ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОР БУВ ДОБРОЮ ЛЮДИНОЮ

Доброта — не така вже поширена чеснота. За враженнями від читання інтернетiвських газет, коротких подорожей на Батьківщину, перегляду фотографій урядовців, політиків і підприємців сучасної України складається враження, що прояви доброти в Україні викликають навіть підозру. Дійсно, у кого цього разу вкрали гроші, щоб показати концерт дітям, розіслати різдвяні поздоровлення пенсіонерам чи шахтарям, покласти нову бруківку чи звести новий монумент?

Мешкаючи і працюючи в Канаді, легше робити висновок, що добрих людей немало. Тут можна не соромитися називати себе українцем. Та в минулому кільком поколінням наших співвітчизників довелося примусити канадців повірити, що їх, українців, варто поважати.

16 березня 1934 року в Саскатуні народився Рамон Джон Гнатишин — відомий всьому канадському народу як генерал-губернатор Канади в 1990 — 1995 роках. Рамон виріс в політизованій родині: його батько Джон Гнатишин був депутатом парламенту і міністром уряду провінції Саскачевань, сенатором, що тішило родину діда і баби Гнатишиних, неписьменних іммігрантів з Буковини, які важкою фермерською працею збудували для своїх дітей та онуків Канаду.

Як і у випадку багатьох інших українців, його ім’я «Роман» змінилося на більш канадське Рамон, а сам він називав себе Рей. Колеги-політики жартували, що насправді він, навпаки, змінив своє канадське прізвище на Гнатишин, щоб бути обраним до парламенту у степовому Саскачевані численними виборцями українського родоводу. Цей жарт був цілком у дусі Гнатишина, людини, яка любила і вміла жартувати із самого себе.

Рей Гнатишин сформувався в родинному і суспільному політичному середовищу як вправний і досконалий політичний боєць. Брайан Малруні — прем’єр-міністр Канади, в уряді якого він служив міністром, назвав його «щасливим, переможним бійцем». Тому надзвичайно цікаво і показово, що Гнатишин не мав ворогів. Це не просто слова, сказані про людину, яка вже пішла від нас. Усім своїм життям довів, що він — добра людина, яку неможливо було не любити. Зауважу, що мова йде про українця в канадській політиці.

В 1956 році Рей Гнатишин здобув освіту юриста і працював в Саскатуні. З 1974 до 1988 року народ обирав його до парламенту від Саскачевані. За цей період він був міністром енергетики, юстиції в консервативних урядах Канади того часу. Визнання до нього прийшло, коли він обіймав посаду лідера консервативної більшості парламенту Канади. Ніхто не міг приборкувати опозицію в парламенті так вправно, як він. В той же час, завдяки своїй делікатності і щирій теплоті, Рей Гнатишин міг співпрацювати із кожним. Одна унікальна здатність Рея Гнатишина досі незбагненна для його колег по парламенту: він як ніхто інший в історії канадського парламенту міг виголошувати промови безкінечно довго, до знемоги — і нічого не сказати по суті. Відомий журналіст Джеффрі Сімпсон в «Globe and Mail» стверджує, що так досі і незрозуміло, де і коли Рей Гнатишин цьому навчився. Для нас секрету тут немає, ми то з вами знаємо наш вроджений національний дар! Цей талант багато прислужився консервативній партії в парламентській боротьбі. Рей Гнатишин, як людина із власною глибокою суттю вмів так вміло її затуманювати, що став чудовим лідером парламенту і неперевершеним майстром політичного інтерв’ю. Коли народу не сподобалася підтримка консерваторами системи вільної торгівлі із США, він втратив парламентське крісло.

Його приятель і партнер по гольфу, відомий канадський журналіст Пітер Менсбрідж високо цінував рідкісні для політика якості Рея Гнатишина — щирість і доброзичливість. Почуття гумору Рея Гнатишина було вишуканим: він вмів висміювати себе. Як згадує Менсбрідж, дружина Рея Гнатишина Герда реагувала на публічні кепкування Рея із самого себе у своєрідний спосіб — вона мовчки підводила очі догори й промовляла із стогоном: «Він знову це зробив!»

