Гостям — найкращу… гору

Ми вже писали про багато гірськолижних курортів. Про красоти карпатських Тростяну, Гемби та Магури, Улудагу в Туреччині, про словацькі Татри, австрійські Альпи. У кожного з них є своя родзинка. Тепер хочеться освідчитися в коханні турецькому Паландокену, розташованому на сході Анатолійського регіону, за п’ять кілометрів від міста Ерзурума.

Ерзурум-Паландокен — найкрупніший у Туреччині центр зимового спорту й туризму. Його територію поділено на три ділянки й оснащено новітнім устаткуванням. Щорічно тут можуть відпочивати близько 32 тисячі чоловік, сезон триває 150 днів на рік. Гірськолижну зону прокладено на висоті 2200—3176 м над рівнем моря, перепад висот — 976 м. Найдовший спуск — 1200 м, загальна довжина трас становить 3000 м.

Клімат у цьому регіоні континентальний, туман — велика рідкість. Але досить часто господарюють сильні вітри, звіюючи сніг із схилів, тому на трасі можна напоротися на дрібні неприємності у вигляді каменів. Ясна річ, від погодних умов багато в чому залежить і робота підйомників. На Паландокені їх сім: чотири крісельних, дві бугельні й гондоли. І, що вельми важливо, черг практично не буває. Розмаїтість трас дає можливість туристам отримати максимум задоволення від спусків: для профі й екстремалів — чорні, для впевнених у собі — червоні, для починаючих — блакитні. Всі траси сертифіковано відповідно до міжнародного стандарту. Уряд Туреччини приділяє курорту особливу увагу, бо він є офіційним місцем тренувань збірної цієї країни з гірських лиж.

У Паландокені на вас чекають чотири- та п’ятизіркові готелі «Дедеман», «Турін Палан», «Паландокен Карделен». На тлі величних гірських пейзажів застиг чималенький п’ятизірковий «Полат Ренесанс». У ньому ви знайдете все необхідне для повноцінного відпочинку. Система «все включено», шведський стіл із багатством різноманітних страв, крамнички, що спокушають вітринами з ювелірними виробами, сувенірами, солодощами й гірськолижним екіпіруванням. Перукарня і солярій запрошують своїх клієнтів. Підтримати спортивну форму допоможуть тренажерний зал і басейн. Але найнезабутніше враження особисто на мене справила турецька лазня «хамам», не схожа ані на російську лазню, ані на сауну. Вас кладуть на величезний гранітний стіл, поливають гарячою водою. У спеціальному тазику з допомогою «пошиванки» збивають мильну піну й покривають вас нею з голови до п’ят. Потім роблять мильний масаж, не пропускаючи жодного міліметра тіла, розминаючи кожен суглобик. Після такої процедури почуваєшся наново народженим.

Кататися в Паландокені можна до 16.00, потім усі підйомники вимикають. Крім одного, розташованого безпосередньо перед «Полат Ренесанс», який працює допізна. Траса освітлюється, і під бадьористу турецьку музику розважається і старе, і мале. Спорядження можна взяти поряд, у пункті прокату: лижі (15 у.о. на день), сноуборди (18 у.о. на день). Є навіть квадроцикли й мотосани (100 у.о. на годину). Кому набридли лижі, освоюють фігурне катання на сусідній ковзанці. Після лукуллівської вечері це особливо корисно. При кожному готелі заняття проводять досвідчені інструктори, вони ж порадять трасу залежно від вашої лижної просунутості.

У «Полат Ренесанс» живуть переважно туристи з Росії, України, Німеччини й Голландії. Вечори постояльці готелю проводять у затишних барах. Аніматори намагаються урізноманітнити дозвілля відпочиваючих цікавими іграми, спектаклями та конкурсами. Приміром, один із вечорів було присвячено національним танцям. Проте нашу увагу привернула гра з назвою «ОК», за якою турки просиджували годинами. Ми довго осягали її премудрості, але ця розвага видалася нам менш азартною, ніж наш картярський «дурень». І невдовзі ми навернули турок до нашої віри. Відклавши свій «ОК», вони самовіддано різалися з нами в карти... Особливою традицією для нас стала пізня вечеря — суп, який подавали в барі з десятої вечора до години ночі. Більярд, ігрові автомати, кальян із тютюном на будь-який смак — усе це також до послуг гостей «Полата». А з 23.00, коли відкривається дискотека, народ поступово переміщується на танц-пол.

Будете в Паландокені, обов’язково відвідайте Ерзурум — це місто не залишить вас байдужими. Живуть у ньому переважно студенти та військовослужбовці, разом 270 тис. чоловік. Столицю Східної Анатолії було засновано ще 415 року. Тут правили араби, візантійці, вірмени, сельджуки. Крім природної краси, Ерзурум приваблює туристів своїми пам’ятками давнини — це Велика мечеть (1179 р.), Медресе з подвійним мінаретом (1253 р.). Недалеко від міста розташовані лікувальні термальні джерела «Пасінлер», «Іліца» та «Копрюкой».

Ми з задоволенням блукали вечірнім Ерзурумом. До туристів у місцевих жителів особливе ставлення: гостю — найкраще. Магазини, кафе, ресторани — на кожному кроці. Співробітники міжнародного туроператора TEZ TOUR повели нас і в ресторан-музей Erzurum Houses. Це стара вуличка, що складається з кількох будинків, заставлених різноманітним начинням і предметами побуту. Всівшись по-турецьки, обклавшись безліччю м’яких подушечок, розшитих вигадливими візерунками, із задоволенням попивали міцну духмяну каву. Тут же, при ресторані, є крамничка, де можна придбати сувеніри, вироби зі срібла й оніксу на пам’ять про це чудове місце.

Словом, до Паландокен варто з’їздити бодай тому, що він самобутній і не схожий на жоден інший гірськолижний курорт. А все, як відомо, пізнається в порівнянні...