Дочки-матері й... онучки

Факт, що зазвичай хлопчиків народжується трохи більше, ніж дівчаток, загальновідомий. Іще на рівні шкільних підручників відбувається ознайомлення з науковим поясненням цього факту: смертність серед хлопчиків (як, утім, і серед представників чоловічої статі в цілому) перевищує аналогічний показник для дівчаток (і, відповідно, жінок), тож до початку репродуктивного періоду співвідношення статей вирівнюється. Проте статистика свідчить, що у Великобританії, США та Канаді відсоток новонароджених хлопчиків упевнено зменшується. Спроби пояснити цей феномен впливом хімічного забруднення довкілля речовинами, здатними імітувати дію статевих гормонів, викликали багато заперечень. Зате гіпотеза про те, що означена тенденція може бути зумовлена бурхливим зростанням кількості матерів-одиначок, здобула досить відчутну підтримку. Адже, як виявилося, ще Дарвін у своїй класичній праці, скорочена назва якої відома як «Походження людини», зазначав, що серед позашлюбних дітей кількість новонароджених дівчаток перевищує кількість немовлят чоловічої статі.

Щоправда, в ті далекі часи такі явища не були поширені. На відміну від сьогодення, коли зібрати статистично достовірні дані не так уже й складно. Саме це й зробила Карен Норберг, співробітниця Кембриджського національного бюро економічних досліджень, проаналізувавши стать дітей, народжених 60 тисячами американських матерів. У тих із них, котрі жили разом із батьками майбутніх дітей, відсоток новонароджених хлопчиків становив 51,5. Зате жінки, котрі не мали постійного супутника життя, народили хлопчиків лише в 49,9 відсотка випадків. Звісно, враховувалася не наявність формального штампа в паспорті або у свідоцтві про народження, а спільне проживання батька й матері майбутньої дитини.

Пояснення причин такого демографічного зсуву не пропонують ані Чарльз Дарвін, ані Карен Норберг, яка опублікувала результати свого дослідження у Proceedings of the Royal Society. Зате свої пояснення є в оглядачів наукової рубрики журналу The Economist. Вони нагадують про дослідження на деяких ссавцях, які засвідчили, що частота копуляції впливає на рівень статевих гормонів, а він, у свою чергу, може визначати стать майбутнього нащадка. Інакше кажучи, частота копуляцій дає організмові можливість визначити, чи є у певної особи постійний статевий партнер, чи ж статеві зв’язки випадкові. Більше того, сексуальна активність осіб жіночої статі збільшується у періоди овуляції, і якщо статеві контакти відбуваються переважно в ці дні (інакше кажучи, з ініціативи жіночої половини), народження дівчаток виявляється більш закономірним. Тобто чим рідше відбувається статевий контакт, тим вищий відсоток новонароджених дівчаток.

Після цього фахівцям залишилося лише визначити біологічний смисл цього феномена. Щоправда, тут уже все обмежується лише припущеннями. Можливо, батькам-одинакам легше виховувати дітей однієї з ними статі. Можливо, виховання нащадка чоловічої статі коштує дорожче, ніж дівчинки, як із біологічної, так і з соціальної точок зору, і матері-одиначки просто не в змозі його забезпечити. Адже загальновідомо, що кількість нащадків по чоловічій лінії значною мірою залежить від соціальної і біологічної успішності кожної конкретної чоловічої особи, в результаті чого у декого налічуються десятки нащадків, а в декого — жодного. При цьому в жіночих осіб кількість нащадків менше залежить від їхніх індивідуальних особливостей, і більше — від біологічної та соціальної «стелі». Тож, із біологічної точки зору, доцільніше виношування немовлят чоловічої статі в тій ситуації, коли їх можна виростити великими, сильними, гарними (простіше кажучи, сексуально привабливими). В інших випадках «вигідніше» народжувати дівчаток, у яких навіть за найнесприятливіших обставин більше шансів залишити після себе потомство. Інакше кажучи, представники чоловічої статі стурбовані, радше, збільшенням кількості своїх дітей, а представниці жіночої — кількістю онуків.

Втім, біологічна доцільність такого добору формувалася протягом сотень тисяч, а то й мільйонів років. Соціальні ж чинники, які сприяють зростанню кількості успішних, матеріально забезпечених матерів-одиначок, сформувалися лише протягом останніх десятиліть. Тож, цілком можливо, згодом біологічний маятник статевого добору хитнеться у протилежний бік. Якщо тільки ще буде куди.