Європейським НУО — київський імпульс

Роль «четвертого стовпа» Ради Європи Страсбург офіційно закріпив за Конференцією міжнародних неурядових організацій (НУО) ще в 2003 році, надавши їй партнерського статусу в структурі РЄ (разом із Комітетом міністрів, Парламентською асамблеєю і Конгресом місцевої та регіональної влади). Засідання цієї конференції звичайно приурочені до сесій ПАРЄ, і їхні напрацювання чинять дедалі більший вплив на рішення, ухвалені виконавчими і законодавчими структурами РЄ.

Щоправда, набути статусу члена конференції може тільки міжнародна НУО, яка здійснює свою діяльність у кількох країнах. Та й сам процес присвоєння статусу досить складний. Так, Україна, яка має понад 400 організацій з таким статусом, представлена сьогодні лише однією — Міжнародною антитерористичною єдністю.

Потребу посилення ролі НУО для розвитку демократичного суспільства ще раз підкреслили глави держав — членів РЄ на Третьо­му (Варшавському) саміті в 2005 році. Там же був проведений перший регіональний конгрес НУО. Другий відбувся цього тижня в Києві, зібравши понад 200 учасників (лідерів провідних НУО з Ук­раїни, РФ, Польщі та Білорусі, представників Азербайджану, Вір­менії, Грузії, Молдови, Словаччи­ни, країн Балтії, експертів РЄ та ін­ших міжнародних організацій).

Що дає проведення таких заходів загалом і чим зумовлена прив’язка нинішнього конгресу до Києва? Що спільного та що відрізняє діяльність неурядового сектора в кожній із країн даного регіону? Чого може навчитися Україна?

— Рада Європи як організація, котра представляє інтереси громад і народів Європи, — каже Жан-Луї Лоран, генеральний директор із питань демократії та політичної діяльності РЄ, — дуже зацікавлена в тому, щоб її робота відповідала реаліям життя європейських країн. Конференція міжнародних НУО при РЄ відчутно полегшує досягнення цієї мети, проте національні НУО позбавлені можливості бути представленими в Страсбурзі. Тому Страсбург вирішив прийти до них. РЄ розробила чіткі рекомендації з законодавчого забезпечення роботи громадського сектора, і нам дуже важливо проконтролювати, як вони виконуються окремими країнами-членами, надати консультативну та правову підтримку.

Успіх першого регіонального конгресу, проведеного півтора року тому у Варшаві, показав, що такий формат дозволяє не тільки обмінюватися ідеями, налагоджувати контакти, перейматися проблемами та сприяти активізації й оптимізації діалогу за участю центральної законодавчої та виконавчої влади, місцевої влади й громадського сектора. Найбільш показовими є практичні результати, досягнуті, наприклад, щодо Білорусі, котра, як відомо, не є членом РЄ. Діючий там режим дуже далекий від демократичних стандартів, і тільки втручання міжнародних організацій, обурення світової громадськості змусило владу відмовитися від тюремного ув’язнення громадських активістів за несправедливими обвинуваченнями. Тривожною залишається ситуація в Росії. Хоча в Україні сектор НУО енергійний і активний, йому, можливо, дещо не вистачає стратегічного підходу та стабільності в організації роботи. Од­-нак є і обнадійливі результати. Зокрема Лабораторія законодавчих ініціатив, яка виступає спів­організатором даного конгресу. Наше співробітництво дуже плідне. Щодо організованої спільними зусиллями Української школи політичних студій, якій нинішнього року виповнилося два роки, наші плани дуже амбіційні.

— На конгресі були представлені країни, що перебувають на різних етапах побудови демократичного суспільства. Цей факт, — вважає Аннелізе Оєшгер, президент Конференції міжнародних неурядових організацій РЄ, — підвищує цінність обміну досвідом. Ми бачили, як представники Білорусі застерігали російських активістів від повторення своїх помилок. Зокрема недооцінки небезпеки початкових етапів законодавчого обмеження діяльності НУО, що може призвести до дуже сумних результатів. З другого боку, для нас було великою несподіванкою довідатися, що в Польщі неурядовий сектор теж опинився в глибокій кризі, хоча і через інші причини. В Україні нині відчувається розчарування, проте вам не слід недооцінювати власних досягнень у побудові громадянського суспільства. Власне, провести нинішній захід у Києві ми вирішили, сподіваючись на те, що господарям конгресу є чим поділитися. Скажімо, дуже важливими виявилися зауваження українських експертів про те, що метою діяльності громадського сектора має бути не зміна влади, а демократизація суспільства. Щоб наша робота не зводилася до простої говорильні, ми презентуємо в Києві створення комунікаційної платформи для громадських організацій — ngo-gov.org. Цей портал (англійською та російською мовами) допоможе налагодити та зміцнити горизонтальні зв’язки між громадськими активістами всіх європейських країн, дозволить оперативно реагувати та обмінюватися останньою інформацією. Як зауважили російські представники, спроби влади очорнити громадських активістів чи виставити їх на посміховисько можуть виявитися навіть більш небезпечними, ніж найрепресивніші заходи проти них. Стати на перешкоді реалізації такого сценарію може знову-таки наш віртуальний проект.

— Використання Україною, яка є членом Ради Європи, ресурсу цієї організації, її експертного потенціалу і політичного впливу, — підбив підсумки Ігор Когут, голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив, директор Української школи політичних студій, — дуже важливе для розв’язання проблем реформування українського суспільства. Крім того, у нас є і позитив, який може хоч трохи зарядити європейське співтовариство. Інтерес до конгресу з боку як українських, так і зарубіжних НУО був досить високим, отже, учасників нам довелося добирати на конкурсній основі. Дуже втішна увага з боку влади — привітання президента, участь міністра юстиції, заступника міністра закордонних справ, представника департаменту комунікації влади і громадськості секретаріату Кабміну.

На жаль, ні журналісти, ні суспільство поки що не вірять у можливості цього сектора. А це, своєю чергою, безпосередньо пов’язане з питанням ефективності громадських організацій.