У те, що людину з мавпи створила праця, Річард Ренхем відмовлявся вірити з дитинства. Але лише ставши професором антропології Гарвардського університету та прославившись на весь світ своїми культовими дослідженнями поведінки шимпанзе взагалі й чоловічої агресивності зокрема, він зміг зрозуміти, що насправді виділило людину зі світу тварин, — готування та спільне поїдання їжі. Для того, аби дотримуватися навіть найпримітивнішого столового етикету, предкам людини довелося обзавестися великим мозком і обмежитися дрібнішими зубами. Більше того, саме на кулінарні вподобання професор списує звичай вступати в триваліші союзи, ніж це заведено в приматів.
Навчившись добувати вогонь для готування їжі (а, за оцінками професора, це сталося 1,5—2 мільйони років тому), людина позбулася основної тваринної пристрасті — пос-тійного почуття голоду. Після гарячої обробки харчові продукти легше засвоюються і, що не менш важливо, легше пережовуються.Звільнившись від постійного прагнення наповнити шлунок, людина вивільнила собі час для занять мистецтвом, а поступове скорочення жувального апарата компенсувалося великим розвитком головного мозку. Ось так, за Ренхемом, і виникла людська цивілізація, основний сенс якої, цілком ймовірно, зводиться до створення умов для комфортнішого й вишуканішого готування їжі та її споживання.
Примітно, що професора зовсім не бентежить той факт, що, за даними палеонтологів, готувати на вогні людина навчилася лише 250—300 тисяч років тому, встигнувши вже до цього часу набути всіх рис, які виділяють її зі стада приматів.
за матеріалами International Herald Tribune