ЕГОЇСТИЧНА ДЕМОГРАФІЯ

Судячи з того, що любителі сполучати несумісне не переводяться, це заняття навряд чи найближчим часом вийде з моди. Хіба що отримуватиме дедалі нові форми існування й навіть виходитиме на найвищий політичний рівень. Як, приміром, у Західній Європі, де політики, з одного боку, всіляко намагаються заманити до себе робочу силу з країн, що розвиваються, а з іншого, — виражають крайню стурбованість через поширення расистських настроїв. Або не шкодують мільйони доларів на програми зі зниження народжуваності в бідних країнах, байдуже спостерігаючи катастрофічне падіння народжуваності у своїх власних, давно вже розбагатілих. А якщо подивитись уважніше, так, як, приміром, це зробив Філіп Боурінг із International Herald Tribune, то виявиться, що насправді усе це — протилежні грані однієї і тієї самої проблеми наростання егоїстичних настроїв, які стають помітними з підвищенням рівня життя.

Висока дитяча смертність, смерть породілей, злидні, надлишок робочої сили — усі ці проблеми бідних країн, як показала практика останніх років, досить легко вирішуються поширенням освіченості й дуже помірними фінансовими вливаннями. При цьому, як передбачається, багатодітні сім’ї Азії та Африки скоротяться до цілком розумних (із погляду освічених європейців) меж і зупиняться на 3—5 дітей на сім’ю, підтримуючи в такий спосіб демографічну рівновагу. Попри те, що для підтримки цього необхідно, щоб на кожну жінку припадало по 2,1 дитини. А оскільки європейські жінки давно вже народжують не більш 1,5 дитини на кожну жінку, то помірний надлишок молодої робочої сили саме й перетікатиме в розвинені країни.

Втім, ця модель, як і більшість інших, виглядає привабливою лише на папері. Насправді, навіть за збереження існуючих демографічних тенденцій, населення Європи (включаючи Росію) до 2050 року скоротиться з нинішніх 730 мільйонів до 600. Причому не просто скоротиться, а й катастрофічно постаріє, що спричинить за собою безліч економічних і соціальних проблем, із якими вже зіштовхнулася Японія, яка пережила кризу народжуваності ще в 1960-ті роки. Нині епіцентр цієї кризи переміщається до Гонконгу, де зареєстрований найнижчий рівень народжуваності на планеті — одна дитина на жінку.

Не можна також скидати з рахунків і той чинник, що в середовищі іммігрантів народжуваність падає ще швидше, ніж серед корінного населення. Основною причиною низької народжуваності серед західних європейців називають чинник розпещеності, який зумовлює те, що люди, які з дитинства звикли до високого рівня життя, виявляються нездатними на будь-які жертви, пов’язані з народженням дітей. Проте насправді іммігранти, які виросли в сім’ях, де батьки не могли дати їм не лише гарну освіту та нормальні житлові умови, а й ледь могли їх прогодувати, із ще більшою готовністю обмежують кількість дітей у своїх власних сім’ях.

Без зміни цієї егоїстичної установки жодну з сучасних економічних і соціальних проблем не вирішити. А змінювати її треба не лише виховними, а насамперед економічними методами. Молодь і люди середнього віку в багатих країнах звикли отримувати «усе й зараз», не намагаючись зробити вагоміший внесок у забезпечення свого майбутнього шляхом обмеження своїх сьогохвилинних потреб. Навіть задля своїх власних дітей, що саме і є найнадійнішим забезпеченням. Тому сучасному світу потрібна програма підвищення народжуваності в багатих країнах не менше, ніж програми по її зниженню в бідних. Тим паче, що методи вирішення цієї проблеми добре відпрацьовані — істотні податкові пільги й програми кредитування молодих сімей, а також, що особливо актуально, розробка спеціальних пенсійних програм для багатодітних родин.

Зокрема, саме таким шляхом вирішила піти Італія, де не тільки зареєстрований найнижчий у Європі рівень народжуваності — 1,2 дитини, а й створилася цілком абсурдна ситуація, за якої дорослі діти через суд вимагають від своїх батьків забезпечення свого безбідного існування, не роблячи особливих зусиль для самозабезпечення. До речі, саме з боротьби за підвищення народжуваності розпочинав своє правління в Італії сумно відомий Муссоліні.

за матеріалами зарубіжної преси