінгів складається зі 100 пенсів. Зробивши близько 40 років тому перший відступ від стародавньої традиції лічби грошей, Великобританія тепер, в умовах фінансової кризи, готова відмовитися від тисячолітньої пам’ятки грошового обігу, фунта стерлінгів, — вже з’являються думки про перехід на євро.

Але ж ми пам’ятаємо, що навіть слов’янам дісталася спадщина Карла Великого. У західних і східних слов’ян (Польща та Ки­ївська Русь) із часів Київського великого князя Володимира I Ве­ликого і Польського князя Бо­лес­лава II Сміливого в обіг увійшла міра ваги і лічби грошей, яка дорівнює половині каролінзького фунта, — гривня. І якщо право­славний Київський великий князь Володимир I, започатку­вавши випуск перших монет Київської Русі, наслідував Східну Римську імперію (Візантію), при цьому на 900 років випередивши Західну Європу в оформленні легенди (написів на монеті) своїх златників і срібників, то католицька Європа наслідувала Західну Римську імперію; тому написи на західноєвропейських дукатах, талерах, грошенах до XVIII ст. виконувалися тільки латиною. А наш князь повелів карбувати написи на монетах кирилицею і мовою наших предків.

У католицькій Європі вага золота або срібла виражалася в марках. Наприклад, марка золота ділилася на карати і грани, а марка срібла ділилася на фердін­ги, лоти, сетини, квентини і далі, аж до есхенів. Тому в Польщі до XIV ст. марку срібла ділили на вярдунки, скойци, кварти... На Русі вага коштовних металів виражалася у гривнях. Наприк­лад, гривня срібла ділилася на гривні кун, на ногати, різани... А католики-поляки, прийнявши німецько-скандинав­ську марку, поз­начали вагу не польською, а латиницею, наприклад — marca ponderis Polonicalis, тобто «марка вагова польська». І тільки у XIV ст., напевно під впливом східних слов’ян, поляки стали замість марки дедалі частіше застосову­вати гривню. Причому словом grzywna поляки позна­чали те ж саме поняття, що й ми. Досі в польській мові це слово збереглося для позначення історичного предмета — гривні, але сучасне значення цього слова інше — грошовий штраф!

Отож тисячу років тому Карл Великий заснував каролінзький фунт, який став базисом для трьох грошових систем — франко-італо-англійської (лівр завершив свій шлях у 1795 р., ліра припинила існування 28 лютого 2002 р., фунт стерлінгів — ще живий, курилка!), німецької (марка перестала існувати 28 лютого 2002 р.) і української (гривня відновлена Центральною Радою 1 березня 1918 р.; гривня запроваджена президентським указом від 25 серпня 1996 р. «Про грошову реформу в Україні»). Останнє додає надії! Адже якщо англійський фунт стерлінгів справді замінять на євро, україн­ська гривня, хочеш не хочеш, візьме на себе роль світової валюти, як це було кілька століть тому.