Після втрати парламентського крісла Рей Гнатишин повернувся до юридичної практики в Оттаві. Це була недовга перерва в його політичній кар’єрі. В грудні 1989 року консервативний прем’єр міністр Канади Брайан Малруні призначив його генерал-губернатором, формально другою владною особою в Канаді після монарха Британії. Брайан Малруні згадує, що коли він попросив Рея тримати це в таємниці до часу офіційної заяви королеви, Гнатишин у властивій йому гумористичній самопринижуючій манері попросив про одну ласку: якщо в цей період секретності його зіб’є автобус, то прем’єр міністр потім організує витік інформації, що саме Рей Гнатишин, а не хтось інший був призначений генерал-губернатором Канади.

29 січня 1990 року Рей Гнатишин виголосив присягу генерал-губернатора. Його кандидатуру спочатку багато критикували: він виглядав занадто відданим одній партії. Критикували його французьку мову. Його доброзичливість, неупередженість, відданість інтересам країни й позиція добропорядної людини завоювали прихильність нації. Він став першим генерал-губернатором Канади, який відкрив свій офіс в Оттаві для приватних осіб. На думку канадців, тільки один його вчинок — він відчинив двері резиденції генерал-губернатора для народу — ввів Рея Гнатишина в історію Канади.

Резиденція генерал-губернатора стала місцем екскурсій і виставок. В 1991 Рей Гнатишин заснував Літні концерти для народу під своїм патронатом, в 1992 — надав в користування публіці історичний каток, який до того був зачинений, встановив нагороди в галузі мистецтва, науки, освіти, став захисником і помічником аборигенів і метисів. Його любили навіть колишні суперники.

Другом і надійним помічником, а також натхненником багатьох ініціатив стала його дружина — Карен Герда Найгард Андресен, з якою вони поєднали долі 9 січня 1960 року. Серед його численних нагород — медаль Святого Володимира від Світового Конгресу Українців за внесок у справу справедливості й громадянських свобод (1989 р.) і нагорода від Гебрейського університету за широко виявлену турботу про гуманістичні цінності упродовж всієї кар’єри, (отримана 1996 р.).

Рей Гнатишин після тримісячного лікування і страждань, помер 18 грудня 2002 року від хвороби віку. Його дружина і два сини — красиві, як і він, провели з ним ці останні дні його життя. Коли труну з його тілом внесли до парламенту, на величезному майдані перед парламентом було шестеро людей, із них двоє — випадкові туристи. Це звична поведінка ліберально-прагматичного світу, який успішно позбавляється консервативних цінностей, в тому числі і вдячності. На відспівуванні Української православної церкви в Оттаві в офіційній церкві генерал-губернаторів в Англіканському соборі, що велося українською і англійською мовами, були присутні 500 осіб: члени родини, друзі, колеги, урядовці. Вони завжди будуть із щастям згадувати, що товаришували із доброю людиною — Реєм Гнатишиним задоволенням.

Не довелося чути, щоб Рей Гнатишин розмовляв українською. Сам він із гордістю згадував ті дні, коли він, генерал-губернатор Канади, після оголошення незалежності України, відвідав Батьківщину своїх предків.

Четверта хвиля еміграції, вигнана із України вже пострадянськими режимами, зустріла в Канаді упереджене ставлення з боку третьої повоєнної хвилі: «А ви чого сюди приїхали — паняйте назад розбудовувати Україну!» До того ж, четверта хвиля еміграції збурювала усталену діяльність громадських організацій діаспори, бо ці в минулому інженери, науковці, професори лаяли президентів незалежної України, шукали роботу і не розуміли, чому їм не допомагають вже влаштовані брати-українці. Та життя все розставило по своїх місцях.

Зараз, за попередніми спостереженнями, починає формуватися п’ята хвиля еміграції з України. Це діти ще не відстріляних українських високих урядовців, депутатів, бізнесменів і просто перевізники великих валіз з грішми. Вони відразу купують собі будинки, не створюють перевантаження на канадському ринку праці і сприяють збільшенню продаж в канадських магазинах. Вони не лають президентів незалежної України і не виглядають стурбованими чи заклопотаними. Вони формують нові враження, пов’язані із новітніми українцями. Які вони, чи ж добрі — покаже життя.

Доброю людиною був 24-й генерал-губернатор Канади, його честь Рей Гнатишин. Вічна йому пам’ять!