Формула кохання

Один час здавалося, що фізиків і ліриків, які десятиріччя дискутували про сутність кохання, хіміки залишили не при справах. Однак виявлення дедалі нових фактів дозволяє відродити цю захоплюючу дискусію на значно вищому науковому рівні.

От, наприклад, «глянсовий» ідеал жіночої вроди загальновідомий: великі очі, виточений носик, чуттєві губи, горезвісні 90—60—90. Виявляється, саме так проявляється зовнішні оптимальний рівень концентрації в крові жіночого статевого гормону естрогену, який дозволяє з максимальною ймовірністю зачати і народити здорового нащадка. Цей гормон сприяє переважному відкладенню жиру на стегнах, а не на талії (співвідношення їхніх об’ємів при цьому має виражатися величиною 0,7), скороченому розвитку кісток нижньої частини черепа (і передусім підборіддя), вилиць і надбрівних дуг. Чоловічий же гормон тестостерон, навпаки, «проганяє» жир зі стегон (ідеальне співвідношення визначається як 0,8—1,0), сприяє переважному розростанню нижньощелепної і надбрівної частин черепа. Численні дослідження, проведені в кількох країнах, показали, що і чоловіки, і жінки, які мають «правильне» співвідношення об’єму талії й об’єму стегон, демонструють найменшу схильність до серцево-судинних і онкологічних захворювань, а також до діабету.

Вивести ж формулу правильного співвідношення елементів черепної коробки та ще й зв’язати її з показниками як загального, так і репродуктивного здоров’я поки не вдається. Зате Ренді Торнхіллу, еволюційному біологу університету Нью-Мексико, вдалося показати переконливу роль симетричності обличчя в сексуальній принадності представників обох статей.

Якби цикл поділу заплідненої яйцеклітини протікав ідеально, то права половина нашого тіла була б точним дзеркальним відбитком лівої половини. Однак у процес поділу втручаються найрізноманітніші чинники, які умовно можна розділити на внутрішні (генетичні мутації) і зовнішні (пізніші прояви дії довкілля). Інакше кажучи, що більше асиметрії — то більше шансів, що в організмі даної особи відбулися різні генетичні збої, котрі здебільшого призводять до відхилення від ідеалів здоров’я. Найчастіше суб’єктивно цю асиметричність визначити взагалі не вдається. Однак д-р Торнхілл, протягом 15 років скануючи й піддаючи скрупульозній комп’ютерній обробці зображення тисяч чоловіків і жінок, а потім пропонуючи їхні фотографії для оцінювання представникам протилежної статі, стверджує: що вищий показник симетричності, то вище сексуальна привабливість. Більше того, анкетування «просканованих на симетричність» показує, що чоловіки з найвищим коефіцієнтом симетричності тіла мають найбільшу кількість сексуальних партнерок (чи партнерів).

До того ж виявляється, що «симетричні» чоловіки і пахнуть значно притягальніше. Згадавши класику, д-р Торнхілл пропонував жінкам майки, зняті з чоловіків, які добре пропотіли, і порівнював позитивні відгуки з попередньо виведеним коефіцієнтом симетричності. Ступінь кореляції результатів був досить високий. А порівняльний аналіз ДНК жінок із ДНК тих чоловіків, чий запах їм сподобався, показував максимальний ступінь близькості. Запах поту чоловіків із набором генів, який дуже відрізняється, у жінок викликав нестерпне роздратування.

Як відомо, 23 мільйони років тому примати, які дали початок еволюційній гілці людини, набули здатність розрізняти колір. Відтоді роль нюху в їхньому житті стала поступово знижуватися. Хоча досі ще в геномі людини присутня більш як тисяча генів, котрі мають стосунок до нюху, проти 300 генів, відповідальних за сприйняття зорової інформації. З іншого боку, у дорослих людей відсутній Якобсонів орган, основною функцією якого вважають розпізнавання феромонів. Проте у 34 відсотків благополучних сімейних пар виявлений високий ступінь генетичної подібності, що, як уже вказувалося, виявляється з допомогою нюху. У таких сім’ях украй рідкісні випадки сексуального насильства над дітьми, зате широко розповсюджений альтруїзм. Навіть найхитромудріші анкети не дозволили отримати відповідь на запитання, яку роль у процесі залицяння в цих випадках зіграв нюх, хоча більшість учених схильні перекладати всю «відповідальність» за вдалий вибір чоловіка саме на феромони.

Адже, попри відсутність у людей спеціального органа для сприйняття феромонів, перенесена ними інформація в нормі все ж доходить до адресата. Так, якщо інформація, одержувана з допомогою зору, слуху і дотику, аналізується корою головного мозку, котра відповідає за сприйняття і логіку, то сигнали, які надходять від органів нюху, активують лімбічну систему. А цей, значно древніший в еволюційному плані орган відповідає за інстинктивну й емоційну поведінку, різні неусвідомлені відчуття, зрештою, за інтуїцію. Є навіть дані, які доводять, що саме сприйняття запахів справляє вирішальний вплив на сексуальну орієнтацію людини, причому ще до її народження, і гомосексуалами стають люди з недорозвиненою нюховою цибулиною. Принаймні при пред’явленні жіночих феромонів у чоловіків-гетеросексуалів збудження виникало як у нюхових центрах, так і в гіпоталамусі. А у жінок і гомосексуалів — лише в нюхових центрах.

От і виходить, що партнера для сексу людина вибирає очима, а для сімейного життя — носом. З іншого боку, не варто ігнорувати і факту, недавно виявленого Еріком Бресслером з університету МакМастера. Виявляється, жінок приваблюють чоловіки, здатні їх розсмішити, а чоловіків — жінки, здатні оцінити їхній гумор.